Рішення № 93372673, 26.11.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2020 Справа № 920/420/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/420/20

за позовом: Керівника Сумської місцевої прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79, email: sumy.prok@pso.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі позивача: Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 91, ідентифікаційний код 00433331, email: ukb@smr.gov.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотехс» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2, ідентифікаційний код 31208663, email: notexs@ukr.net),

про стягнення 1 077 803,11 грн.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Васянович М.В. згідно посвідчення від 01.10.2020 № 057218,

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотехс» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2, ідентифікаційний код 31208663, email: notexs@ukr.net) на користь позивача - Управління капітального будівництва та дорожнього господарства (вул. Петропавлівська, буд. 91, м. Суми, на рахунок міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу Сумська міська ОТГ/24170000, номер рахунку UА488999980314121921000018540, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 8999998) заборгованості за договором про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми від 28.11.2019 № 84 під час будівництва багатоквартирного 10-ти поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: вул. Прокоф`єва, буд. 16 (корпус № 3) в м. Суми у сумі 1 077 803,11 грн, з них: 979 999,36 грн основний борг, 86 845,97 грн пеня та 10 975,78 грн 3 % річних; а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 16 167,05 грн на користь Сумської обласної прокуратури.

Позовні вимоги обгрунтовані не сплатою відповідачем до бюджету м. Суми коштів пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури як замовником будівництва на підставі укладеного між сторонами у справі договору, що є порушенням вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (редакція, що діяла до 01.01.2020).

Ухвалою суду від 12.05.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/420/20 в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 23.06.2020, 11:00.

Представником відповідача на обґрунтування своєї позиції у справі подано відзив на позовну заяву від 22.06.2020 б/н (вх. № 5162/20 від 23.06.2020), відповідно до якого, проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Таким чином, обов`язок сплачувати пайовий внесок був встановлений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

17.10.2019 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», згідно з пунктом 13 якого виключено норми статті 40 у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, як зазначає представник відповідача у своєму відзиві, норми закону, які встановлювали обов`язок забудовника сплачувати пайовий внесок, скасовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020.

А тому представник відповідача вважає, що з 01.01.2020 у забудовника (відповідача у справі) відсутній обов`язок по сплаті пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Разом із відзивом, представник відповідача подав до суду клопотання від 22.06.2020 б/н про визнання поважною причину пропуску строку на подання відзиву, в якому просить суд прийняти та долучити даний відзив до матеріалів справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Протокольною ухвалою від 23.06.2020, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд поновлено поновити відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву, відповідно до статті 119 ГПК України та долучити відзив від 22.06.2020 № б/н до матеріалів справи.

Крім того, представником відповідача подано клопотання від 09.06.2020 б/н (вх. № 1985к від 09.06.2020) про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права (щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру») до закінчення перегляду справи № 912/2385/18.

Проте у підготовчому засіданні 23.06.2020 представник відповідача просив усне клопотання про залишення вищезазначене клопотання без розгляду у зв`язку із втратою ним актуальності, оскільки 25.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 912/2385/18.

Протокольною ухвалою від 23.06.2020, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд постановив залишити вищезазначене клопотання без розгляду за усним клопотанням відповідача.

Також, представником відповідача подано суду клопотання від 23.06.2020 б/н (вх. № 5163/20 від 23.06.2020) про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із відсутністю повноважень у прокурора на подання зазначеного позову та відсутністю визначених законодавством підстав для представництва інтересів позивача прокурором у даній справі.

Ухвалою від 23.06.2020 у справі № 920/420/20 судом постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача від 23.06.2020 б/н (вх. № 5163/20 від 23.06.2020) про залишення позовної заяви без розгляду в судове засідання на 21.07.2020, 12:30.

26.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 25.06.2020 № 441/09.01, де позивач проти доводів відповідача заперечує, наполягає на задоволення позовних вимог та зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» прямо передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

10.07.2020 Сумською місцевою прокуратурою подано до суду відповідь на відзив від 10.07.2020 № 34-8280вих20, де перший заступник керівника Сумської місцевої прокуратури проти доводів відповідача заперечує, наполягає на задоволення позовних вимог та зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» прямо передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Укладений між сторонами у справі договір є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

21.07.2020 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно частини тринадцятої до статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 28.07.2020 постановив призначити підготовче засідання у справі № 920/420/20 в судове засідання на 26.08.2020, 11:00.

25.08.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання від 25.08.2020 № 143 (вх. № 7377/20) про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Ухвалою від 26.08.2020 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд клопотань відповідача від 23.06.2020 б/н (вх. № 5163/20 від 23.06.2020) та від 25.08.2020 № 143 (вх. № 7377/20) про залишення позовної заяви без розгляду в судове засідання на 30.09.2020, 10:30.

17.09.2020 від Сумської місцевої прокуратури надійшли заперечення від 14.09.2020 № 34-10539вих-20 на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, де прокурор зазначає, що позовна заява подана до суду та підписана першим заступником керівника Сумської місцевої прокуратури не від імені прокуратури, а в порядку представництва інтересів держави в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру» та ГПК України.

30.09.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Джепи Ю.А. на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 09.10.2020 у цій справі постановлено призначити підготовче засідання та розгляд клопотань відповідача від 23.06.2020 б/н (вх. № 5163/20 від 23.06.2020) та від 25.08.2020 № 143 (вх. № 7377/20) про залишення позовної заяви без розгляду в судове засідання на 28.10.2020, 11:30.

28.10.2020 від представника відповідача до суду повторно надійшло клопотання від 28.10.2020 б/н (вх. № 3276к від 28.10.2020) про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Ухвалою від 28.10.2020 судом постановлено відмовити у задоволення клопотань представника відповідача - адвоката Марченка І.І. від 23.06.2020 б/н (вх. № 5163/20 від 23.06.2020), від 28.10.2020 б/н (вх. № 3276к від 28.10.2020) про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання відповідача від 25.08.2020 № 143 (вх. № 7377/20) про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 28.10.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/420/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.11.2020, 11:00.

Прокурор у справі в судовому засіданні по суті 26.11.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання по суті не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином 11.11.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Представник відповідача в судове засідання по суті не з`явився, 25.11.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 25.11.2020 б/н (вх. № 10459/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника відповідача - адвоката Марченка І.І. в іншому судовому засіданні, яке відбудеться 26.11.2020, 09:30 у Ковпаківському суді м. Суми (справа № 591/5763/20).

Прокурор у справі усно зазначив, що проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечує з підстав його необгрунтованості.

Протокольною ухвалою від 26.11.2020, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, суд постановив відмовити у задоволенні клопотання представника про відкладення розгляду справи по суті.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 26.11.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір № 84 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого визначено, що предметом договору є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовника (відповідача) у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва об`єкту: «Нове будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщенням и по вул. Прокоф`єва, буд. 16 в м. Суми (корпус № 3)».

Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач зобов`язується перерахувати на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу УК у м. Сумах/м. Суми/24170000, номер рахунку НОМЕР_1 , код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України, МФО 899998) грошові кошти (внесок) у розмірі 1 099 999,36 грн, що становить 4 % від вартості загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Розмір пайової участі визначений позивачем відповідно до рішення Сумської міської ради від 05.10.2016 №1161-МР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми та Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3.2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми з урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить для багатоповерхових житлових будинків - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Згідно із актом готовності об`єкта до експлуатації від 08.12.2019 об`єкта «Нове будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Прокоф`єва, 16 в м. Суми (корпус № 3)» та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва його вартість становить 27 499 984,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору відповідач перераховує кошти визначені у пункті 2.1 договору, в повному обсязі до 09.12.2019.

02.01.2020 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно якої пункт 2.1 викладено в новій редакції.

Так, згідно із пунктом 2.1 договору відповідач зобов`язується перерахувати на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу Сумська міська ОТГ/24170000, номер рахунку UA488999980314121921000018540, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) грошові кошти (внесок) у розмірі 1 099 999,36 грн, що становить 4 % від вартості загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва.

Відповідно до сертифікату серія СМ № 162193450806 від 11.12.2019, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 08.12.2019 «Нове будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Прокоф`єва,16 в м. Суми (корпус № 3)», вищезазначений об`єкт визнано готовим до експлуатації.

Проте відповідачем за договором від 28.11.2019 № 84 сплачено лише 120000,00 грн, а саме: 20 000,00 грн - 28.11.2019; 50 000,00 грн - 13.02.2020 та 50 000,00 грн - 19.02.2020. Залишок несплаченої суми становить 979 999,36 грн.

Прокурор під час вивчення інформації у сфері регулювання містобудівної діяльності було встановлено зазначені обставини. Прокурор звертався до позивача з метою спонукати щодо стягнення вказаних коштів у судовому порядку. Оскільки позивач не вчинив відповідних дій, то прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів прокурора. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі наданих прокурором доказів (а.с. 16-40).

В той же час, як зазначає представник відповідача у своєму відзиві, норми закону, які встановлювали обов`язок забудовника сплачувати пайовий внесок, скасовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020, а тому представник відповідача вважає, що з 01.01.2020 у забудовника (відповідача у справі) відсутній обов`язок по сплаті пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Укладений між позивачем та відповідачем договір про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми від 28.11.2019 № 84 є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно порушення інтересів держави діями відповідача.

Як стверджує прокурор, обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено укладеним договором. Тому несплата замовниками до міського бюджету м. Суми коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Позивачем - суб`єктом владних повноважень, нездійснено захисту інтересів держави. Тому прокурор звернувся до суду із позовом для захисту інтересів держави в особі позивача, відповідно до статті 131-1 Конституції України.

Суд погоджується з доводами прокурора та приходить до висновку, що незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, позивач будь-яких заходів на усунення порушень до моменту звернення прокурора з позовом не вжив.

Отже, оскільки позивач не здійснив захист інтересів держави, то існує необхідність їх захисту прокуратурою та наявні, визначені законом підстави, для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статтей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов`язанні строк.

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до частини дев`ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Аналогічну норму наведено у пункті 5.1 Порядку.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з пунктом 3.2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми із урахуванням інших передбачених законом відрахувань становить для багатоповерхових житлових будинків - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що обов`язок відповідача як замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено договором та положеннями частин першою - п`ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури у сумі 979 999,36 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 86 845,97 грн пені за період з 09.12.2019 по 15.04.2020 суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.3 договору, що у разі прострочення термінів сплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив доданий прокурором до позовної заяви розрахунок суми пені, нарахованої за загальний період з 09.12.2019 по 15.04.2020 за договором про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 28.11.2019 № 84, встановив, що пеню обраховано арифметично вірно.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури у сумі 979 999,36 грн, то вимоги прокурора в частині стягнення пені в сумі 86 845,97 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних в сумі 10 957,78 грн за період з 09.12.2019 по 15.04.2020.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого прокурором до позовної заяви розрахунку 3 % річних, останнім нараховано відповідачеві 3 % річних в сумі в сумі 10 957,78 грн за період з 09.12.2019 по 15.04.2020.

Здійснений розрахунок 3 % річних за період з 09.12.2019 по 15.04.2020 суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 10 957,78 грн за вказаний вище період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як замовник будівництва, коштів пайової участі до місцевого бюджету в повному обсязі не сплатив, тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 1 077 803,11 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги прокурора до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати прокурора із сплати судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотехс» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2, ідентифікаційний код 31208663) на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (вул. Петропавлівська, 91, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 00433331) на рахунок міського бюджету по КБК 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту» (одержувач платежу Сумська міська ОТГ/24170000, номер рахунку UA488999980314121921000018540, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) заборгованість з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури у сумі 979 999,36 грн (дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 36 коп.), пеню у сумі 86 845,97 грн (вісімдесят шість тисяч вісімсот сорок п`ять гривень 97 коп.) 3 % річних у сумі 10 957,78 грн (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 78 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нотехс» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2, ідентифікаційний код 31208663) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, ідентифікаційний код 03527891) 16 167,05 грн (шістнадцять тисяч сто шістдесят сім гривень 05 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 08 грудня 2020 року у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 03.12.2020 по 07.12.2020.

Суддя Ю.А. Джепа