Вирок № 93383579, 08.12.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 239/409/19

Провадження № 1-кп/242/386/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурорів Яворської Г.В., Желтухіна А.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019050500000970 від 13.09.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Орлівка Красноармійського району Донецького області, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, який перебуває в зареєстрованому шлюбі, судимого 17.12.2019 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від покарання з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст.75,76 КК України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2019 року приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 , проходячи повз магазину «Одяг ТМ 37 плюс», що розташований в будинку № 23 по вул. Молодіжна, м. Новогродівка, Донецької області, біля сходів до вказаного магазину побачив припаркований велосипед дорожньої марки «Салют» 24, який належить ОСОБА_2 .. В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаного велосипеду, реалізуючи який, останній впевнившись, що поряд нікого не має та що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони невідомі оточуючим, підійшов до вказаного велосипеду та таємно, умисно, повторно, з корисливою метою викрав велосипед дорожньої марки «Салют» 24, вартістю 615 гривень та з викраденим з місця вчинення злочину зник.В результаті крадіжки потерпілій ОСОБА_2 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 615 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що 13.09.2019 року вранці приблизно о 10 годині біля магазину «Одяг », розташованому по вул. Молодіжна, м. Новогродівка, побачив велосипед «Салют», який він, коли його дії ніхто не бачив, забрав, щоб доїхати додому. В подальшому велосипед було повернуто потерпілій. В скоєному розкаюється.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд, оголосивши заяву потерпілої ОСОБА_2 про неможливість явки в судове засідання, за згодою учасників судового засідання вважає можливим провести судовий розгляд без потерпілої.

Визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд вважає вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, пенсіонер, задовільно характеризується за місцем мешкання.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.Крім того, судом приймається до уваги, що викрадене майно повернуто потерпілій, збитків немає.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді Покровського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Донецькій області, складеної відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та зобов`язання національних, передусім судових органів, враховувати вказане та викласти в своїх судових рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту, зокрема рішення «Хайредінов проти України», згідно якого Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім.

На підставі викладеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією статті 185 ч.2 КК України.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.12.2019 року, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у відповідності з вимогами ч.4 ст. 70 КК України.

Разом з тим, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги процес позитивних змін, які відбулись в особистості обвинуваченого та які створили у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, та те, що обвинувачений є пенсіонером за віком, враховуючи його стан здоров`я, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи та дійшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, що є підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 2/20-912 від 08.10.2019 року у розмірі 628 грн. 04 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.12.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два)роки, зобов`язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави р/р UA338999980313000115000005070, код ЄДРПОУ 37791274, МФО 899998, отримувач Селидівське УК/ м. Селидове /24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу «Інші надходження», витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп. (за висновком експертизи № 2/20-912 від 08.10.2019 року ).

Речовий доказ: велосипед дорожньої марки «Салют» 24, який переданий під розписку потерпілій ОСОБА_2 , залишити потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.М. Владимирська