Ухвала суду № 93372623, 19.11.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

19.11.2020 року Справа № 920/840/20

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області, вул. Соборна, 43, м. Ромни, Сумська область, 42000 в інтересах держави в особі позивача: Липоводолинської селищної ради, 42500,Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972

до Фізичної особи-підприємця Сушко Наталії Олександрівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про визнання недійсними договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача: Липоводолинської селищної ради до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сушко Наталії Олександрівни про: визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів № 30 від 14.04.2020 року, укладений між Липоводолинською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Сушко Наталією Олександрівною на загальну суму 199 000,00 грн.; застосування наслідків недійсності зобов`язання та зобов`язати фізичну особу-підприємця Сушко Наталію Олександрівну повернути Линоводолинській селищній раді кошти і зобов`язати Липоводолинську селищну раду повернути фізичній особі-підприємцю Сушко Наталії Олександрівні товар за договором № 30 від 14.04.2020 року. Визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2020 року на 10:00.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року підготовче засідання в даній справі відкладено на 19.11.2020 року на 10:30.

Від відповідача - ФОП Сушко Н.О. 08.10.2020 року за вх. № 11224 надійшов відзив від 06.10.2020 року, у якому вона просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві відповідач посилається на незаконне втручання прокуратури в господарську діяльність органу місцевого самоврядування, як суб`єкта господарювання, оскільки відповідно до листа № 02-25/1518 від 05.10.2020 року у Липоводолинської селищної ради відсутні будь-які претензії матеріального, фінансового чи то майнового характеру до ФОП Сушко Н.О. в рамках умов договору купівлі-продажу № 30 від 14.04.2020 року. Крім того, прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом порушено ч. 3. ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки, ФОП Сушко Н.І. при укладенні та виконанні умов вказаного договору купівлі-продажу жодним чином не порушила інтереси держави.

12.10.2020 року від Липоводолинської селищної ради надійшло клопотання б/н (вх. № 11338), у якому остання просить суд залишити позов без розгляду, оскільки прокуратурою жодним чином не доведено необхідності її втручання у дані правовідносини. До того ж, пункт 3 позовних вимог являється завідомо неможливим для виконання.

Від виконуючого обов`язки керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області 22.10.2020 року надійшла відповідь на відзив (вх. № 11779), у якій останній заперечує проти доводів відповідача та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Стосовно права звернення з даним позовом зазначає, що прокуратурою було виявлено порушення законодавства та порушення інтересів держави у зв"язку з чим 11.06.2020 року на адресу Липоводолинської селищної ради адресовано листа щодо виявлених порушень законодавства та вжиття відповідних заходів для їх усунення. Не погодившись із твердженням селищної ради, що оспорюваний договір відповідає ст. 203 ЦК України (лист-відповідь від 02.07.2020 року № 02.25/1031), прокурор змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Крім того, прокурор зазначає, що сам факт не звернення сільською радою з позовом свідчить про те, що даний орган місцевого самоврядування не належно виконує свої повноваження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У даній справі прокурор, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави в особі Липоводолинської селищної ради зазначаючи про порушення вимог Цивільного та Господарського кодексів України у договорі купівлю-продажу товарів № 30 від 14.04.2020 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Сушко Наталією Олександрівною та Липоводолинською селищною радою, чим порушено вимоги чинного законодавства та інтереси держави.

При цьому, прокурор зазначив, що Липоводолинська селищна рада вважає, що оспорюваний договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому заходи цивільно-правового характеру стосовно його розірвання не вживає.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує наступне.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 визначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

В даному випадку 11.06.2020 року Роменська місцева прокуратура Сумської області звернулася до Липоводолинської селищної ради з листом за № 33/2-296/вих.20 у якому просила надати інформацію чи вживалися селищною радою заходи цивільно-правового характери щодо розірвання договору купівлі-продажу № 30 від 14.04.2020 року.

На звернення прокурора орган місцевого самоврядування надав відповідь від 02.07.2020 року № 02.25/1031 якою повідомив, що договір № 30 від 14.04.2020 року, укладений між Липоводолинською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Сушко Наталією Олександрівною про закупівлю господарських товарів, у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тому заходи цивільно-правового характеру стосовно його розірвання селищною радою не вживалися.

Водночас частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

До суду 12.10.2020 року від Липоводолинської селищної ради надійшло клопотання за вх. № 11338 у якому вона просить суд залишити позов керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області без розгляду, оскільки прокуратурою жодним чином не доведено необхідності її втручання у дані правовідносини. До того ж, пункт 3 позовних вимог являється завідомо неможливим для виконання.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, яка визначила, що суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на позиції Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчать про залишення позову керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області без розгляду.

Відповідно до ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За подання даного позову прокуратурою сплачено за платіжним дорученням № 937 від 25.06.2020 року 2 256,88 грн. судового збору.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

Оскільки, від прокуратури до суду не надходило клопотання про повернення судового збору, то питання про його повернення може бути вирішено судом після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 53, 226, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області від 13.08.2020 року № 33-4082 вих. 20 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи – з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч. 3 ст. 226, ст.ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали підписано 25.11.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.