Рішення № 93376471, 26.11.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/763/20

26 листопада 2020 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Олійника П. В.

з участю секретаря Рубельському О. С.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Євгеюка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання недійсним окремого положення договору поруки та визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 266527,11 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що згідно кредитному договору № ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 останньому було надано позику в сумі 17567,83 доларів США. Інші відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виступили поручителями по цьому договору. Відповідач ОСОБА_2 свої обов`язки по кредитному договору не виконує, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк про визнання недійсним окремого положення договору поруки та визнання договору поруки припиненим, в якому просить визнати недійсним п. 14 договору поруки №ROTOGK0000000155/1 від 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 та визнати припиненим цей договір.

В обгрунтування зустрічного позову покликається на те, що п. 14 договору поруки перевищує строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України і суперечить ЦК України. Також додатковими угодами №1 від 25.02.2012 року та №4 від 20.04.2015 р., які були укладені з відповідачем ОСОБА_2 , було внесено без згоди поручителя ОСОБА_4 зміни до основного зобов`язання та збільшено обсяг відповідальності.

Ухвалою суду первісний позов та зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзиву на позов не надіслали і в судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» надіслав до суду відзив на зустрічний позов, в якому вказував, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими і просить відмовити в їх задоволенні. З ОСОБА_4 було укладено договір поруки, в якому було вказано суму кредиту, який надавався ОСОБА_2 .. В самому договорі поруки помилково було вказано дату його укладення - 2011 рік та прізвище особи, поручителем якої виступав ОСОБА_4 .. Також заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні представник позивача АТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги первісного позову підтримав повністю та з аналогічних підстав. Також заперечив проти зустрічного позову з підстав, які вказані у відзиві на зустрічний позов та просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_4 наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив проти первісного позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4 та підтримав зустрічний позов з підстав, вказаних в ньому.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, суд вважає, що первісний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що , 26 червня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ROTOGK0000000155, згідно якого Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти у розмірі 17567,83 доларів США на строк з 26.06.2008 р. по 26.06.2018 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

25.02.2012 року було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору №ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 року, відповідно до якої Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 24326,26 доларів США на строк з 26.06.2008 р. по 26.09.2024 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

20.04.2015 року сторонами кредитного договору підписано Додаткову угоду № 4 до кредитного договору №ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 року, згідно якої заборгованість в сумі 27296,03 доларів США замінено з долара США на гривню за курсом 18,40 грн. за один долар США , що склало 502246,95 грн.. Також вказаною додатковою угодою визначено, що дата остаточного погашення заборгованості – 26.06.2024 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 21 квітня 2015 року було укладено договір поруки № ROTOGK0000000155/2, предметом якого відповідно до п.18 якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 за кредитним договором № ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 року.

При зверненні до суду позивач, як на підставу існування договору поруки, також покликається на договори поруки від 2011 року (точної дати не вказано) між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 і між між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 № ROTOGK0000000155/1, предметом яких відповідно до п. 18 є надання поруки поручителями перед кредитором за виконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором № ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 року, згідно якого кредитор надав Боржнику кредит в сумі 24326,26 долл.США, а Боржник повинен виконати зобов`язання.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в цих договорах помилково було вказано дату - 2011 рік та прізвище позичальника - ОСОБА_5 , а фактично ці договори укладені в забезпечення кредитного договору з ОСОБА_2 у 2012 році після укладення Додаткової угоди № 1 до кредитного договору. Будь-яких службових перевірок про причини укладення вищевказаних договорів поруки від 2011 року позивачем не проводилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 81. ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою ст.. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що посилання представника позивача на те, що у вищевказаних договорах поруки помилково вказано дату укладення і прізвище позичальника є необгрунтованим. Виходячи з цієї позиції представника позивача, суд аналогічно може допустити, що в договори помилково внесено номер кредитного договору та суму кредиту.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій в справі 753/11000/14-ц, якщо встановлені правила, не дозволяють визначити зміст умови договору, слід застосовувати тлумачення contra proferentem, а саме, - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Таким чином, оскільки, текст договору поруки був підготовлений Банком, то і всі спірні позиції повинні тлумачитись проти нього. В зв`язку з цим суд вважає, що датою укладення договору поруки є саме 2011 рік.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції на дату виникненні спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що додатковою угодою №1 від 25.02.2012 року було збільшено суму кредиту та кінцевий термін погашення кредиту визначено 26.09.2024 р., а додатковою угодою №4 від 20.04.2015 р. –заборгованість в сумі 27296,03 доларів США замінено з долара США на гривню за курсом 18,40 грн. за один долар США та встановлено термін погашення кредиту 26.06.2024 р.. Тобто кінцевий термін погашення кредиту збільшено сторонами на 6 років. Будь-яких доказів узгоджень із поручителем ОСОБА_4 у письмовій формі змін до кредитного договору позивачем суду не надано. Із наведеного вбачається, що зміни до кредитного договору №ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 р., внесені додатковою угодою №1 від 25 лютого 2012 року, укладеною між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , для забезпечення якого з ОСОБА_4 укладено договір поруки, збільшили відповідальність поручителя без його згоди.

Щодо клопотання представника позивача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, то суд вважає, що воно може бути застосоване лише до позовної вимоги про визнання недійсним п. 14 договору поруки № ROTOGK0000000155/1 від 2011 року, оскільки, про існування цього пункту в договорі поруки ОСОБА_4 було відомо з часу укладення договору і строк позовної давності він пропустив. Однак, це стосується іншої позовної вимоги про визнання поруки припиненою, оскільки, представником позивача не спростовано, що про внесення змін до кредитного договору, які потягли збільшення відповідальності поручителя, ОСОБА_4 стало відомо лише після звернення Банку до суду.

В зв`язку з цим, з дати зміни основного зобов`язання - 25 лютого 2012 року, суд відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визнає припиненим договір поруки від 2011 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 .

Із дослідженого в судовому засіданні розрахунку судом встановлено, що кредитний договір № ROTOGK0000000155 від 26.06.2008 р. неналежно виконується позичальником.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

У відповідності до ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд вважає, що банком доведено, що позичальником допущено заборгованість за кредитним договором в сумі 266527,11 грн., яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя ОСОБА_3 ..

У звязку з припиненням договору поруки № ROTOGK0000000155/1 від 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Банку до останнього.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів витрати позивачів по первинному та зустрічному позовах по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 12, 89, 141, 259, 260 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором в сумі 266527 (двісті шістдесят шість тисяч п"ятсот двадцять сім) грн. 11 коп. (в тому числі 266494,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту і 32,77 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом) та 3997 (три тисячі дев"ятсот дев"яносто сім) грн. 91 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання недійсним окремого положення договору поруки та визнання договору поруки припиненим задовольнити частково.

Визнати припиненим договір поруки № ROTOGK0000000155/1 від 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” на користь ОСОБА_4 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО №305299.

Відповідачі: - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 4 листопада 2020 року

СуддяП. В. Олійник