Рішення № 93386619, 17.11.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 725/1259/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис від 28.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 10154, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» боргу за Кредитним договором Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року в сумі 3 941 061,40 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавчий напис від 28.09.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 10154 не підлягає виконанню, оскільки вчинений із грубим порушенням встановленого Законом процесуального порядку вчинення нотаріусами виконавчих написів , що у відповідності із ст. ст. 88, 89 Закону України „Про нотаріат" та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безумовною підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_1 , як позичальника.

Ухвалою судді від 01.04.2020 у цивільній справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.04.2020 задоволено клопотання представника позивача та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 28.09.2019 року, виданого приватним нотаріусом Харківському міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстровано в реєстрі за № 10154 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Поліс» боргу за кредитним договором в сумі 3 941 061,40 гривень, яке перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. у виконавчому провадженні № 60924372.

17.11.2020 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Треті особи, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань пояснень до суду не подано.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача та пояснень третіх осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

04.06.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк" та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 24.074/08-КЛ.

Згідно умов Кредитного договору ПАТ «ВТБ Банк» зобов`язувався надати кредит на споживчі потреби у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на суму 2 500 000,00 гривень, зі сплатою 22,5 % річних та терміном користування кредитними коштами до 01.06.2018 року.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках: невиконання або неналежного виконання позичальником та (або) іпотекодавцем умов цього договору, договору іпотеки чи інших договорів, що забезпечують виконання зобов`язань за цим договором; несплати позичальником процентів за користування кредитом та суми кредиту згідно графіку, якщо прострочення виконання цих зобов`язань триває більше 3 банківських днів.

22.02.2013 року Любомльським районним судом Волинської області винесено рішення у справі № 0310/2025/2012 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Даним судовим рішенням вирішено достроково стягнути з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ВТБ Банк» 2 875 005,31 гривень заборгованість за Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року станом на 16.05.2012 року, в тому числі: по кредиту - 2 250 000,00 гривень (в тому числі, прострочена на суму 294 642,81 гривень), по відсотках - 302 233,63 гривні (в тому числі, прострочена на суму 293 934,45 гривні), по комісії - 284 178,07 гривень.

18.11.2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ, відповідно до якого Банк передає (відступає) на користь фінансової компанії свої права вимоги за кредитними договорами та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» стає Новим кредитором по відношенню до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 по Кредитному договору № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року.

Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 21.12.2017 року у справі №0310/2025/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "Фінансова компанія "ПОЛІС".

28.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10154, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» боргу за Кредитним договором Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року в сумі 3 941 061,40 гривень.

Так, з наданих матеріалів вбачається, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. перебуває виконавче провадження № 60924372 з виконання виконавчого напису, вчиненого 28.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., в реєстрі за № 10154, в якому пропонується стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» заборгованість за Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року в сумі 3 941 061,40 гривень.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Так, за даних підстав приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. після отримання заяви про вчинення виконавчого напису, був зобов`язаний надіслати на адресу ОСОБА_1 за тридцять днів до дати вчинення оскаржуваного виконавчого напису відповідний лист із вимогою про виконання основного зобов`язання і надання підтверджуючих документів та попередження про вчинення виконавчого напису. Наведене вказує, що вказаний лист про усунення порушення та вчинення виконавчого напису повинен бути направлений на адресу місця проживання ОСОБА_1 .

Проте, як вказує позивач та чого не спростовано відповідачем, такий лист на адресу ОСОБА_1 не надходив.

11.02.2020 року на адресу позивача надійшла відповідь від 06.02.2020 року за вих. № 1657 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського О.В. (по адвокатському запиту від 27.01.2020 року за вих. № 1), з якої вбачається, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 60924372 з виконання виконавчого напису вчиненого 28.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., в реєстрі за № 10154, в якому пропонується стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» заборгованість за Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року в сумі 3 941 061,40 гривень.

Вказане свідчить, що не направлення згаданого повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень на адресу позичальника - іпотекодавця позбавило позивача можливості підтвердити безпідставність та спірність даних грошових вимоги або добровільно виконати зобов`язання за Кредитним договором.

До того ж, згідно ст. 88 Закону «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Так, відповідачем не було спростовано того факту, що суми кредитної заборгованості, зазначені в судовому рішенні від 22.02.2013 року Любомльського районного суду Волинської області є ідентичними тим сумам, які передбачені в оскаржуваному виконавчому напису, що відповідно вказує на те, що заборгованість стягується за той же період, тобто з 16.05.2012 року, а не з 26.02.2016 року, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Таким чином, як свідчать обставини справи, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог щодо безспірності заборгованості, що свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та як наслідок за таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 256, 257, 261, 265 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», та ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис від 28.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 10154, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» боргу за Кредитним договором Кредитним договором № 24.074/08-КЛ від 04.06.2008 року в сумі 3 941 061,40 гривень.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, офіс 13-В , код ЄДРПОУ 38994463.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 7.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, Табінський Олег Володимирович, 02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1-У, офіс 3.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено 17.11.2020.

Суддя Т.Г. Ільєва