Рішення № 93386067, 03.07.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56443/19-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Соколова О.М.

при секретарі - Проскурні А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшлов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 14.05.2015 ним було подано до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заяву про закриття всіх рахунків відкритих на ім`я позивача. 28.12.2015 року відповідачем було заяву позивача від 14.12.2015 про розірвання договору про надання банківських послуг, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженої особи відповідача. Цього ж дня, відповідачем було надано позивачу довідку від 28.12.2015 № 151228 SVF177D67D5AFD про відсутність у позивача заборгованості перед відповідачем. Проте, 23.09.2019 позивач отримав листа від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 06.09.2019 №20.1.0.0.0/7-1908081717, з якого вбачається, що станом на 06.09.2019 року позивач є клієнтом банку та у нього наявні відкриті банківські рахунки. Разом з тим, позивач вказує, що після 28.12.2015 року банківськими рахунками Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 не користувався та рахунків не відкривав. Також, позивач посилається на те, що внаслідок помилкового направлення військовою частиною А1314 при формуванню списка осіб на виплату щорічної грошової допомоги за 2018 рік, на банківський рахунок у АТ КБ «Приватбанк», розпорядником бюджетних коштів Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації належних позивачу коштів. В наслідок чого відповідач по теперішній час безпідставно володіє та розпоряджається належними позивачу коштів. Тому, позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просить задовольнити у заявлений ним спосіб.

10.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій вказує що позов є безпідставним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Вказав, що що вказані кошти дійсно були зараховані на технологічний рахунок, оскільки у позивача не було активних платіжних карток для зарахування грошових коштів.

Позивач в судове засідання не з`явився, про місце, день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте подав письмову заяву в якій позов з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити та проводити судове засідання за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2015 ним було подано до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заяву про закриття всіх рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1

28.12.2015 року відповідачем було заяву позивача від 14.12.2015 про розірвання договору про надання банківських послуг, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженої особи відповідача. Цього ж дня, відповідачем було надано позивачу довідку від 28.12.2015 № 151228 SVF177D67D5AFD про відсутність у позивача заборгованості перед відповідачем.

Як вбачається з матеріалів позову, ОСОБА_1 з 01.08.1994 року проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується копією наданого до матеріалів справи посвідчення офіцера ЗС України.

З 17.10.2017 року згідно наказу командира військової частини А1314 від 17.10.2017 №226 ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого офіцера відділу комплектування офіцерами управління персоналу штабу військової частини А1314, що підтверджується копією витягу із наказу.

19.04.2018 відповідач отримав від Військової частини А 1314 список осіб на виплату щорічної грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Жертви нациських переслідувань» від 11.04.2018 № 167, в якому були зазначені дані для перерахування таких виплат.

04.05.2018 на підставі списку осіб наданого військовою частиною А1314 на формування виплати щорічної грошової допомоги за 2018 рік, розпорядником бюджетних коштів Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на банківський рахунок позивача у АТ КБ «Приватбанк», помилково перераховано належні позивачу кошти у сумі 1265 грн.

Проте, у зв`язку з тим, що у позивача не було активних платіжних карт для зарахування грошових коштів, вказані грошові кошти у сумі 1265 грн. були перераховані на технологічний рахунок.

23.09.2019 позивач отримав листа від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 06.09.2019 №20.1.0.0.0/7-1908081717, з якого вбачається, що станом на 06.09.2019 року позивач є клієнтом банку та у нього наявні відкриті банківські рахунки. Разом з тим, позивач вказує, що після 28.12.2015 року банківськими рахунками Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 не користувався та рахунків не відкривав.

Відповідно до п.1.1.2.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг,за збійною/помилковою транзакцією кошти повертаються на карту/списуються з карти, з якої була проведена операція. Якщо картка закрита/заблокована, кошти зараховуються на карту аналогічного типу. Якщо такої карти немає, кошти будуть перераховані на кредитну карту «Універсальну». У разі відсутності карток у клієнта кошти зараховуються на технологічний рахунок. У раз не підтвердження збою кошти будуть списані з картрахунку клієнта.

Як встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду вд 15.10.2019 року та рішенням Окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року у справі №826/16013/18, якими зокрема встановлено, що листом від 09.07.2018 № 20.1.0.0.0/7-180621/692 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив позивача, про факт перерахунку соціальної допомоги та рекомендовано останньому звернутися до відділення банку для оформлення картки для отримання коштів, після чого картка може бути закрита.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 509 ЦК України, Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України, передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Аналізуючи норми даної статті можна стверджувати, що відповідачем протиправно обмежено позивача у отриманні зазначених коштів, які належні йому за законом.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, вбачається, що розмір інфляційних втрат за період користування належними позивачу коштами становить 101.68 грн., пені в розмірі 652,01 грн. та 3% річних в розмірі 53 грн.

З огляду на викладене,суд приходить до висновку про задоволення позову, в частині стягнення неповернутих коштів, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про не припинення з позивачем правовідносин після отримання заяви та щодо не видалення або знищення персональних даних протиправними, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не доведені позивачем та обґрунтовані належним чином.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а відтак вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження факту повернення коштів які належні позивачу, відповідачем суду не надано.

Оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідачем не повернуто зазначені кошти та не сплачено інфляційні втрати, пеню та 3% річних, то позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 768 грн.40 коп. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 536, 1215, 1212, 1214, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 неповернуті кошти у розмірі 1265 грн., інфляційні втрати в розмірі 101, 68 грн., пеню в розмірі 652,01 грн., 3% річних в розмірі 53 грн., у загальній сумі 2074,69 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094.

Повний текст судового рішення складено 17.07.2020 року.

Суддя О.М. Соколов