Рішення № 9337696, 05.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2009 р. Справа №18/1501

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 05.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом компанії “Дор Кемікалз Лтд., Дор Філм” Ізраїль

до товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна”

м. Монастирище, Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Черкаської митниці м. Черкаси

про стягнення 445 487 грн. 34 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулась компанія “Дор Кемікалз Лтд., Дор Філм” до товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” про стягнення заборгованості в розмірі 445 487 грн. 34 коп., в т.ч.: 253 000 грн. 00 коп. - основний борг, 142 945 грн. 00 коп. інфляційні збитки, 18985 грн. 00 коп. 3% річних, 30557 грн. 34 коп. пеня.

Іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і організаціями України, що, зокрема, встановлено ст. 123 ГПК України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.

За клопотанням сторін, спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаську митницю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні та у відзивах на позовну заяву проти позову заперечував з підстав наведених у відзивах.

Зокрема, у своєму відзиві від 26.08.2009 року та доповненні до відзиву відповідач зазначав, що договір поставки між сторонами не укладався, товар від позивача на умовах СІF згідно “Інкотермс” підприємство не отримувало. Також відповідачем заперечується факт сплати позивачу 15% авансу від загальної вартості товару, які передбачені замовленням підтвердженням №11 від 07.09.2006 року. Крім того відповідач зазначав, що згідно рахунків фактур №20715490 від 19.10.2006 року та №20715507 від 24.10.2006 року, а також замовлення - підтвердження №11 від 07.09.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” є отримувачем рахунку та його платником, а не отримувачем товару (вантажу).

Одержувачем товару (вантажу) згідно вищевказаних документів є компанія ДЕ “БС Торг Сервіс”, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Шевченка, 6, оф. 2. Проте, із зазначеною організацією відповідач не має жодних правовідносин.

Представник третьої особи проти позову заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.11.2009 року за згодою представників сторін та третьої особи було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1501.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги компанії “Дор Кемікалз Лтд., Дор Філм” задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом компанія “Дор Кемікалз Лтд., Дор Філм” в обґрунтування своїх вимог зазначала, що у відповідності до міжнародних торгівельних правил 07.09.2006 року було оформлено між компанією “Дор Кемікалз Лтд., Дор Філм” та товариством з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” замовлення підтвердження №11 на поставку полімерної металізованої плівки.

У відповідності до досягнутих сторонами домовленостей, позивачем було направлено факсимільним звязком № +3 8 04746-21288 відповідачу замовлення підтвердження №11 від 07.09.2006 року з позначкою про те, що відповідач у разі погодження вказаного замовлення повинен повернути його підписавши та засвідчивши своєю печаткою, направивши у зворотному напрямку факсимільним звязком позивачеві на № + 972-4-8493280.

Також позивач зазначав, що господарські відносини між сторонами здійснювалися згідно міжнародних торгових звичаїв без укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, у спосіб здійснення ділової переписки електронною поштою та використання факсимільного звязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Виходячи з наведеної норми закону, направлення позивачем факсимільним звязком на адресу відповідача замовлення підтвердження, який відповідач підписав та засвідчив печаткою, повернувши його у той же спосіб позивачеві, вважається правочином, що вчинений у письмовій формі, та таким, що відповідає нормам ст. ст. 202, 205, 207, 638, 639 ЦК України.

Вартість, кількість та найменування продукції визначені сторонами Інвойсом №20715490 від 19.10.2006 року на суму 40551,53 доларів США та №20715507 від 24.10.2006 року на суму 3841,07 доларів США та відповідними пакувальними листами №32697/1772 та №32814/1772, які додані до інвойсів.

Умовами поставки продукції визначено умови СІF згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс.

Термін CIF “вартість, страхування та фрахт” означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

Замовленням підтвердженням від 07.09.2006 року було визначено умови платежу за поставлений товар, а саме: 15% передоплата, 85% від вартості продукції на протязі 60 днів з дати коносаменту.

07.09.2006 року замовлення №11 було підтверджено відповідачем (підписано та засвідчено печаткою).

Як зазначає позивач, відповідачем було частково сплачено вартість продукції в розмірі 11573,26 доларів США.

Решта вартості поставленої продукції відповідачем не оплачена.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 32819,34 доларів США заборгованості за поставлену продукцію, що в національній валюті за курсом НБУ станом на 07.05.2009 року становить 253000 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити існуючу заборгованість, проте вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення.

При цьому позивач посилався на листи, які було додано до позовної заяви, та з яких вбачається (з пояснень позивача), що спочатку відповідач запевняв у погашенні заборгованості до 15.05.2007 року (лист від листопада 2006 року), згодом просив надати йому відстрочку для погашення заборгованості до 150 днів ( лист від 29.11.2006 року), а з рештою відмовився від існуючої заборгованості ( лист від 27.05.2008 року №123/01-05).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом під час розгляду справи неодноразово було зобовязано позивача надати суду документи, що підтверджують сплату товару відповідачем в розмірі 11573, 26 доларів США; коносамент (документ, що засвідчує прийняття перевізником вантажу до перевезення транспортний документ морського фрахту) від 15.02.2007 року; письмові пояснення стосовно оплати товару зазначеної в графі 43, 61, 62 митної декларації від 26.04.2007 року № 749098174; докази, що підтверджують отримання товару уповноваженим представником відповідача, а також письмові пояснення стосовно прийому-передачі товару.

Проте витребуваних судом документів позивач не надав.

Як вбачається з копії експортної митної декларації від 26.04.2007 року №749098174, позивачем було здійснено відвантаження товару полімерної плівки вагою 22097 кг. у контейнері TRLU65009 на судні “Nоvоrоssі” з порту Наіfа в порт м. Одеси на умовах поставки CIF- Одеса.

Відповідно до умов поставки, зазначених в копії вантажної митної декларації, поставка товарів є завершеною з моменту відвантаження товару на борт судна в порту відвантаження, в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду (пункт А. 4 умов поставки CIF).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, передбачені для підтвердження поставки товару продавцем відповідно до пунктів А.7 та А.8 умов поставки CIF - інформація продавця покупцю про здійснення поставки, необхідна для отримання товару, а також транспортний документ, що має бути наданий покупцю продавцем (оборотний коносамент, необортна морська накладна).

Статтею 137 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу.

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Згідно експортної митної декларації від 26.04.2007 року, покупцем вантажу зазначено підприємство “Universe Logistic Partner Ltd” (м. Монастирище, Черкаської області). Інформації про відповідача як отримувача або сторону договору поставки у митній декларації не наведено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” (вул. Леніна, 89, м. Монастирище, Черкаської області, ідентифікаційний код 34206831) зареєстроване як субєкт господарювання 02.03.2006 року, про що свідчать дані облікової картки субєкта ЗЕД, зареєстрованого у Черкаській митниці №90203/02/2008/92.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” є іншою юридичною особою, якій, згідно копії експортної митної декларації, адресована дана поставка продукції.

Позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” позивач не заявляв.

З 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” зареєстровано у Черкаській митниці як субєкт зовнішньоекономічної діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” зареєстровано як субєкт ЗЕД у 2008 році.

Відповідно до вимог ст. 71 Митного кодексу України, митне оформлення поставок товару на адреси зазначених субєктів зовнішньоекономічної діяльності повинно було б здійснюватися Черкаською митницею.

Разом з тим, за інформацією Черкаської митниці відсутні оформлення ввезення товарів на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” від відправника/виробника з держави Ізраїль, у 2007 році відсутні оформлення ввезення полімерної плівки на адресу відповідача, ввезення плівки полімерної на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Преміум Пак Україна” у 2005 -2006 роках здійснювалося з Угорщини та ФРН, поставка товарів на адресу відповідача морським транспортом не здійснювалася, товариство з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” почало здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з 2008 року, відсутні оформлення ввезення товарів на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс Лоджістік Партнер” від відправника/виробника з держави Ізраїль, у базі даних Черкаської митниці відсутня інформація про митне оформлення переміщення товарів у контейнері TRLU65009.

Відповідно до ухвали суду від 29.09.2009 року Черкаською митницею проведено запит з бази даних Державної митної служби України щодо митного оформлення товару, ввезеного у контейнері TRLU65009 у 2007 році.

Відповідно до отриманої інформації, 23.03.2007 року за ВМД №500060000\207619 Південною митницею (Одеський морський порт) було здійснено митне оформлення товару поліпропіленової плівки з країною походження держава Ізраїль, ввезеної у контейнері TRLU6500994 вагою брутто 22098 кг.

Відповідно до даних граф ВМД, поставка товарів здійснена на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1) від підприємства (сторони договору) “2W INTERNATIONAL TRADE CO., LТD,” (ROOM 1308 PING AN BUILDING KAI MINGSTREET 396 NINGBO КИТАЙ) на виконання договору MJ/2W/1 від 25.12.2006 року на підставі коносаменту №85231-339182 від 15.02.2007 року та морської накладної №ZIMUHFA098847 від 05.03.2007 року.

Позивач за даною ВМД зазначено лише як відправник товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не було доведено факту отримання відповідачем полімерної металізованої плівки.

Крім того, не є належним доказом в розумінні ст. ст. 34, 36 ГПК України листи від 29.11.2006 року, від 21.02.2007 року та від листопада 2006 року, на які посилається позивач, оскільки останні не підписані виконавчим директором відповідача та не засвідчені печаткою підприємства.

Позивачем було також заявлено на підставі ст. 625 ЦК України вимогу до суду про стягнення з відповідача 142 945 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 18 985 грн. 00 коп. 3 % річних, а також 30557 грн. 34 коп. пені.

В звязку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені задоволенню також не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 253 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 142 945 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 18985 грн. 00 коп. 3% річних та 30557 грн. 34 коп. пені є необґрунтованими, в звязку з чим в позові слід відмовити повністю.

Під час розгляду справи, від представника відповідача надійшла заява від 05.11.2009 року про стягнення з позивача суми витрат на оплату надання правової допомоги в розмірі 45500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту угоди про надання правової допомоги від 03.08.2009 року, виконавцем даного правочину є фізична особа підприємець ОСОБА_4, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 №700217 від 31.07.2009 року.

Проте доказів того, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 є адвокатом відповідачем не надано.

Отже, витрати відповідача на правову допомогу в розмірі 45500 грн. 00 коп., не можуть бути віднесені до господарських витрат в судовому процесі згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Крім того, не підтверджено належними доказами, що відповідач на момент прийняття рішення зі справи сплатив вказану суму своєму представнику, тобто поніс витрати.

У зв'язку з цим, заява відповідача про стягнення суми витрат на оплату надання правової допомоги не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В. Васянович

Повний текст судового рішення підписано 10.11.2009 року.