Рішення № 93373062, 26.11.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/636/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Акціонерне товариство “Чернігівобленерго”,

код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Приватне акціонерне товариство “Чексіл-Автосервіс”,

код ЄДРПОУ 14252165, вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014

Предмет спору: про визнання договору укладеним,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Ширай К. А., довіреність № 41/7464 від 17.12.2019; Сиводід О. П., довіреність № 41/7466 від 17.12.2019;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Чернігівобленерго” звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Чексіл-Автосервіс”, у якому позивач просить суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір про спільне використання технологічних мереж №568-С разом з додатками до нього у редакції, викладеній у позовній заяві. Позивач надав Додатки до Договору, якими є: №1.1-1.3 «Однолінійна схема»; №2.1-2.3 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; №3 «Акт прийому-передачі наданих послуг»; №4 «Довідка про обсяги переданої електричної енергії»; №5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»; №7 «Характеристика та перелік розрахункових приладів обліку електричної енергії».

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.08.2020 о 10:00 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

06.08.2020 від позивача надійшли письмові пояснення від 05.08.2020 №56 з доданими до них документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу.

27.08.2020, тобто у встановлений судом строк, відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 27.08.2020 о 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 31.08.2020 підготовче засідання призначено на 22.09.2020 о 10:00.

03.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 22.09.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 22.09.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 22.09.2020 суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.

Так, суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з його урахуванням.

Також суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив, як таку, що подана у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку. Оскільки суд ще не встановлював строки для її подання, вона не може вважатись поданою з порушенням строку для її подання. Отже, спір вирішується з урахуванням відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 22.09.2020 представник позивача пояснила, що письмові пояснення від 05.08.2020 №56 були надані, зважаючи на складений канцелярією Господарського суду Чернігівської області акт від 13.07.2020 про відсутність документа, а додані до цих пояснень документи вже наявні в матеріалах справи.

Суд долучив письмові пояснення позивача з доданими до них документами до матеріалів справи.

У зв`язку з неможливістю вирішення всіх питань, визначених у ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, та з огляду на сплив строків, встановлених у ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд у підготовчому засіданні 22.09.2020 постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 22.09.2020 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.10.2020 на 11:00.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 08.10.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2020 підготовче засідання призначено на 27.10.2020 о 10:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується трекінгом з офіційного сайту Укрпошта від 26.10.2020, але у підготовче засідання 27.10.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 27.10.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

Ухвалою суду від 27.10.2020 встановлено відповідачу триденний строк з моменту отримання ухвали для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами; закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020 на 12:00; повідомлено сторін про час та місце розгляду справи по суті.

Сторони у судове засідання 29.10.2020 не з`явились, відомості про отримання ухвали від 27.10.2020 у суду були відсутні.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд у судовому засіданні 29.10.2020 постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 17.11.2020 на 11:30.

Ухвалою суду від 29.10.2020 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 17.11.2020.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 17.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на відповідь на відзив також не надав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 17.11.2020 суд оголосив перерву до 26.11.2020 до 14:00.

Ухвалою суду від 17.11.2020 повідомлено відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 26.11.2020.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання 26.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 26.11.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не підписав проект договору про спільне використання технологічних мереж, чим порушив ч. 3 ст. 49 Закону України “Про ринок електричної енергії” та п. 2.5.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

1. Позивач у позовній заяві зазначив, що в ході розгляду судових справ №620/1436/20, №927/496/17, №927/454/19 було встановлено, що мережі, якими здійснювався розподіл електричної енергії споживачам на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №15 від 29.01.2010, вибули з користування ПрАТ «КСК «Чексіл», проте такі обставини у цих справах судом не встановлювались.

2. Наведена у позовній заяві редакція договору про спільне використання технологічних електричних мереж не відповідає Типовій формі, затвердженій Регулятором, а саме:

- у п.п. 4 п. 2.1 редакції Договору позивач відтерміновує свої майбутні зобов`язання щодо оплати. У Типовому договорі визначено, що кінцева дата надання рахунку має бути встановлена саме у розрахунковому місяці, а не у наступному за розрахунковим;

- у п. 7.1 редакції Договору позивач зазначив, що розрахунковим періодом вважається календарний місяць, проте у Типовій формі сказано, що розрахунковим періодом вважається період з __ числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця;

- у п. 8.6 редакції Договору зазначено розмір пені 0,2% за кожний день прострочення, проте у всіх інших договорах про постачання електричної енергії, укладених між позивачем та споживачами, які долучені до матеріалів справи, вказано, що пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а тому відповідальність позивача має бути аналогічною;

- у п. 12 редакції Договору зазначено зобов`язання відповідача щодо надання податкових накладних, проте Типовий договір таких вимог не містить;

3. Сторони не досягли суттєвих умов як строк дії договору, позовні вимоги не містять обґрунтувань того, з якої дати необхідно визнати договір укладеним; у договорі невірно зазначено посаду керівника відповідача, вірною є посада – голова правління.

Позивач у наданій відповіді на відзив не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позов, з таких підстав:

1. Позивач у позовній заяві не стверджує, що в ході розгляду судових справ №620/1436/20, №927/496/17, №927/454/19 встановлено право власності відповідача на мережі, якими здійснювався розподіл електричної енергії споживачам на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №15 від 29.01.2010, а зазначає лише, що мережі, передані відповідачем в оренду ПрАТ «КСК «Чексіл» вибули з користування останнього;

2. Позивач конкретизував умови договору про спільне використання технологічних електричних мереж, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, а саме:

- у п.п. 4 п. 2.1 проекту Договору позивач зазначає кінцеву дату надання рахунку, проте відповідач вправі надати його в будь-який день до цього числа

- у п. 7.1 проекту Договору вказано про календарний місяць, що за визначенням є відповідним місяцем року за календарем, починаючи з першого по останній день кожного місяця у календарному році, і вказане не суперечить Типовому договору;

- у п. 8.6 Типового договору вказано, що Користувач сплачує Основному споживачу пеню у розмірі __ % за кожний день прострочення платежу. Отже, положення проекту Договору відповідає Типовому договору, лише запропоновано розмір пені на рівні 0,2%;

- п. 201.1 Податкового кодексу України передбачено вимога щодо складання та реєстрації податкової накладної, що дає право позивачу конкретизувати умови типового договору шляхом включення відповідного пункту до проекту Договору;

Позивач вважає, що відповідач у відзиві не заперечує проти позову, а лише зазначає про певні невідповідності проекту Договору Типовому договору. При цьому, отримавши примірник проекту Договору, відповідач не надав протоколу розбіжностей.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29.01.2010 між ЗАТ «КСК «Чексіл» (далі – Власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі – Користувач), укладено Договір про спільне використання технологічних електричних мереж №15 (далі – Договір №15) з додатками до нього (т. 1 а. с. 50-58).

22.04.2019 між ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» укладено Додаткову угоду №9 до Договору №15, відповідно до якої по тексту Договору словосполучення «Власник мереж» замінено на «Основний споживач».

Відповідно до п. 1.1 Договору №15, у редакції Додаткової угоди №9 від 22.04.2019, Основний споживач зобов`язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору №15, у редакції Додаткової угоди №9 від 22.04.2019, цей Договір набирає чинності з 01.02.2010 та діє до 30.06.2019.

У додатку №2 до Договору №15 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) вказаний перелік установок Власника мереж.

Позивач у позовній заяві зазначив, що в ході розгляду судових справ №620/1436/20, №927/496/17, №927/454/19 було встановлено, що мережі, якими здійснювався розподіл електричної енергії споживачам на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж №15 від 29.01.2010, вибули з користування ПрАТ «КСК «Чексіл».

Відповідач заперечує проти таких доводів позивача та зазначає, що такі обставини у цих справах судом не встановлювались. При цьому відповідач не заперечує та не спростовує, що мережі, якими здійснювався розподіл електричної енергії споживачам на підставі Договору №15, є його власністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/496/17 за позовом ПАТ «Чернігівобленерго» до ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» про зобов`язання вчинити дії, за результатами розгляду якої судом 20.07.2017 ухвалено рішення, справу №927/454/19 за позовом АТ «Чернігівобленерго» до ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» про зобов`язання вчинити дії, за результатами розгляду якої судом 23.09.2019 ухвалено рішення, а Чернігівський окружний адміністративний суд розглядав справу №620/1436/20 за позовом ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» до Новозаводського ВДВС у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, за результатами розгляду якої судом 07.05.2020 ухвалено рішення.

Зі змісту зазначених рішень вбачається, що судами не встановлювались обставини, про які зазначив позивач - щодо вибуття електричних мереж з користування ПрАТ «КСК «Чексіл», а тому суд погоджується із запереченнями відповідача у цій частині.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на нерухоме майно від 05.03.2008 та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» на праві власності належать нежитлові приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 66.

01.01.2019 між ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» (Орендодавець) та ПрАТ «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (далі – Орендар) укладено договір оренди №8 (далі – Договір №8), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язався передати належне йому на праві власності майно (основні виробничі фонди) в строкове платне користування Орендарю згідно з додатком №1 до цього Договору (т. 2 а.с. 16).

На підставі акту приймання-передачі основних фондів від 01.01.2019 (додаток №1 до Договору №8) Орендодавець передав, а Орендар прийняв основні засоби, у тому числі РП-2, РП-14, ТП воздуходувки, ТП-1-ТП-16, ТП-17-ТП20 (РП-3) (т. 2 а.с. 20-21).

Відповідно до акту приймання-передачі основних фондів від 30.11.2019 (додаток №2 до Договору №8) Орендар повернув, а Орендодавець прийняв вказані вище основні засоби (т. 2 а.с. 22-23).

Згідно зі ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи норми ст. 186 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні і підземні комунікації (електричні мережі, водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з нежитловими приміщеннями на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на зазначені будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Жодних доказів на спростовування належності спірних електричних мереж відповідачу матеріали справи не містять.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Договору №8 спірні електричні мережі, зокрема, що входять до їх складу були повернуті власнику – ПрАТ «Чексіл-Автосервіс».

Отже, на момент існування спірних взаємовідносин, мережі, якими здійснювався розподіл електричної енергії споживачам на підставі Договору №15, вибули з користування ПрАТ «КСК «Чексіл» та були передані відповідачу, який є власником цих технологічних мереж.

До електричних мереж ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» приєднані споживачі, з якими АТ «Чернігівобленерго» укладені договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладених на умовах договорів постачання електричної енергії, а саме: ТОВ «Спортехніка», ТОВ «Чернігіввовна-Плюс», ТОВ «Компанія СТВ «Груп», ТОВ «НВП «Укроргсинтез», КП «Новозаводське», Чернігівський професійний ліцей побуту, ТОВ «РА «Голд Ф`юче», ТОВ «ВТФ «Аве Сан», ФОП Дробітько І. В., ФОП Радкевич В. А., ТОВ «Компанія «Стімул-Інвест», Автокооператив №30, Автокоопертив №12, Київський національний університет технологій і дизайну, Управління ЖКГ Чернігівської міської ради, ПАТ «Чексіл», ФО ОСОБА_1 , ТОВ «Фірма «ТехНова», ТОВ «НВФ «Укренергопром», ФО ОСОБА_2 , Вуличне освітлення, Управління ЖКГ Чернігівської міської ради, ПВТП «Джі-ЕН-ЕЛ», ФОП Марчевська Р. П. (т. 1 а. с. 111-296).

Листом № 23/2575/01-15 від 01.06.2020 позивач звернувся до відповідача (направлений 02.06.2020) з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №568-С від 29.05.2020, до якого додав два відповідних примірники проекту договору разом з додатками до нього.

Проте відповідач вказаний договір не підписав.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права.

Зазначений в ч. 2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Частина 1 ст. 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 648 ЦК України.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електроенергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За приписами ч. 3 ст. 49 Закону України «Про ринок електричної енергії» основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі – Правила).

Згідно з п. 1.1.2 Правил (у відповідній редакції) основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи;

договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи розподілу та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача, що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою.

Відповідно до п. 2.5.1 Правил для забезпечення розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи електричними мережами, що не належать оператору системи, між оператором системи та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи (у тому числі виробником, резервне живлення якого забезпечується від електричних мереж цього оператора системи, споживачем (основним споживачем), електроустановки якого приєднані до електричних мереж такого виробника, та їх субспоживачами), укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Основний споживач не має права відмовити оператору системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 2.5.2 Правил).

Згідно з п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Як встановив суд, відповідачу належать технологічні електричні мережі, які використовуються позивачем для передачі електроенергії ряду субспоживачів, а відтак укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є не правом, а обов`язком відповідача.

Разом з тим, договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору, який затверджується компетентним органом. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18, від 12.04.2018 у справі № 906/316/17 та від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14.

Розглянувши запропонований позивачем проект договору, суд встановив, що деякі його положення не відповідають умовам типового договору.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджений Типовий договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який є Додатком №1 до Правил.

Так, у п.п. 4 п. 2.1 проекту Договору зазначено: «Основний споживач зобов`язаний щомісячно, до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, надавати Користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники Акта прийому-передачі наданих послуг, який є додатком 3 до цього Договору, оформлених Основним споживачем».

У Типовому договорі п.п. 4 п. 2.1 викладено у такій редакції «Основний споживач зобов`язаний щомісяця до ______ дня розрахункового періоду надавати Оператору системи рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники Акта прийому-передачі наданих послуг, який є додатком 3 до цього Договору, оформлені Основним споживачем».

Таким чином, Типовим договором передбачено надання рахунку на оплату до певного числа розрахункового періоду, а у проекті Договору – до 05 числа, наступного за розрахунковим, тобто у наступному місяці, а отже суд вважає, що позивач фактично збільшив цей період, а не конкретизував умови Договору, що не відповідає приписам ч. 4 ст. 179 ГК України.

Відповідно до п. 2.3.13 Правил обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19 Правил).

Отже, у Правилах розрахунковий період визначений як календарний місяць.

Оскільки у Типовому договорі не зазначено число, до якого Основний споживач повинен надавати рахунок; розрахунковим періодом за Правилами вважається календарний місяць; оплата здійснюється саме за той місяць, у якому надаються послуги, логічним і правильним буде визначення такого строку - до останнього дня розрахункового періоду, а відтак визначений позивачем у проекті договору кінцевий строк надання рахунків підлягає зменшенню (скороченню).

У п. 7.1 проекту Договору вказано, що розрахунковим періодом вважається календарний місяць, в якому Основний споживач здійснює передачу електроенергії Користувачу, а у п. 7.1 Типового договору містить положення, що розрахунковим вважається період з ___ числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Зазначення у Типовому договорі «з ___ числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця» по своїй суті відповідає строку календарного місяця.

Оскільки відповідно до наведених вище норм застосуванню у подібних взаємовідносинах, як правило, підлягає період у календарний місяць, а відповідач не пропонує встановлення іншого розрахункового періоду, суд вважає, що зазначення позивачем саме календарного місяця є обґрунтованим та відповідає Типовому договору.

Отже, доводи відповідача про невідповідність п. 7.1 проекту Договору Типовому договору відхиляються судом.

Пунктом 8.6 проекту Договору встановлено відповідальність Користувача за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до цього Договору, а саме Користувач сплачує Основному споживачу пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком».

У п. 8.6 Типового договору зазначено: «За внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до цього Договору, Оператор системи сплачує Основному споживачу пеню у розмірі ____ % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком».

Позивач вважає, що п. 8.6 проекту Договору відповідає п. 8.6 Типового договору, а АТ «Чернігівобленерго» лише запропонувало встановити розмір пені на рівні 0,2%.

Відповідач заперечує проти встановлення пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочення та вважає, що сума пені повинна визначатись у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Відповідач пропонує викласти п. 8.6 Договору у такій редакції: «За внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до цього Договору, Оператор системи сплачує Основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком».

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, обумовлений в договорі розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а саме розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період виникнення спірних взаємовідносин розмір подвійної облікової ставки НБУ становив 12% річних, тобто 0,03 % за один день, що значно нижче ніж запропонований позивачем розмір пені.

Встановлення у договорі пені у розмірі 0,2% створює для іншої сторони правочину додаткове, не обумовлене законодавством навантаження.

Враховуючи заперечення відповідача у цій частині, законодавчі обмеження щодо розміру пені та пропозиції відповідача, викладені у відзиві, стосовно редакції такої умови договору, що у свою чергу узгоджується з наведеними обмеженнями, суд вважає, що встановлення у спірному договорі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є таким, що відповідає закону та не суперечить Типовому договору.

Пунктом 11.1 проекту Договору передбачено, що «Цей Договір набирає чинності з ___ 2020, діє до 31.12.2020, та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із Сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд».

Позивач жодним чином не обґрунтовує та не заявляє вимог щодо дати набрання Договором чинності.

Отже, з огляду на принцип диспозитивності судового процесу суд вважає, що при визначенні дати, з якої Договір вважається укладеним, необхідно застосовувати загальні положення, визначені ст. 187 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Оскільки на момент ухвалення рішення неможливо достовірно знати дату набрання ним чинності, суд не може визнати укладеною редакцію відповідної умови спірного договору щодо конкретної дати початку його дії.

Стосовно кінцевої дати строку дії договору суд зазначає наступне.

Пунктом 11.1. Типового договору передбачається, що цей Договір укладається на строк до _______, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із Сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд.

За змістом наведеного договір укладається на календарний рік, який закінчується 31 грудня.

Отже термін дії спірного договору до 31.12.2020 формально відповідає положенням Типового договору.

Разом з тим, визнання судом такої редакції може призвести до виникнення певних негативних наслідків з огляду на закінчення перебігу 2020 року.

Так, згідно з ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Враховуючи те, що договір вважається укладеним з дня набрання чинності рішенням суду, з урахуванням строку на складання повного рішення, можливості апеляційного оскарження рішення, суд доходить висновку, що рішення, а відтак і Договір, можуть набрати чинності лише після 31.12.2020.

Отже, у такому випадку матиме місце правовий парадокс, коли правочин юридично закінчився, ще не розпочавшись.

За таких обставин суд вважає необхідним застосування іншого терміну щодо визначення року, а саме визнавши кінцевим строком дії договору 31 грудня поточного року, тобто року, у якому договір набере чинності.

У п. 12.5 проекту Договору позивач пропонує встановити такі умови: «Бухгалтерський та податковий облік розрахунків за даним договором зі сторони Користувача здійснюється відокремленим підрозділом Чернігівські МЕМ АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» (Код ЄДРПОУ 14254632, адреса: 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126).

Основний споживач зобов`язується надавати Користувачу податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк, вказаний у Податковому кодексі України.

Якщо, у випадку порушення або неналежного виконання Основним споживачем вказаного зобов`язання, Користувач втратить право на віднесення суми ПДВ, сплаченої в ціні послуг, до складу податкового кредиту, Власник мереж зобов`язується, в строк 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги Користувача, відшкодувати Користувачу збитки в розмірі суми ПДВ.

Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін».

У Типовому договорі п. 12.5 викладений у іншій редакції, а саме: «Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін».

Отже, Типовий договір не містить жодних умов щодо обов`язку Основного споживача надавати Користувачу податкові накладні і не передбачає будь-якої відповідальності, пов`язаної з ненаданням податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Наразі зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних виникає саме з податкового законодавства і є податковим зобов`язанням.

При цьому Податковий кодекс не регулює господарські зобов`язання між сторонами, які виникають при виконанні договорів, укладених між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Таким чином, суд доходить висновку, що включивши до п. 12.5 проекту Договору додаткові обов`язок та відповідальність відповідача стосовно надання зареєстрованих податкових накладних, позивач не конкретизував умови Типового договору, а навпаки, лише на свій розсуд, встановлює додаткові, не передбачені Типовим договором, зобов`язання для відповідача.

Отже, п. 12.5 у вказаній позивачем редакції не відповідає положенням Типового договору, а тому його позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зазначення у проекті Договору посади керівника відповідача як директора, то суд погоджується з доводами відповідача про неправильне її зазначення, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів керівником відповідача є голова правління.

Разом з тим, суд не позбавлений можливості самостійно вказати у рішенні вірну назву посади керівника сторони договору, оскільки усунення такий розбіжностей не порушує права відповідача і не впливає не перебіг господарських взаємовідносин між сторонами.

У п. 12.4 проекту Договору вказано, що Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами, а саме:

Додаток №1.1-1.3 «Однолінійна схема»;

Додаток №2.1-2.3 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;

Додаток №3 «Акт прийому-передачі наданих послуг»;

Додаток №4 «Довідка про обсяги переданої електричної енергії»;

Додаток №5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»;

Додаток №6 «Кошторис обґрунтованих витрат»;

Додаток №7 «Характеристика та перелік розрахункових приладів обліку електричної енергії».

Позивач не надав Додатку №6 «Кошторис обґрунтованих витрат», оскільки обов`язок щодо складання такого кошторису покладений саме на відповідача.

Відповідно до п. 2.5.6 Правил обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До надання основним споживачем погодженого в установленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу (передачі) та/або транспортування електричної енергії, ці технологічні витрати покладаються на основного споживача.

У разі використання оператором системи на своїй території здійснення ліцензованої діяльності електричних мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат зі структурним підрозділом Регулятора на відповідній території.

Узгоджений зі структурним підрозділом Регулятора на відповідній території кошторис витрат є невід`ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 1.8, 2.5.6 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (базовий період) основний споживач складає кошторис витрат (без податку на додану вартість) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній базовий період.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подаються основним споживачем щороку на погодження до відповідного структурного підрозділу НКРЕКП на території.

Отже, виходячи із системного аналізу положень Правил та вказаної Методики, обов`язок складення кошторису витрат, що є додатком до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідно до якого відшкодовуються фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж основному споживачу, покладено саме на власника мереж, що унеможливлює заповнення та надання позивачем Додатку №6 до Договору «Кошторис обґрунтованих витрат».

Однак відсутність усіх необхідних даних для заповнення вказаного додатку до Договору не скасовують обов`язку сторін укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який повинен відповідати Типовому договору, затвердженому компетентним органом.

При цьому відповідач не позбавлений можливості скласти кошторис витрат та врегулювати решту умов Договору про спільне використання технологічних електричних мереж, зокрема додатків до вказаного договору, шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод, оскільки предметом спору в даній справі було укладення договору відповідно до типового договору, як спосіб захисту майнового права позивача у передбаченому законодавством порядку.

Водночас, сторони зобов`язані врегулювати усі істотні умови даного виду договору шляхом переговорів та укладення додаткових угод, а за відсутності згоди - в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 914/31/18, від 12.04.2018 у справі № 906/316/17, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18.

Таким чином, враховуючи обов`язковість для сторін укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та безпідставне ухилення відповідача від виконання вимог Закону України «Про ринок електроенергії» та Правил, суд вважає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання укладеним між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж у редакції з урахуванням висновків суду щодо його відповідності положенням Типовому договору.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Враховуючи те, що позивач просить суд визнати укладеним Договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії, з огляду на ч. 3 ст. 184 ГК України та Додаток №1 до Правил, якими встановлено умови Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж, проте не визначено форми і умови відповідних додатків до такого договору, суд вважає, що у резолютивній частині рішення слід викласти умови спірного договору без викладення Додатків до нього.

Аналогічні висновки також були відображені у справі №914/1002/18, на правові висновки Верховного Суду у якій вже посилався суд вище.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Акціонерним товариством “Чернігівобленерго” (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000) та Приватним акціонерним товариством “Чексіл-Автосервіс” (код ЄДРПОУ 14252165, вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) договір про спільне використання технологічних електричних мереж №568-С в наступній редакції:

ДОГОВІР

про спільне використання технологічних електричних мереж

№ 568-С

м. Чернігів «___» ____ 2020 року

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС», що здійснює діяльність на підставі Статуту (далі - Основний споживач), в особі Голови правління Рощинського Олександра Вікторовича, який діє на підставі Статуту та акціонерне товариство «Чернігівобленерго», що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії відповідно до Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1434 (далі - Користувач), в особі Голови Правління Ільницького Михайла Васильовича та Заступника Директора фінансового Цокурової Наталії Василівни, які діють на підставі Статуту (далі - Сторони), уклали цей Договір про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір) про таке.

1. Предмет Договору

1.1. Основний споживач зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

1.2. Доставка електричної енергії забезпечується відповідно до Однолінійної схеми, який є додатком 1 до цього Договору, наданого Основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього Договору.

2. Обов`язки Основного споживача

2.1. Основний споживач зобов`язаний:

1) утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для доставки електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач;

2) забезпечувати на межі балансової належності технологічних електричних мереж підтримання параметрів якості електричної енергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, згідно з Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309 (рівень надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів Користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, не може бути вищим, ніж існуюча категорія надійності електропостачання Основного споживача);

3) забезпечувати виконання графіка попереджувальних ремонтів та обсягів робіт, визначених технологічними картами ремонту, збереження елементів обладнання, встановлених на території Основного споживача;

4) щомісячно, до останнього дня розрахункового періоду, надавати Користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж та два примірники Акта прийому-передачі наданих послуг, який є додатком 3 до цього Договору, оформлених Основним споживачем;

5) щорічно до 30 січня надавати Користувачу два примірники довідки про обсяги переданої електричної енергії, який є додатком 4 до цього Договору, оформленої Основним споживачем;

6) упродовж 3 робочих днів з дня переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи повідомити про це Користувача;

7) забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників Користувача до власних електричних установок для проведення технічної перевірки, контролю за рівнем споживання електричної енергії;

8) забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників Користувача для виконання Користувачем відключення або обмеження споживання електричної енергії субспоживачам відповідно до порядку, встановленого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила роздрібного ринку), або за обґрунтованою письмовою вимогою Користувача припиняти чи обмежувати обсяг передачі електричної енергії;

9) своєчасно вживати відповідні заходи для усунення виявлених порушень;

10) у разі розподілу (передачі) електричної енергії в електричні мережі інших суб`єктів господарювання забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків;

11) оперативно повідомляти Користувача та інших суб`єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Основного споживача, про порушення, що пов`язані з перериванням електропостачання, їх причини і терміни/строки відновлення режиму електропостачання, про виведення в ремонт, а також введення в дію після ремонту технологічних електричних мереж, якими здійснюється розподіл (передача) електричної енергії;

12) за необхідності укласти договори про надання послуг з компенсації реактивної потужності споживача з іншими суб`єктами господарювання, приєднаними безпосередньо до технологічних електричних мереж Основного споживача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач;

13) забезпечувати відповідно до акта про пломбування збереження і цілісність встановлених на території (у приміщенні) Основного споживача розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр).

3. Права Основного споживача

3.1. Основний споживач має право:

1) на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12 червня 2008 року № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2008 року за № 732/15423 (із змінами) (далі - Методика обрахування плати);

2) на доступ до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об`єктах Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, для зняття показів;

3) вимагати від Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, дотримання на належному рівні показників якості електричної енергії на межі балансового розподілу електромереж відповідно до умов цього Договору;

4) на припинення спільного використання технологічних електричних мереж Основного споживача у випадках та порядку, передбачених главою 6 цього Договору.

4. Обов`язки Користувача

4.1. Користувач зобов`язується:

1) здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж Основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж Основного споживача здійснюється згідно з Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього Договору;

2) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб Основного споживача до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електричної енергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електричної енергії.

5. Права Користувача

5.1. Користувач має право:

1) не сплачувати за використання технологічних електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини Користувача;

2) на отримання від Основного споживача інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за використання технологічних електричних мереж Основного споживача, умов та режимів передачі електричної енергії;

3) на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних унаслідок порушення його прав;

4) на доступ до електроустановок, розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об`єктах Основного споживача і враховують обсяг електричної енергії, для зняття показів, та на перевірку схеми приєднання струмоприймачів Основного споживача, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, а також на перевірку працездатності установлених у Основного споживача пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

6. Порядок обмеження та припинення

спільного використання технологічних електричних мереж

6.1. Спільне використання технологічних електричних мереж може бути припинене або обмежене Основним споживачем:

1) без попередження у разі виникнення аварійних ситуацій в електроустановках Основного споживача на час, що не перевищує визначеного Правилами улаштування електроустановок, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 21 липня 2017 року № 476, для струмоприймачів відповідної категорії Користувача;

2) з повідомленням Користувача не пізніше ніж за 10 хвилин у разі перевищення Користувачем або іншими суб`єктами господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, договірної граничної величини електричної потужності в години максимуму навантаження;

3) з повідомленням Користувача не пізніше ніж за 3 робочих дні у разі:

- несплати Користувачем за використання технологічних електричних мереж Основного споживача у встановлений термін (строк) з дотриманням процедури, передбаченої Правилами роздрібного ринку;

- використання технологічних електричних мереж Основного споживача Користувачем після закінчення строку цього Договору;

4) на виконання припису державних органів;

5) у разі відсутності резервного живлення - з повідомленням не пізніше ніж за 10 днів для проведення планових ремонтних робіт в електроустановках оператора системи, Основного споживача або для приєднання нових споживачів;

6) на вимогу оператора системи у зазначені в цій вимозі терміни (строки).

7. Порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж

7.1. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць, в якому Основний споживач здійснює передачу електроенергії Користувачу.

7.2. Вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього Договору, розробленому відповідно до Методики обрахування плати.

7.3. Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Основним споживачем рахунка та оформленого Акта прийому-передачі наданих послуг у десятиденний строк з дати отримання рахунка.

8. Відповідальність Сторін

8.1. У разі погіршення передбачених умовами договору про постачання електричної енергії показників якості електричної енергії з вини Основного споживача останній відшкодовує Користувачу завдані збитки відповідно до вимог чинного законодавства.

8.2. Основний споживач мереж не несе відповідальності за порушення вимог пункту 8.1 цієї глави у разі порушення Користувачем вимог розділу 4 цього Договору.

8.3. Основний споживач не несе матеріальної відповідальності перед Користувачем за обмеження (припинення) розподілу (передачі) електричної енергії, яке викликане:

1) некваліфікованими діями персоналу Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передача) електричної енергії яким забезпечує Користувач;

2) умовами обмеження або припинення постачання електричної енергії у випадках, передбачених Правилами роздрібного ринку;

3) автоматичним відключенням лінії живлення внаслідок пошкодження устаткування або дій Користувача, які викликали спрацювання автоматики за умови справності системи автоматичного відключення;

4) діями оператора системи.

8.4. У разі невиконання обґрунтованих вимог Користувача щодо відключення субспоживачів Основний споживач відшкодовує завдані ним збитки іншим суб`єктам відповідно до чинного законодавства.

8.5. На підставі складеного акта про пломбування Основний споживач відповідає за збереження розташованих на його об`єктах засобів обліку, які належать Користувачу або іншим суб`єктам господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Користувач, а також за збереження відповідних пломб (відбитків їх тавр), установлених на розрахункових приладах обліку.

8.6. За внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до цього Договору, Користувач сплачує Основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

9. Обставини непереборної сили

9.1. Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. До обставин непереборної сили належать:

· виняткові погодні умови і стихійні лиха (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

· непередбачені ситуації, викликаними діями сторони, що не є стороною цього Договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

· умови, регламентовані відповідними органами виконавчої влади, а також пов`язані з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями,

що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково.

Термін (строк) виконання зобов`язань за цим Договором у такому разі відкладається на період дії обставин непереборної сили.

9.2. Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, має письмово повідомити іншу Сторону про початок, тривалість та ймовірну дату припинення дії обставин непереборної сили.

9.3. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України.

10. Відносини з оператором системи

10.1. Основний споживач зобов`язаний припинити надання послуг із спільного використання технологічних електричних мереж на вимогу оператора системи.

10.2. Сторони забезпечують доступ оператора системи до розрахункових засобів обліку електричної енергії Основного споживача та інших суб`єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Основного споживача, у терміни (строки), встановлені договорами про постачання електричної енергії, укладеними між оператором системи та Основним споживачем і між оператором системи та іншими суб`єктами господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Основного споживача.

10.3. Основний споживач зобов`язаний не допускати безоблікове користування електричною енергією від технологічних електричних мереж Основного споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи, у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж Основного споживача.

11. Строк договору

11.1. Цей Договір діє до 31 грудня поточного року та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із Сторін не повідомить іншу про відмову від цього Договору або його перегляд.

11.2. Договір може бути розірвано і в інший термін (строк) за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, встановленому чинним законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей Договір втрачає чинність з моменту набуття права власності (права господарського відання).

12. Інші умови

12.1. За наявності у Сторін суміжних електроустановок межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

12.2. Строки проведення ремонтних робіт в електромережах Основного споживача, під час яких електроустановки Користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передача) електричної енергії яким забезпечує Користувач, будуть відключені або буде знижена надійність електропостачання інших споживачів, доводяться до відома заінтересованих сторін письмовим повідомленням Основного споживача, узгодженим з оператором системи.

12.3. Усі суперечки, що випливають з цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. У випадку, якщо їх неможливо вирішити шляхом переговорів між Сторонами, вони вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

12.4. Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами:

Додаток №1.1-1.3 «Однолінійна схема».

Додаток №2.1-2.3 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Додаток №3 «Акт прийому-передачі наданих послуг»

Додаток №4 «Довідка про обсяги переданої електричної енергії»

Додаток №5 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»

Додаток №6 «Кошторис обґрунтованих витрат»

Додаток №7 «Характеристика та перелік розрахункових приладів обліку електричної енергії»

12.5. Бухгалтерський та податковий облік розрахунків за даним договором зі сторони Користувача здійснюється відокремленим підрозділом Чернігівські МЕМ АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» (Код ЄДРПОУ 14254632, адреса: 14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 126).

Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.

12.6. Цей Договір укладений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з них зберігається у Основного споживача, другий - у Користувача.

13. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін

ОСНОВНИЙ СПОЖИВАЧ КОРИСТУВАЧПрАТ «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» АТ «Чернігівобленерго»

14014, м.Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66 тел. (0462) 651-505, (0462) 653-003 п/р UA______ _______ код ЄДРПОУ 14252165 ІПН _______ Голова правління _______ О.В. Рощинський М.П. 14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 40 факс (0462) 654-723, тел.(0462) 654-327 п/р НОМЕР_1 філія – ЧОУ АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 22815333 ІПН 228153325261 Голова правління ____ М.В. Ільницький Заступник Директора фінансового ____ Н.В. Цокурова М.П.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Чексіл-Автосервіс” (код ЄДРПОУ 14252165, вул. І. Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) на користь Акціонерного товариства “Чернігівобленерго” (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000) 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. У решті позову відмовити

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 07.12.2020.

Суддя В. В. Шморгун