Ухвала суду № 93381901, 30.11.2020, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 240/895/15-ц р.

Номер провадження № 4-с/933/4/20 р.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Щербак Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання –Осадчої Л.В.,

заявника(стягувача) – ОСОБА_1 ,

представників відділу ДВС- Павленко Л.В.,Купінець О.С,

боржника – ОСОБА_2 ,

представника боржника - Трун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу,

ВСТАНОВИВ:

Стягувач ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державних виконавців та постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні №50066281 за виконавчим листом №240/895/15-ц від 01 лютого 2016 року, виданим Олександрівським райсудом Донецької області за рішенням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 62000 грн.,судових витрат -620 грн.,та витрат на правову допомогу - 1000грн. З лютого 2016 року виконавче провадження знаходилось на виконанні в Олександрівському РВ ДВС. Постановою державного виконавця від 18 вересня 2020 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачеві, мотивуючи тим, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, цінні папери, які б можливо було реалізувати. Звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташований будинок, не здійснюється.

Вказану постанову заявник отримав 29 вересня 2020 року та вважає, що вона є незаконною та винесена передчасно з огляду на те, що державним виконавцем у 2016 році не перевірена наявність нерухомого майна у боржника(відсутні запити до БТІ у матеріалах виконавчого провадження). Проте ОСОБА_2 має у власності будинок, на який потрібно було накласти арешт та звернути стягнення ще у 2016 році, коли сума боргу перевищувала 10 розмірів мінімальної заробітної плати, яка становила 1378 грн.,отже виконавець зобов`язаний був звернути стягнення на єдине житло,чого не було виконано. Крім того, за весь час перебування виконавчого листа на виконанні, заявника не ознайомили з його правами як стягувача, що позбавило його можливості в повній мірі брати активну участь у виконавчому провадженні. Слід також звернути увагу ,що в матеріалах виконавчого провадження наявні заяви ОСОБА_2 про зобов`язання сплачувати щомісячно ту чи іншу суму, а це вже фактично розстрочка сплати боргу. В такому випадку виконавець повинен був оформити процедуру відстрочки чи розстрочки виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання , звернувшись до суду, але такі дії ним не виконані. За чотири роки державним виконавцем будь-які дії щодо виконання стягнення вживалися лише у 2016 році та на початку 2020 року, весь інший час жодних дій державним виконавцем не вчинялося, про що свідчать матеріали виконавчого провадження.

Враховуючи викладене заявник просить поновити строк на оскарження бездіяльності державного виконавця Павленко Л.В. , яка у 2016 році не звернула стягнення на єдине житло боржника, як цього вимагало діюче на той час законодавство. Скаржник просить визнати вказану бездіяльність ОСОБА_3 неправомірною. Щодо підстав поновлення строку на оскарження , заявник називає необізнаність у своїх правах стягувача, з якими не був ознайомлений з вини державного виконавця, через що не мав змоги приймати активну участь у виконавчому провадженні. Крім того, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Купінець О.С., що полягала у неповній та несвоєчасній реалізації всіх заходів, встановлених законом для забезпечення виконання рішення суду, а також визнати незаконною постанову про повернення виконавчого листа від 18 вересня 2020 року та вважати її передчасною.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав скаргу та викладені в ній доводи.

Представник Олександрівського РВ ДВС Павленко Л.В., опитана в судовому засіданні , заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись, що провадження по справі відкрито 03 лютого 2016 року, коли ОСОБА_3 в Олександрівському ДВС не працювала. Після прийняття виконавчого провадження у 2016 році було зроблено всі відповідні запити щодо матеріального стану боржника, в тому числі до голови Степанівської сільської ради.

Підставою повернення виконавчого листа ОСОБА_1 стала відсутність майна у боржника. Остання проживає у будинку в АДРЕСА_1 , правоустановчі документи на який не оформлено. Земельна ділянка не приватизована. Боржник проживає разом з чоловіком і донькою, які є інвалідами.

Відповідно до ст. 48 Закону України « Про виконавче провадження», будинок не підлягає реалізації, через те, що сума боргу менше 20 розмірів заробітної плати.

Представник наполягає, що скаржником пропущено строк звернення до суду і поважних причин поновлення цього строку він не назвав, тому просить залишити скаргу без розгляду.

Представник Олександрівського РВ ДВС Купінець О.С. погодилась із доводами ОСОБА_3 та доповнень не заявила.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою.

Представник боржника – ОСОБА_4 вважала за можливе розглянути справу без участі боржника. Щодо заявленої скарги, представник вважає, що вона підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із пропущенням строків звернення до суду.

Суд, вивчивши матеріали скарги приходить до такого висновку.

Так, судом встановлено, що на виконанні в Олександрівському РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебував виконавчий лист №240/895/15-ц від 01 лютого 2016 року, виданий Олександрівським райсудом Донецької області за рішенням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу.

13 січня 2016 року Олександрівський районний суд Донецької області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 62000 грн., судового збору – 620 грн. та на відшкодування юридичних послуг 1000 грн.

01 лютого 2016 року Олександрівським районним судом Донецької області видано виконавчий лист.

03 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Під час вчинення виконавчих дій, у лютому 2016 року державні виконавці задля встановлення майнового стану боржника зробили запити до державних установ: відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі щодо наявності зареєстрованих земельних ділянок, Державної інспекції сільського господарства – щодо наявності сільгосптехніки, до ОДПІ – щодо наявності доходів, та Пенсійного фонду України.

09 серпня 2016 року здійснено вихід за адресою проживання боржника та державним виконавцем у присутності стягувача складено акт про відсутність майна , на яке може бути накладено стягнення.

04 липня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Повторно було накладено арешт на все нерухоме майно боржника 6 лютого 2020 року. Відповідну інформацію про арешт внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, у лютому 2020 року повторно здійснено відповідні запити до державних установ щодо перевірки майнового стану боржника.

18 вересня 2020 року постановою державного виконавця , на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна боржника . Державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє рухоме і нерухоме майно, земельні ділянки, цінні папери. Боржник не працює, пенсію не отримує. В Олександрівському БТІ зареєстровано будинок, але стягнення на нього неможливо звернути за недостатністю суми боргу. Залишок заборгованості за виконавчим листом , станом на 18 вересня 2020 року, становить 61420 грн.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу отримана останнім 29 вересня 2020 року.

Заявник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Павленко Л.В., котра у даному виконавчому провадженні 09 серпня 2016 року склала акт про відсутність майна , в той час як боржник мала на праві власності жилий будинок. Виконавець не зробила запит до Олександрівського БТІ щодо володіння боржником нерухомим майном і лише через чотири роки - 18 вересня 2020 року було отримано відповідні відомості, але у зв`язку із зміною в законодавстві, звернути стягнення на вказаний будинок вже неможливо, а тому рішення суду залишилось без виконання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт «а» частини першої статті 449 ЦПК України).

Частиною другою статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Заявник посилається, що не був ознайомлений державним виконавцем з правами стягувача у виконавчому провадження як поважну причину пропуску строку оскарження бездіяльності ОСОБА_3 .

Розглядаючи скаргу в цій частині суд виходить з такого.

Під час складання оспорюваного акту державного виконавця від 09 серпня 2016 року, скаржник був присутнім , акт підписав і заперечень щодо складеного акту не заявив.

Крім того, 22 вересня 2016 року він звернувся до відділу ДВС в Олександрівському районі із заявою про здійснення виконання шляхом проведення боржником періодичних платежів в розмірі по 400 грн. щомісяця. Просив опис та реалізацію майна боржника не проводити. Претензій до державних виконавців не мав, про що і написав у заяві.

Суд виходить з того, що у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що

право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до положень статті 68 ЦПК України, в редакції станом на оскаржувальний період, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 69 ЦПК України, діючого на той час законодавства, передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною першою та другою статті 72 ЦПК України ( в редакції 2004 року) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснив судам,що відповідно до статті 385 ЦПК України (2004 року) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій -у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України (2004 року).

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Отже, приймаючи участь при складанні оспорюваного акту про відсутність майна боржника від 09 серпня 2016 року , ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця у межах десятиденного строку з дня порушення його прав , однак зі скаргою він не звернувся, навпаки, 22 вересня 2016 року надав заяву державному виконавцеві про свою згоду на отримання суми боргу періодичними платежами , а не шляхом реалізації майна .

Відтак, заява про поновлення строку оскарження бездіяльності державного виконавця Павленко Л.В. задоволенню не підлягає і скарга в цій частині, відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, залишається без розгляду.

Щодо заявленої скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного

виконавця Купінець О.С. та визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документу суд враховує таке.

Виконавчий лист по справі за № 240/895/15-ц перебуває в провадженні державного виконавця Купінець О.С . з 02 січня 2019 року.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням обов`язковості виконання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці – щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Суду надано письмові докази про вчинені дії виконавця у даному виконавчому провадженні.

Так, постановою державного виконавця від 02 січня 2019 року виконавче провадження прийнято до виконання ОСОБА_5 . Відомостей про хід виконання у даному провадження суду не надано, але наявна постанова державного виконавця Купінець О.С. про прийняття цього ж виконавчого провадження до виконання від 21 січня 2020 року.

06 лютого 2020 року прийнята постанова державного виконавця Купінець О.С. про арешт всього майна боржника.

В подальшому , 07 лютого 2020 року здійснено запити до:

- Центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про наявність вказаного майна за боржником,

- Відділу в Олександрівському районі Головного управляння Держгеокадастру у Донецькій області про наявні земельні ділянки за боржником,

- Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області про наявність сільськогосподарської техніки ,

- Територіального сервісного центру 1444 РСЦ МВС в Донецькій області про наявність транспортного засобу.

В серпні 2020 року запити державним виконавцем до відповідних служб направлені повторно.

У вересні 2020 року було здійснено запити до БТІ та Степанівської сільської ради щодо права власності боржника на жилий будинок по АДРЕСА_1 та інші державні органи щодо наявності майна у боржника.

Під час виїзду державних виконавців разом із стягувачем до місця проживання боржника 15 вересня 2020 року складено відповідний акт про відсутність боржника.

Порядок звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна боржника та заставне майно регулюється ст.ст. 50, 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, ст. 50 вказаного Закону визначає, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

18 вересня 2020 року постановою державного виконавця Купінець О.С. виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за рішенням суду від 13 січня 2016 року повернуто стягувачеві у зв`язку із відсутністю майна у боржника.

Вказану постанову заявник отримав 29 вересня 2020 року, а 8 жовтня 2020 року, тобто, межах строку оскарження, звернувся до суду зі скаргою про визнання вказаної постанови державного виконавця незаконною.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження» , виконавчий документ повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а вжиті виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. Дані про складання такого акту відсутні.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачеві повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачеві виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Суд вважає, що сам факт вчинення окремих дій щодо перевірки майнового стану боржника без додержання періодичності , встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків , а тому державним виконавцем була допущена бездіяльність, яка не відповідає вимогам закону. Відтак і постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 вересня 2020 року є необґрунтованою та передчасною, тобто, такою , що не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4,5,12,13,81,89,127,259-261,447,449,451 ЦПК України, ст.ст.2,10,18,37,48,50,51 ЗУ «Про виконавче провадження»,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строків оскарження бездіяльності державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Павленко Любові Вікторівни під час здійснення у 2016 році виконавчих дій по виконанню рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 13 січня 2016 року за позовом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування суми боргу.

Скаргу в цій частині залишити без розгляду.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Харків) Купінець Ольги Сергіївни, що полягала у неповній, несвоєчасній реалізації всіх заходів, встановлених законом, для забезпечення виконання рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 13 січня 2016 року за позовом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування суми боргу.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Харків) Купінець Ольги Сергіївни про повернення виконавчого документу стягувачу від 18 вересня 2020 року у виконавчому провадженні по виконанню рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 13 січня 2016 року за позовом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування суми боргу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Олександрівський районний суду Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення .

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04 грудня 2020 року .

Суддя Ю.В.Щербак