Рішення № 9337486, 14.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р. Справа № 45/65-10

вх. № 1943/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Костюк Є.П., директор

ідповідача - Козлова О.В., доручення від 20.01.2010 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "ТВК-Харків", м. Харків

до ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 31498,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 31498 грн. основного боргу та судові витрати по справі мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 2 від 14 січня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 12 березня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/65-10 розгляд справи було призначено на 14 квітня 2010 року об 11:50.

В судове засідання 14 квітня 2010 року позивач з’явився, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечив в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов (вх. № 8295 від 12.04.2010 р.). Зокрема відповідач зазначає про те, що у нього наявний товар позивача на заявлену суму, який на даний час є нереалізованим.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 12 березня 2010 року сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

14 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2 згідно умов якого позивач взяв на себе зобов’язання по поставці та передачі товару у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору мета поставки товару позивачем відповідачу за даним договором - зберігання, підготовка до продажу і продаж товару відповідачем третім особам через оптово-роздрібну торгівельну мережу. Відповідно до п. п. 2.8, 2.9 договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар в пункті поставки, зобов’язання позивача з поставки кожної окремої партії товару вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу товару та його приналежностей, підписання сторонами оформленої належним чином накладної. Оплата товару здійснюється після реалізації товару третім особам; відповідач два рази на місяць перераховує позивачу кошти у розмірі загальної вартості товарів, реалізованих у відповідному періоді (п. 7.7 договору). На вимогу позивача або з власної ініціативи відповідач готує акти звірки взаєморозрахунків, звіти про надходження і реалізацію товару та направляє їх позивачу (п. 7.9 договору).

На виконання умов договору № 2 від 14 січня 2008 року, що підтверджено представниками сторін в засіданні суду 14 квітня 2010 року, позивач за видатковими накладними за період з 14 січня 2008 року по 15 жовтня 2009 року передав відповідачеві товар на загальну суму 307602,00 грн. (копії накладних містяться в матеріалах справи). Товар було одержано повноважними представниками відповідача, про що свідчать довіреності на отримання ТМЦ, видані відповідачем своїм повноважним особам (копії довіреностей також містяться в матеріалах справи).

Відповідачем проведено частковий розрахунок із позивачем, так, за домовленістю сторін, відповідачем було повернуто частину товару за видатковими накладними (повернення) на загальну суму 99810,00 грн. та частково оплачено вартість товару, про що в матеріалах справи наявні копії банківських виписок про перерахування коштів на загальну суму 176294,00 грн.

Також 31 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт взаєморозрахунків між сторонами за яким відповідач визнавав наявну у нього заборгованість перед позивачем.

Враховуючи частковий розрахунок відповідача із позивачем, станом на час звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача становить 31498,00 грн., розмір якої підтверджено відповідачем в засіданні суду 14 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в суми 31498,00 грн. правомірні і обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне відзначити той факт, що товар, який є предметом договору № 2 від 14 січня 2008 року, може бути поверненим відповідачем на користь позивача з визначених даним пунктом договору підстав. Так, п. 11.2 вказаного договору передбачає право відповідача на повернення товару позивачу. Проте, відповідачем не здійснено дій щодо повернення позивачу нереалізованого товару, відповіді на претензію позивача щодо оплати (повернення) товару відповідачем також не надано, за актом звіряння відповідач визнав наявність у нього саме грошової заборгованості перед позивачем.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 413,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. покладаються на відповідача.

          Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 21, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ЗАТ "Техноімпекс", 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, кв. 914 (в тому числі з р/р 26007002542 ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЗКПО 31799372) на користь ТОВ "ТВК-Харків", 61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 11 (р/р 26006000722051 в ФХД АТ "Індекс-банк", МФО 350619, код ЗКПО 32266553) 31498 грн. боргу, 314,98 грн. державного мита та 236 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення удового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/65-10 підписано 16 квітня 2010 року.