Рішення № 93381972, 08.12.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7608/20

Провадження №2/712/2002/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Ліпатової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцька Є. в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцько Є. в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення шкоди, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради 169 935,70 грн. шкоди, завданої незаконним звільненням працівника.

Підставами звернення прокурора до суду, зазначено не вжиття заходів органами місцевого самоврядування, в інтересах яких подано позов, щодо відшкодування бюджетних коштів міської ради, понесених внаслідок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 169 935,70 грн у зв`язку із поновленням ОСОБА_2 на посаді директору Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради через незаконне звільнення на підставі розпорядження міського голови, підписаного заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Волошиним Ігорем Володимировичем, який виконував на той час обов`язки міського голови.

ОСОБА_2 була поновлена на посаді рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року №2340/4405/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.

В судовому засіданні прокурор Чухало О. позов підтримав, просив задовольнити.

Представник Черкаської міської ради Мазур О.М. заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у поясненнях. Вказував на відсутність у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року №2340/4405/18 встановлення протиправності дій ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність його вини.

Представник відповідача – адвокат Чубін О.М. заперечив проти позову, вказував на недоведеність прокурором підстав для звернення до суду з таким позовом. Крім того, посилається на обмежений строк звернення до суду - один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, який прокурором був пропущений, оскільки рішення про скасування розпорядження винесено у квітні 2019 року, а прокурор з позовом до суду звернувся у 06.08.2020 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 13 ЦПК України, сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що розпорядженням Черкаського міського голови від 09.10.2018 №370-р/к “Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2 ”, підписаного заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Волошиним Ігорем Володимировичем, який виконував на той час обов`язки міського голови, ОСОБА_2 звільнено з посади директору Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на підставі ст.40, 43-1,47,83,147-149 КЗпП України.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року №2340/4405/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 позов ОСОБА_2 до Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним, поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково, визнано протиправним і скасувати розпорядження Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича №370-р/к від 9 жовтня 2018 року «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2 ». Визнано протиправним і скасовано розпорядження Черкаського міського голови Бондаренка Анатолія Васильовича №389-р/к від 25 жовтня 2018 року «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 09.10.2018 року №370-р/к». Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради з 26 жовтня 2018 року. Зобов`язано Черкаського міського голову Бондаренка Анатолія Васильовича скасувати у трудовій книжці ОСОБА_2 запис від 25.10.2018 року за №33 про звільнення за п.7 ст.40 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2018 року по день ухвалення судового рішення у сумі 169 935 грн 70 коп. з та моральну шкоду.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

На виконання вищевказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 розпорядженням Черкаського міського голови Маліщук Л.М. поновлено на посаді начальника директору Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради та останній відповідно до платіжних доручень №186 від 15.04.2019 року, №187 від 15.04.2019 року, №188 від 15.04.2019, № 189 від 15.04.2019, №190 від 15.04.2019 року, №375 від 06.08.2019 року, №376 від 06.08.2019 року, №377 від 06.08.2019 року, №378 від 06.08.2019 року, №379 від 06.08.2019 року виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 169 935,70 грн.

Таким чином, внаслідок скасування незаконного розпорядження про звільнення ОСОБА_2 на користь останньої з Департаменту організаційного забезпечення стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 169 935,70 грн.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно п.8 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст.237 КЗпП суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що при незаконному звільнені або переведені на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 ст.237 КЗпП настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб. Обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущені ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Згідно з п.8 ч.1 ст.134 КЗпП суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження від 09.10.2018 №370-р/к “Про припинення служби та звільнення ОСОБА_2 ” з посади директору Департаменту організаційного забезпечення було підписано заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Волошиним Ігорем Володимировичем, який виконував на той час обов`язки міського голови.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З мотивувальної частини рішення суду від 04.04.2019 року у справі №2340/4405/18 вбачається, що звільнення ОСОБА_2 , відбулось з порушенням трудового законодавства, а тому оскаржуване розпорядження про звільнення скасовано та поновлено працівника на раніше займаній посаді, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Те, що саме ОСОБА_1 виносив розпорядження про звільнення ОСОБА_2 , вбачається із самого розпорядження, яке і є скасованим за рішенням суду.

У зв`язку з поновленням працівника на раніше займаній посаді було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов`язки з незалежних від його волі причин, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

Щодо представництва інтересів Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради та посилання відповідача про недоведеність підстав для здійснення такого представництва суд зазначає наступне.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави можливе лише у випадку порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з належним обґрунтуванням прокурором в чому саме полягає порушення інтересів держави та доведенням про не здійснення або неналежне здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, цих інтересів.

Водночас необхідно мати на увазі, що "інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин" (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99). Це означає, що інтереси державного органу, органу місцевого самоврядування можуть не збігатися з інтересами держави (абзац третій пункту 4 Рішення КСУ); небажання таких органів подавати адміністративний позов (тобто захищати свої інтереси у спірних відносинах) не позбавляє прокуратуру права подати від їх імені позов в інтересах держави. Отже, чинне правове регулювання цього питання не зобов`язує прокурора отримувати згоду від згаданих органів на звернення від їх імені з позовом до суду в інтересах держави. Вважаємо, що вкрай важливо чітко визначити випадки, коли прокурор може здійснювати представництво інтересів держави. Так, прокуратура може виконувати функцію представництва інтересів держави в суді лише за умов, що таке представництво стосується конкретно визначених у законі інтересів держави, таких як право державної власності, право на оподаткування тощо.

Відповідно до п.10 ч.3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів., який також є самостійний суб`єктом системи місцевого самоврядування із визначеними йому законом повноваженнями.

Як визначено ч.1 ст.11 цього Закону виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Оскільки незаконне звільнення ОСОБА_2 з посади директору виконавчого органу ради - Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, відбулось на підставі розпорядження міського голови, який діяв в межах делегованих йому законом повноважень, а виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка була проведена за рахунок коштів місцевого бюджетного, передбачених на фінансування діяльності самостійної юридичної особи департаменту, фактично завдано шкоду департаменту, отже наявні підстави для представництва прокурором інтересів Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради в силу ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналізуючи доводи відповідача про застосування строку звернення до суду в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, який прокурором був пропущений, суд знайшов їх частково обгрунтованими.

Так, відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 виплати були здійснені за платіжними дорученнями №186 від 15.04.2019 року на суму 24 342,04 грн., №187 від 15.04.2019 року на суму 5 511,41 грн., №188 від 15.04.2019 на суму 459,28 грн., № 189 від 15.04.2019 на суму 107,17 грн., №190 від 15.04.2019 року на суму 199,02 грн., №375 від 06.08.2019 року на суму 110 756,29 грн., №376 від 06.08.2019 року на суму 2089,74 грн., №377 від 06.08.2019 року на суму 25 076,89 грн., №378 від 06.08.2019 року на суму 487, 61 грн., №379 від 06.08.2019 року від 905,55 грн. виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 .

Позов до суду про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника подано 06.08.2020 року, тобто з пропущенням річного строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст.233 КЗпП України відносно платежів, які були здійснені у квітні 2020 року.

Відтак, стягненню підлягають виплати, здійснені в межах зазначеного річного строку, а саме за платіжними дорученнями: №375 від 06.08.2019 року на суму 110 756,29 грн., №376 від 06.08.2019 року на суму 2089,74 грн., №377 від 06.08.2019 року на суму 25 076,89 грн., №378 від 06.08.2019 року на суму 487, 61 грн., №379 від 06.08.2019 року від 905,55 грн. на загальну суму 139 316,08 гривень.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 13, 20,33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають до часткового задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача з відповідача слід стягнути 2087,66 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 133, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.130, 134, 233, 237 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури Троцька Є. в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 до міського бюджету м.Черкаси на користь Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 139 316,08 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 м.Черкаси на користь прокуратури Черкаської області, код ЄДРПОУ 02911119 на р/р UA 138201720343160001000003751 (код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 2087,66 грн.

Учасники справи:

Позивач: Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, 18000 м.Черкаси, вул.Б.Хмельницького, 60.

Позивачі: Черкаська міська рада, код ЄДРПОУ 25212542, Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради,код ЄДРПОУ 38764723, адреса: 18000, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького, 36.

Відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.12.2020 р.

Головуючий: Т.Є. Троян