Рішення № 93386550, 30.11.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9104/20 2/335/2750/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУПФУ) про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 по справі № 2а-1151/11 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 пенсії з 02.09.2010 з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

Постанова суду набрала законної сили 01.02.2012.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складає з недоотриманої пенсії в розмірі 48 663 грн. 14 коп.

Оскільки відповідач своєчасно не виплатив позивачеві вказані суми пенсії, позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 71 303, 11 грн. за період з 01.02.2012 по 31.12.2017 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 у справі № 2а-1151/2011.

17.08.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

18.11.2020 року відповідач ГУПФУ, в особі представника ОСОБА_3 , подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що спадщина, на яку позивачу видано свідоцтво про право на спадщину, складається лише з недоотриманої пенсії в розмірі 48663,14 грн., таким чином у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки до складу спадщини входять лише невиплачені пенсійні нарахування. Зазначена заборгованість виплачена відповідачем у грудні 2017 року.

Також вказує, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу невиконання постанов суду, а тому на них не розповсюджуються норми ст. 625 ЦК України. У постановах судом не визначено конкретної суми до стягнення, а тому зобов`язання в даному випадку не можуть вважатися грошовими. Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2а-1151/11 від 04.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя задоволено, зобов`язано УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату пенсії, як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії як особі, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 02.09.2010 року в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2010 року з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-1151/11 від 01.02.2012 року апеляційну скаргу УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя, залишено без задоволення.

Постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 року залишена без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, 20.07.2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізькій області Кириченко К.В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 48 663 грн. 14 коп., нарахованої згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 року по справі 2а-1151/11.

В грудні 2017 року позивачу було виплачено суму заборгованості на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 року.

Відповідач ГУПФУ є правонаступником прав і обов`язків Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя у спірних правовідносинах.

Позивач у позові просить на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 71 303, 11 грн. за період з 01.02.2012 по 31.12.2017 на суму заборгованості, нараховану на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 у справі № 2а-1151/2011.

Так, відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України в тому числі і на зобов`язання щодо виконання рішення суду майнового характеру.

Аналогічні висновки підтверджені Верховним судом у постановах від 24 січня 2019 року по справі № 758/5545/16-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 320/7215/16-ц, від 15 січня 2019 року по справі № 910/17566/17.

За змістом норми статті 625 ЦК України закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відтак, у випадку припинення відповідних правовідносин з пенсіонером у зв`язку з його смертю спірні відносини вже врегульовуються положеннями ч. 1 ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Положенням ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Право на такі виплати мають особистий характер, оскільки покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. Тому зі смертю уповноваженої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати. Однак, наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач (спадкоємець) успадкувала кошти, які ПФУ був зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 (спадкодавцю), проте, внаслідок невиконання вказаного зобов`язання, позивач звернулась до суду за захистом свого права в порядку ст. 625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання за постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 у справі № 2а-1151/2011 за період з 01.02.2012 по 31.12.2017, інфляційні втрати за вказаний період становлять 62 664,11 грн., а 3% річних складають 8639 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, сумнівів у їх обґрунтованості у відзиві на позов не наведено.

Відповідач зазначаючи про те, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а тому не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України, відповідач у відзиві вказує, що відповідальність лежить на державі в особі Державного казначейства. У той же час, постановами суду обов`язки з нарахування та виплати основної та додаткової пенсій покладені саме на орган ПФУ, а не на Державне казначейство. До того ж, саме орган ПФУ як суб`єкт владних повноважень вчинив протиправні дії, які призвели до порушень прав позивача на своєчасне отримання пенсій у визначеному законом розмірі, що і було встановлено вищезазначеними постановами суду, з огляду на що твердження відповідача про те, що відповідальність за несвоєчасну виплату пенсій позивачеві лежить на Державному казначействі є неспроможними.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 тому, позов підлягає задоволенню у вказаній частині шляхом стягнення з відповідача на його користь вищезазначених сум.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 гривень

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ППК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати розміром 62 664 грн. 11 коп., та 3% річних розміром 8 639 грн. 00 коп., нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2011 року у справі № 2а-1151/2011 за період з 01.02.2012 року по 31.12.2017 року, всього стягнути 71 303 грн. 11 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б).

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами і складене в повному обсязі 30 листопада 2020 року.

Суддя Ю.В.Геєць