Ухвала суду № 93388045, 07.12.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8271/20

Провадження № 1-кп/461/697/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Собко В.В.,

прокурора Грицишина В.С.,

особи відносно якої скеровано

клопотання ОСОБА_1 ,

захисника Величка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №1, за матеріалами кримінального провадження №12020140050001905 від 16.07.2020 року, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львові, громадянина України, без місця реєстрації, згідно ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

Прокурор Львівської місцевої прокуратури №1 Грицишин В.С. звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12020140050001905 від 16.07.2020 року відносно ОСОБА_1 .

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 , не усвідомлюючи значення своїх дій та не маючи можливості керувати ними, 16 липня 2020 року, близько 04 години 50 хвилин, проходячи по вул. Коперника у м. Львові, шляхом підбору ключів, незаконно проникнувши в магазин «Свій Маркет» ТОВ «Рітейл Україна», який розташований по вул. Коперника, 10 у м. Львові, таємно викрав звідти грошовий ящик Datecs Si-420R 24 Black з касового апарату вартістю 1 622 гривень 50 копійок з грошовими коштами у сумі 500 гривень, чим завдав ТОВ «Рітейл Україна» матеріальних збитків на суму 2 122 гривні 50 копійок.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №100 від 23.09.2020 року ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі біполярного афективного розладу, поточний епізод манії з психотичними симптомами, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі біполярного афективного розладу, поточний епізод манії з психотичними симптомами, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказавши, що, на його думку, є всі підстави застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1 .

Захисник особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру – адвокат Величко О.Б., у судовому засіданні клопотання підтримав.

ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та прокурора, вказавши, що у клопотанні вірно відображені обставини події, а також дані про стан його здоров`я.

Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, заслухавши особи відносно якої скеровано клопотання та інших учасників процесу, дослідивши надані суду докази, перевіривши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Наявність у діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого суспільно-небезпечного діяння повністю та об`єктивно доводиться наступними нижченаведеними доказами.

Протоколом огляду предметів від 12.08.2020 року, зі змісту якого вбачається, що під час огляду предметів відображених у ньому було виявлено відеозаписи на яких зафіксовано перебування особи, яка зовнішньо схожа на ОСОБА_1 , яка 16.07.2020 року о 04 годині 50 хвилин відчиняє вхідні двері в магазин «Свій Маркет», викрадає з-під столу касира касовий апарат та виходить з ним на вулицю. Крім цього, на відеозаписах зафіксовано перебування особи схожої на ОСОБА_1 біля вказаного магазину у період інкримінованих йому дій.

Актом інвентаризації наявності коштів №16/07 від 16.07.2020 року, копією звіту №1682 та копією наказу від 03.01.2020 року №03/01/20 від 03.01.2020 року директора ТзОВ «Рітейл Україна» «Щодо встановлення ліміту залишку готівки в касах торгових точок товариства», з яких вбачається, що наведені документи встановлюють порядок зберігання готівкових коштів у торгових точках, які належать потерпілому, а також встановлюють розмір готівкових коштів нестачу яких було встановлено після виявлення крадіжки.

Протоколом огляду місця події від 16.07.2020 року, яким зафіксовано факт відкриття касового апарату та відсутності у ньому грошових коштів.

Копією протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2020 року, відповідно до якого уповноважена особа потерпілого повідомила про виявлення факту крадіжки у магазині «Свій Маркет».

Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, мають ознаки суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.

Згідно ч. 2 ст.19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №100 від 23.09.2020 року ОСОБА_1 страждає хронічним психічним захворюванням у формі біполярного афективного розладу, поточний епізод манії з психотичними симптомами, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_1 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі біполярного афективного розладу, поточний епізод манії з психотичними симптомами, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Зазначений висновок не викликає у суду сумнівів про те, що особа страждає на психічну хворобу, яка зумовлює її неосудність і викликає потребу в застосуванні щодо неї примусових заходів медичного характеру вказаних у висновку.

При цьому, суд враховує дані про особу ОСОБА_1 , який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та перебуває на обліку у лікаря психіатра.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру.

За змістом статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння, які вчинили у стані обмеженої осудності злочини, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, зокрема, примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку (ч.3 ст.94 КПК України).

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК ) - висновку судово-медичної експертизи.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру, може зумовити заподіяння неминучої шкоди цій особі або іншим особам.

Відповідно до ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З врахуванням викладеного, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Виходячи з положень п.15 Пленуму Верховного Суду України, які викладені у Постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строку, на який ці заходи призначені.

Запобіжний захід особі, відносно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 19, 92-94, 96, 96-1, 96-2 КК України, ст.ст. 100, 512, 513, 516, 392, 395 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із звичайним наглядом.

Речові докази по справі: CD-R та DVD-R диски, 5 ПЛР зі слідами рук - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня її проголошення .

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.