Рішення № 93372616, 25.11.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2315/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт" (29010, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 14, кімната 33)

до відповідача: Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10)

про стягнення 218 408,52 грн

за участю:

від позивача: Кузнецов К.С. – ордер серія ХМ №049825 від 01.05.2020р.

від відповідача: Шевчук А.В. – самопредставництво

Історія справи.

1. Зміст позовних вимог Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт".

10.08.2020р. Приватне підприємство "Капітальне будівництво і ремонт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової академії м. Одеса, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 197 857,50 грн, пеню у сумі 12 675,40 грн, 3% річних у сумі 4690,11 грн, інфляційні збитки у сумі 3 185,51 грн, а також судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. відкрито провадження у справі № 916/2315/20, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "02" вересня 2020 р. о 16:00.

2.09.2020р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку з необхідністю надання йому додаткового часу для написання відзиву (а.с.41).

В судове засідання 2.09.2020р. з`явився представник позивача, який питання щодо відкладення підготовчого засідання залишив на розсуд суду.

Протокольною ухвалою судом було відкладено підготовче засідання на 28.09.2020р. о 12:00, про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 28.09.2020р. відповідач звернувся до суду із заявою (а.с.58-59), в якій просив суд замінити неналежного відповідача – Військову академію (м. Одеса) на належного відповідача – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси. Заява обґрунтована відсутністю між сторонами договірних відносин, а також тим, що замовником у ТТН вказано саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

Крім того, у судовому засіданні 28.09.2020р. відповідачем також було надано суду відзив на позовну заяву (а.с.61-62).

Розглянувши подану відповідачем заяву про заміну неналежного відповідача, суд, з урахуванням положень ст. 48 ГПК України, яким встановлено можливість заміни первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача, а також пояснень позивача, в яких останній зазначив, що вважає відповідачем у даній справі саме Військову академію м. Одеса, відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Судом також було задоволено усне клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін, суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання для надання сторонам часу для підготовки пояснень та заяв по суті справи до 19.10.2020р. о 16 год. 30 хв. При цьому судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 12.10.2020р. та відповідачу для подання заперечень до 19.10.2020р.

12.10.2020р. до канцелярії суду від Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.72-76).

19.10.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю прибуття представника із зв`язку із перебуванням останнього на самоізоляції (а.с.86).

У судовому засіданні 19.10.2020р. судом причину відсутності представника відповідача визнано поважною та оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.10.2020р. о 14 год. 00 хв. Крім того судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

Відповідача про відкладення підготовчого засідання повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

У судовому засіданні 28.10.2020р. представником позивача було надано суду заперечення (а.с.98-100), а також заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання заперечень.

Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, задовольнив його, поновив строк на подання заперечень та залучив їх до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 28.10.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №916/2315/20 до розгляду по суті на 02.11.2020р. о 15:00.

У судовому засіданні 02.11.2020р. судом оголошено перерву при розгляді справи по суті до 25.11.2020р. о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 25.11.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт".

У відповідності до товарно-транспортної накладної №Р15 від 21 жовтня 2019 року Приватне підприємство "Капітальне будівництво і ремонт" здійснило поставку, а Військова академія м. Одеса прийняла товар: профіль сталевий листовий гнутий (ДСТУ Б.В. 2.6-9:2008) на загальну суму 197 857,50 грн.

Вказаний товар було прийнято Військовою академією м. Одеса без зауважень, що підтверджується відміткою відповідача на товарно-транспортній накладній, яка засвідчена печаткою та підписом відповідальної особи.

Отримання відповідачем товару також підтверджується листом Військової академії м. Одеса №17/22/162 від 21.07.2020р. (а.с.78), підписаним заступником начальника Військової академії (м. Одеса) Верховодовим О., в якому відповідач фактично підтвердив отримання спірного товару.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію із доданим до неї рахунком на оплату №42 від 23.07.2020р., в якій ПП "Капітальне будівництво і ремонт" просило оплатити товар.

Проте, станом на 05.08.2020 рік кошти від Військової академії м. Одеса за належним чином поставлений товар, отримані не були, тобто покупцем порушено умову щодо строків оплати товару.

В якості правових підстав позову ПП "Капітальне будівництво і ремонт" зазначає ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України, якими передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Вимоги про сплату пені ґрунтуються на положеннях ч.1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України.

З наданого відповідачем відзиву не вбачається факту заперечення обставин щодо поставки на користь Військової академії (м. Одеса) товару на загальну суму 197 857,50 грн

3.2. Доводи Військової академії м. Одеса.

Між Військовою академією (м. Одеса) та Приватним підприємством "Капітальне будівництво і ремонт" відсутні жодні договірні зобов`язання, а будь-які договори між вказаними юридичними особами не укладалися, у зв`язку з чим посилання позивача на норми права, які регулюють права та обов`язки сторін під час договірних зобов`язань, в тому числі договори поставки або купівлі-продажу, є недоречними та безпідставними.

Згідно до товарно-транспортної накладної №Р15 від 21 жовтня 2019 року та рахунку №64 від 22.10.2019р. замовником та вантажоодержувачем зазначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса.

Товарно-транспортна накладна не містить такого обов`язкового реквізиту первинного документа, як посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції, а також мастикової гербової печатки Військової академії м. Одеса.

Матеріали справи не містять жодної інформації про наявність у Опольського Е.В. довіреності, яка надає право від імені Військової академії (м. Одеси) укладати договори та отримувати товарно-матеріальні цінності.

Недотримання письмової форми договору зумовлює нікчемність правочину щодо забезпечення зобов`язань.

Враховуючи відсутність між сторонами господарських зобов`язань, вимоги про стягнення штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних є безпідставними та незаконними.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом з наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної №Р15 від 21 жовтня 2019 року (а.с.17), позивачем передано, а відповідачем - Військовою академією (м. Одеса) прийнято профіль сталевий листовий гнутий кількістю 1069,5 м2 на загальну суму 197 857,50 грн.

З боку Військової академії (м. Одеса) товарно-транспортну накладну підписано Е.Опольським. Жодних зауважень накладна не містить. Підпис скріплено печаткою "для внутрішніх документів".

Вантажовідправником у зазначеній товарно-транспортній накладній вказано Приватне підприємство "Капітальне будівництво і ремонт", а вантажоодержувачем Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

Судом встановлено, що внаслідок несплати отриманого Військовою академією (м. Одеса) товару Приватним підприємством "Капітальне будівництво і ремонт" було направлено на адресу відповідача претензію від 23.07.2020р. №23/07 (а.с.19) про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи, рекомендованим повідомлення та описом вкладення (а.с.20).

Наданий позивачем опис вкладення у цінний лист, яким відповідачу було направлено претензію, свідчить, що одночасно з претензією Приватним підприємством "Капітальне будівництво і ремонт" також було направлено відповідачу рахунок на оплату №42 від 23.07.2020р. (а.с.79) на суму 197 857,50 грн. Покупцем у відповідності до означеного рахунку визначено Військову академію (м. Одеси), а продавцем Приватне підприємство "Капітальне будівництво і ремонт".

Доказів оплати поставленого за товарно-транспортною накладною товару матеріали справи не містять.

Листом від 21.07.2020р. №17/22/162 (а.с.78), який підписано заступником начальника Військової академії (м. Одеса) Верховодовим О., в якому відповідач фактично підтвердив отримання спірного товару, відповідачем повідомлено позивача, що представником Військової академії м. Одеса відповідно до товарно-транспортної накладної від 21.10.2019р. №Р15 отримано від Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт" профіль сталевий листовий гнутий у кількості 1069,5 м2. Відповідачем також зазначено, що на теперішній час КЕВ м. Одеси проводить необхідну роботу щодо оформлення відповідних документів з метою впорядкування бухгалтерського обліку.

На запит позивача КЕВ м. Одеси листом від 10.06.2020р. №514/6/143 було повідомлено Приватне підприємство "Капітальне будівництво і ремонт", що фінансування КЕВ м. Одеси за вказаний період здійснювалось на підставі їхніх заявок з урахуванням фінансових можливостей. Також КЕВ м. Одеси повідомило, що серед наданого фінансування за вказаний період було (в тому числі) фінансування на закупівлю метало профілю в сумі 200 000 грн для Військової академії м. Одеси (а.с.80).

Крім того, листом від 10.08.2020р. №3292 КЕВ м. Одеси повідомило позивача, що не отримувало профіль сталевий листовий гнутий, оскільки такий товар було прийнято згідно товарно-транспортної накладної Військовою академією м. Одеса (а.с.81).

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. При цьому, згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, чинним законодавством обов`язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за товарно-транспортною накладною, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявні в матеріалах справи докази у сукупності (зокрема товарно-транспортна накладна, листи Військової академії м. Одеси та КЕВ м. Одеси), а також відсутність жодних заперечень відповідача щодо отримання спірного товару, дозволяють суду зробити висновок про те, що обставина, яка є предметом доведення в рамках даної справи, а саме: факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 197 857,50 грн, є встановленою.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за товарно-транспортною накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на зазначене, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто обов`язок оплатити товар виникає у покупця (відповідача) з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, оскільки іншого строку оплати сторони не визначили, тобто на наступний день після отримання товару за накладними.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що прийняття товару покупцем має своїм наслідком виникнення у нього обов`язку з його повної оплати, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 197 857,50 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, надаючи оцінку запереченням відповідача, суд вказує наступне.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності у товарно-транспортній накладній посади особи, що отримала товар, а також мастикової гербової печатки Військової академії (м. Одеси), суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У підпункті 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. визначається, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже надання позивачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є господарською операцією.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Законом чітко не конкретизовано перелік документів, які є первинними, водночас для надання документу юридичної сили та доказовості, необхідним є відображення у такому документі перелічених вище обов`язкових реквізитів.

Так, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. (далі – правила №363), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1. Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи товарно-транспортну накладну, суд вказує, що остання містить наступні реквізити: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і яке є вантажовідправником, пункти навантаження та розвантаження, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, кількість, ціну, вартість продукції, особисті підписи уповноважених осіб сторін, які засвідчені відтисками печатки вантажовідправника та вантажоодержувача.

За таких обставин, оскільки надана позивачем товарна-транспортна накладна містить визначені Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Правилами №363 реквізити, остання, за висновком суду, є первинним документом.

Водночас, враховуючи заперечення відповідача щодо відсутності у товарно-транспортній накладній посади особи, що прийняла товар, суд враховує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Дійсно, під час дослідження змісту поданої позивачем товарно-транспортної накладної судом встановлено відсутність посади особи, яка прийняла товар від Військової академії (м.Одеси), однак з урахуванням наявності інших обов`язкових реквізитів первинного документу, в тому числі підпису особи, яка прийняла товар, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, вказане не є підставою для невизнання господарської операції (поставки товару) та не може свідчити про те, що така особа є не уповноваженою.

Заперечуючи проти позову, відповідач також наголосив на відсутності на товарно-транспортній накладній мастикової гербової печатки Військової академії (м.Одеса) у підтвердження необхідності проставлення якої надав суду Наказ начальника Військової академії від 02.01.2019р. №1-А з переліком документів, на яких ставиться гербова печатка, та інструкцію про порядок замовлення, виготовлення, поводження з печатками, штампами та атестатами фельд`єгерського-поштового зв`язку (а.с.102-112).

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд звертається до положень ст. 581 ГК України, якими визначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Досліджуючи наданий відповідачем перелік документів, на яких ставиться гербова печатка (а.с.106), суд вказує, що товарно-транспортні накладні не входять до такого переліку. Водночас з наданої відповідачем інструкції (а.с.107-108) вбачається можливість використання і інших печаток, зокрема мастикової печатки "Для внутрішніх господарських документів".

Суд при цьому враховує відсутність в матеріалах справи жодних заперечень відповідача щодо існування такої печатки чи її невідповідності оригіналу.

Враховуючи, що обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення, суд вважає, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, жодним чином не доводить суду, що поставка товару не відбулась, а лише зазначає про те, що спірний товар на баланс поставлено не було, не надаючи відповідних доказів у підтвердження цього.

З огляду на положення ст. 74 ГПК України, якими визначено, що кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається, доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів наявності у Опольського Е.В. повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей судом відхиляються, оскільки відповідачем жодним чином не підтверджено відсутність у такої особи таких повноважень чи взагалі відсутність між Військовою академією (м. Одеси) та ОСОБА_1 трудових правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що із втратою чинності Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., довіреність не є документом суворої звітності.

Крім того, відповідачем жодним чином не спростовано повноваження Заступника начальника Військової академії Верховодова, яким підписано лист від 21.07.2020р. (а.с.78) щодо прийняття товару.

Враховуючи висновки суду щодо доведення факту отримання спірного товару саме Військовою академією (м. Одеси), суд вказує, що визначення у товарно-транспортній накладній вантажоодержувачем КЕВ м. Одеси також не може бути підставою для невизнання господарської операції (поставки товару) та не може свідчити про те, що така поставка не відбулась.

При цьому, з огляду на наявність в матеріалах справи рахунку на оплату №42 від 23.07.2020р., оформленого на ім`я Військової академії м. Одеси, а також доказів надсилання такого рахунку, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що стосуються поданого позивачем рахунку на оплату №64 від 22.10.2019р.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 12 675,40 грн, 3% річних у сумі 4 690,11 грн та інфляційних втрат у сумі 3 185,51 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, оскільки Господарський кодекс України не містить нормативне визначення пені, правомірним, за думкою суду, є застосування норм ГК України у системному зв`язку з положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов`язання, різновидом якого є, зокрема неустойка у вигляді пені, вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Враховуючи відсутність між сторонами письмової форми договору, тобто відсутність погодження положень щодо відповідальності за порушення строків оплати послуг у вигляді пені, суд доходить висновку про недотримання сторонами положень ст.547 ЦК України щодо форми правочину щодо забезпечення зобов`язання у вигляді неустойки (пені), у зв`язку з чим підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені відсутні.

Таким чином, доводи відповідача в цій частині є слушними, а твердження позивача не приймаються до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення Закону, з огляду на порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, встановлених приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3% річних, суд встановив його часткову неправильність з огляду на невірне визначення строку виконання зобов`язання, внаслідок чого за допомогою системи "Ліга-Закон", враховуючи положення ч.5 ст. 254 ЦК України, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів197857.5023.10.2019 - 05.08.20202883 %4673.84Таким чином, загальна сума 3% річних складає 4673,84 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судом за допомогою системи "Ліга-Закон" також було зроблено розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем у позовній заяві періоду (по 5.08.2020р.) нарахування інфляційних втрат, оскільки позивачем помилково було не враховано місяці, в яких мала місце дефляція.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі23.10.2019 - 05.08.2020197857.501.0132569.45200426.95Таким чином, загальна сума інфляційних втрат складає 2569,45 грн, з огляду на що вимоги позивача в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129,130,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020) на користь Приватного підприємства "Капітальне будівництво і ремонт" (29010, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Пілотська, буд. 14, кімната 33, код ЄДРПОУ 34754711) заборгованість у сумі 197 857 /сто дев`яносто сім тисяч вісімсот п`ятдесят сім/ грн 50 коп., 3% річних у сумі 4 673 /чотири тисячі шістсот сімдесят три/ грн 84 коп., інфляційні втрати у сумі 2 569 /дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять/ грн 45 коп., судовий збір у сумі 3 076 /три тисячі сімдесят шість/ грн 51 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 07 грудня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська