Ухвала суду № 93381014, 08.12.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1692/15-к

Провадження № 1-кп/645/147/20

У Х В А Л А

іменем України

08 грудня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Шарка О.П. секретаря судових засідань - Христенко А.В. за участю прокурора - Глієвого А.О., захисника обвинуваченого - Третьякової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220000000884 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

ВСТАНОВИВ:

В провадження Фрунзенського районного суду м.Харкова на підставі ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 7 серпня 2018 року надійшли матеріали кримінального провадження №12014220000000884 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При виконанні вимог ст.363 КПК України захисник заявив клопотання про визнання очевидно недопустимим і не досліджувати як доказ при прийнятті процесуальних рішень та вилучити з матеріалів кримінального провадження заяву ОСОБА_2 від 07.10.2014 року до Начальника УБОЗ ГУМВС в Харківській області як таку що отримана з порушенням норм КПК України,в зв`язку з порушенням закону при її отриманні.

Прокурор, заперечував проти клопотання, а обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Дослідвши клопотання у нарадчій кімнаті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частина 2 цієї статті передбачає, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Виходячи з цих вимог закону та враховуючи, що зазначений захисником доказ був досліджений у судовому засіданні, суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимим цього доказу на підставі ч.2 ст.89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання його допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України, тобто при ухваленні вироку.

Керуючись ст.ст.86, 89, 363, 369 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання захисника про визнання очевидно недопустимим доказом заяву ОСОБА_2 від 07.10.2014 року - залишити без задоволення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя