Рішення № 93372494, 30.11.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"30" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2262/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат по справі №916/2262/19

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" (65007, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, буд. 139, кв.46)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про розірвання договору та скасування запису

за участю представників сторін:

від позивача: Брушньовська І.І. - ордер № 462314 від 07.10.2019р.

від відповідача: Приміч Д.В. – ордер № 423054 від 23.09.2019р.

від третьої особи ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур": Брушньовська І.І. - ордер №462335 від 13.11.2019р.

від третьої особи ОСОБА_3 : Приміч Д.В. - паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі 17.10.2012р.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний комплекс "Фієстатур" та ОСОБА_3 про розірвання договору та скасування запису.

Під час судових дебатів представник відповідача звернувся до суду з усною заявою, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, про надання йому можливості протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази витрат на правничу допомогу, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи.

Рішенням суду від 16.11.2020р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

При цьому, враховуючи вищевказану заяву відповідача, судом при прийнятті рішення не було вирішено питання розподілення витрат на правову допомогу. Водночас рішенням від 16.11.2020 р. суд, в порядку ст.ст.221 та 238 ГПК України, призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 30.11.2020р. о 15:30.

20.11.2020р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 22 207, 50 грн.

В судове засідання 30.11.2020р. з`явилися представники позивача, відповідача та третіх осіб.

Представник позивача, який одночасно є і представником ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур" заперечував проти задоволення заяви про стягнення судових витрат у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів понесення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача та відповідно третя особа у справі - ОСОБА_3 подану заяву підтримав, просив суд задовольнити її.

Проаналізувавши зміст заяви та надані відповідачем докази у сукупності, заслухавши доводи позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 ГПК України.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з поданої відповідачем заяви, останній, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, зазначає, що такі витрати склали 22 207,50 грн.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем надано суду договір про надання правової допомоги № 17/19 від 18.09.2019 року (т.2 а.с.52), додаткову угоду №1 від 18.11.2020р. (т.2 а.с.53) та акт виконаних робіт від 18.11.2020р. (т.2 а.с.54).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2019р. між Адвокатським бюро "Дениса Приміча" в особі керуючого адвоката Приміча Дениса Володимировича, який в подальшому іменується адвокатом, та ОСОБА_1 , який в подальшому іменується клієнтом, укладено договір №17/19 про надання правових (адвокатських послуг).

Згідно до п.1 договору адвокат в момент підписання цього договору приймає на себе доручення клієнта організувати надання йому, всебічних, якісних і кваліфікованих правових (адвокатських) послуг із представлення, захисту та поновлення його прав і законних інтересів у будь-яких справах на всій території України у будь-якому підрозділі МВС України, прокуратурі, Службі безпеки України, суді та/або іншому компетентному органі, а також у правовідносинах з будь-якими підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.

Відповідно до п. 7 клієнт за організацію надання адвокатом правових (адвокатських) послуг за цим договором зобов`язаний виплатити йому грошову винагороду (гонорар та премію) в сумі, на умовах та в порядку, визначеному додатковою угодою до цього договору.

Цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до належного виконання адвокатом покладених на нього обов`язків (п.10 договору).

Додатковою угодою №1 від 18.11.2020р. сторони погодили вартість послуг, яка складає 22 207,50 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що алгоритмом розрахунку є визначення погодинної роботи за ставкою - 50% від прожиткового мінімуму на працездатну особу (станом на 01.01.2019 року - 960,50 гривень), що встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (ст.7 Закону - з 01.01.2019 року - 1921,00 гривні, алгоритм розрахунку за один судодень зазначається у розмірі - 1300 грн.

Згідно із п. 3 додаткової угоди оплата послуг адвоката оплачується протягом 3-х днів з дня складання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з поданого відповідачем акту виконаних робіт (т.2 а.с.54), адвокатом в рамках даної справи надано наступні послуги:

- консультація клієнта, ознайомлення з позовом та визначення правової позиції (3 години) – 2 881,50 грн;

- підготовка та обґрунтування відзиву на позовну заяву (5 годин) – 4 802, 50 грн;

- підготовка заперечення на відповідь на відзив (3 години) – 2 881, 50 грн;

- збір доказів (4 години) – 3 842, 00 грн;

- участь у судовому засіданні (6 судоднів) – 7 800 грн;

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат як сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката, так і витрат, які мають бути сплачені.

Вказана позиція підтримана постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019р., в якій зроблено наступний висновок: "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено".

Водночас, згідно з системним тлумаченням норм ГПК України, зокрема щодо належного обґрунтування заявлених вимог та подання відповідних доказів, у такому випадку стороною у заяві про розподіл судових витрат має бути зазначено, що такі витрати будуть понесені у майбутньому з вказанням строку їх сплати, а також з посиланням на відповідні положення угоди про надання правової допомоги.

В іншому випадку, обов`язковим є надання доказів (платіжних документів), що підтверджують факт понесення витрат та їх розмір.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження понесення витрат на оплату послуг за надання правової допомоги, зокрема платіжного доручення, видаткового касового ордеру тощо. При цьому, як вбачається зі змісту заяви, відповідачем не зазначено, що такі витрати мають бути понесені у майбутньому.

Водночас, як встановлено судом, пунктом 3 додаткової угоди до договору сторони погодили, що оплата послуг адвоката оплачується протягом 3-х днів з дня складання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, акт виконаних робіт підписаний сторонами 18.11.2020р., тобто кінцевий строк оплати послуг адвоката мав настати 23.11.2020р.

У судовому засідання 30.11.2020р. представник відповідача пояснив, що наразі доказів сплати адвокатському об`єднанню коштів у сумі 22 207,50 грн немає, а також зазначив про домовленість відповідача та адвоката, що витрати за надання правової допомоги безпосередньо адвокату будуть сплачені після відшкодування таких втрати ОСОБА_2 на користь відповідача.

Водночас, суд вважає, що стягнення з позивача витрат на оплату послуг, які не понесені відповідачем, за наявності у договорі (додатковій угоді) положень, які визначають строк здійснення такої оплати, не відповідає як умовам чинного господарського процесуального законодавства, так і критеріям справедливості та добросовісності.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують понесення витрат за оплату послуг адвоката, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст складено 07.12. 2020р.

Суддя Ю.М. Щавинська