Рішення № 93378584, 30.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6389/19

Провадження № 2/638/1315/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» та ОСОБА_2 суму відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП у розмірі 175840 грн, з яких з ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» - суму відшкодування , що перебуває у межах ліміту страхового договору, та з ОСОБА_2 - суму, що не покривається лімітом страхового договору; стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі 2087,40 грн; витрати на правову допомогу у розмірі 11700 грн; суму моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.11.2017 року в належний позивачу автомобіль врізався автомобіль ОСОБА_2 внаслідок чого порушено кримінальне провадження. 26.06.2018 року кримінальне провадження закрито на підставі ч.1 ст.284 КПК України. В результаті наїзду позивачу спричинено шкоду у розмірі 175840 грн. 02.08.2018 року позивач звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про відшкодування шкоди, проте отримав відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідачі в добровільному порядку не відшкодовують шкоду. Моральна шкода полягає у тому, що впродовж усього часу позивач не мав можливості користуватися своїм автомобілем, втратив спокій, змушений був звертатись з письмовим запитами про відшкодування витрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив про закриття кримінального провадження за фактом ДТП через відсутність порушення ПДР України, до адміністративної відповідальності за фактом ДТП не притягався, відсутні докази вини.

Представник ПрАТ «СК «Юніверс» надав відзив з проханням відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутнє порушення прав позивача.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля SMART реєстраційний номер НОМЕР_1 . 09.11.2017 року позивач звертався до ПрАТ «СК «Юніверс» з повідомлення про ДТП. За полісом №АК/7058979 автомобіль позивача застрахований у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», який відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки ДТП сталося за участю чотирьох учасників ДТП. За звітом №409/2017 від 23.11.2017 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля SMART державний номер НОМЕР_1 складає 175840 грн.

Згідно постанови від 26.06.2018 року про закриття кримінального провадження, 09.11.2017 року автомобіль "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням невстановленого водія допустив зіткнення з припаркованими автомобілями. Слідство не встановило порушення ОСОБА_2 ПДР, що знаходилися б у причинному зв`язку з виникнення даної пригоди, а відтак відсутній склад кримінального правопорушення передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно ст. 5 Закону є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних та художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка здійснює цю діяльність, та інших осіб.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В статті 1167 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, одним із основних критеріїв застосування відповідальності у разі дорожньо транспортної пригоди, є вина.

Старший слідчий відділу розслідування злочинів в сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ухвалюючи постанову про закриття кримінального провадження вказав на відсутність у діях ОСОБА_2 порушення вимог ПДР України, що знаходилися б у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, копії матеріалів кримінального провадження направлено до Управління патрульної поліції в м.Харкові для вирішення питання про притягнення винного в ДТП. При цьому, суду жодною із сторін не надано відомостей щодо розгляду даного питання відповідними органами.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Разом з тим, позивачем на підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не наданого жодного доказу, звітом №409/2017 визначено лише розмір матеріальних збитків власникові автомобілю, з клопотанням про призначення експертизи для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою позивач не звертався.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вина це обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.12.2010 року по справі №23-рп/2010, дійшов висновку, що Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України) (254к/96-ВР). Конституція України (254к/96-ВР) визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України (254к/96-ВР), не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22) (254к/96-ВР); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24) (254к/96-ВР); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61) (254к/96-ВР); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) (254к/96-ВР); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) (частина перша статті 64).

Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України) (254к/96-ВР).

Стаття 12 ЦПК України, яка регламентує принцип цивільного судочинства - змагальність сторін, передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовні вимог та відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167,1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія Юніверс» про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий