Ухвала суду № 93372825, 07.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"07" грудня 2020 р.Справа № 922/3754/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву про забезпечення позову по справі

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків до 1. Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків , 2.Фізичної особи ОСОБА_3 , м.Харків , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккордфайвстар", м.Харків про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з корпоративним позовом до

1.Фізичної особи ОСОБА_2 ,

2.Фізичної особи ОСОБА_3 ,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккордфайвстар" (далі-Товариство), в якому просить:

1) Перевести права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРДФАЙВСТАР" (код ЄДРПОУ 32005921) розміром 303603,00 грн. з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

2) Витребувати з володіння ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРДФАЙВСТАР" (код ЄДРПОУ 32005921) розміром 303603,00грн.

3) Зобов`язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРДФАЙВСТАР" (код ЄДРПОУ 32005921) розміром 607206,00 грн. та частку учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРДФАЙВСТАР" (код ЄДРПОУ 32005921) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у статутному капіталі у розмірі 607206,00 грн.

04.12.2020 року ФО ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позовну (вх.№28441), в якій просить суд:

1.Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “АККОРДФАИВСТАР”, яке має код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код юридичної особи): 32005921 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

2.Заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відчужувати третім особам у будь-який спосіб належну йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “АККОРДФАИВСТАР” (код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код юридичної особи): 32005921) розміром 303 603, 00 грн. до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Заяву обґрунтовано тим, що після прийняття судового рішення про поновлення позивача у складі учасників Товариства корпоративні права вже двічі було відчужено. Ця обставина на думку позивача свідчить про вільну можливість відповідача втретє, вчетверте, вп`яте та до нескінченності відчужувати корпоративні права.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, проаналізувавши норми законодавства України, суд зазначає наступне.

Предметом позову є переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки.

Позивач зазначає, що його переважне право на придбання часток у статутному капіталі знову проігноровано та порушене.

Відповідачами в цей період неодноразово проводились інші реєстраційні дії, спрямовані на ускладнення виконання судового рішення у справі 922/2120/19.

Так, місцезнаходження Товариства було двічі змінено з АДРЕСА_1 ; а потім АДРЕСА_2 .

Також було двічі змінено найменування Товариства з ТОВ “Туча” на ТОВ “Хмара-Онлайн”, а потім на ТОВ “Аккордфайвстар”.

Також було двічі змінено директора Товариства з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 та потім на ОСОБА_2 .

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Також, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини, зазначеним вище. Умовою ж застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог, рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно до статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Предметом заявлених позовних вимог є переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” розміром 303603,00 грн. з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , витребування на користь ОСОБА_1 частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” розміром 303603,00 грн., зобов`язання державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про визначення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” у розмірі 607206,00 грн., зобов`язання державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” у розмірі 607206,00 грн.

При цьому, у заяві про забезпечення позову позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність застосування правового механізму, охопленого статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, даний висновок суд обґрунтовує наступним.

Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення, у разі задоволення позову, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не застосовується та не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а застосовується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Позивач зазначає, що спірні корпоративні права були відчужені двічі та, відповідно, існує реальна загроза того, що відповідач ( ОСОБА_2 ) може здійснити відчуження корпоративних прав, які слугують предметом розгляду по даній справі.

Однак, позивачем, всупереч приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про те, що першим відповідачем вчинюються дії по відчуженню, реалізації корпоративного майна (прав), чи підготовчих дій до їх реалізації. Будь-яких відомостей стосовно наміру першого відповідача відчужити корпоративні права (пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження корпоративних прав тощо) матеріали справи не містять і позивачем до заяви про забезпечення позову додано не було.

При зверненні з заявою про забезпечення позову позивач лише формально припускає існування загрози відчуження першим відповідачем корпоративних прав і не наводить жодного достатнього обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Суд звертає увагу, що саме лише посилання на здійснення господарських операцій, пов`язаних із відчуження корпоративних прав, не є належною підставою для заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань”, заборони на відчуження належної першому відповідачу частки у статутному капіталі ТОВ “Аккордфайвстар” до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду справі №918/702/18 від 02.04.2019 року щодо обов`язку надати докази вчинення відповідачем відповідних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

При цьому, суд виходить із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України)

Лише припущення позивача щодо можливості в майбутньому відповідачем-1 вчинити дії з відчуження корпоративних прав не є тією підставою, з якою приписи статті 136 ГПК України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, оскільки даний факт не підтверджений позивачем належними та допустимими доказами, а рішення суду (в широкому тлумаченні цього слова) не може ґрунтуватись виключно на припущеннях.

Позивач зазначає про те, що 02 червня 2020 року в іншій господарській справі (№ 922/2120/20) було припинено дію заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар”.

Суд, здійснивши комплексний аналіз діючого законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що припинення дії заходів забезпечення позову в іншій справі не означає автоматичне їх застосування та задоволення в даній справі, оскільки саме на позивача, як особу яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, покладається обов`язок обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1 ст.139 ГПК України). Суд, з розрахунку на принципи, які закладені в основу діяльності органу правосуддя, постановляє судові рішення (в тому числі ухвали) виключно з розрахунку повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог.

Позивач зазначає, що станом на день подання заяви в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань міститься лише відомості про начебто одного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” - ОСОБА_2 . Будь-яка інша третя особа (новий покупець частки, державний реєстратор) аналізуючи відомості ЄДР може дійти хибного висновку про відсутність у Товаристві з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” позивача як учасника з часткою 50%.

В даному разі припущення позивача щодо відповідних висновків реєстратора та третіх осіб (за наслідками логічного аналізу) не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову застосовуються в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, суд зазначає, що позивач, обираючи спосіб захисту свого права, обумовленого статтею 16 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із позовними вимогами, до яких, в тому числі, просить зобов`язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про визначення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” у розмірі 607206,00грн., зобов`язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар” у розмірі 607 206,00 грн.

Тобто, позовні вимоги, які є предметом даного спору, в тому числі, направлені на захист порушених корпоративних прав позивача, пов`язаних із здійсненням реєстраційних дій в частині проведення запису щодо статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аккордфайвстар”.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах №918/702/18 від 02.04.2019 р., № 902/271/18 від 14.02.2019 р., № 922/2673/18 від 25.02.2019 р., № 902/483/18 від 21.01.2019 р., № 910/16948/18 від 10.05.2019 р.

Згідно з ч.1 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 ГПК України, Господарський суд Харківської області,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№28441 від 04.12.2020 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 07.12.2020 року.

Суддя К.В. Аріт