Вирок № 93372088, 08.12.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2224/19

Провадження № 1-кп/541/49/2020

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Куцин В. М.,

секретаря судових засідань Євдокимової Н. Ю.,

з участю прокурора Корсуна В. С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника, адвоката Яковенка Г. М.,

представника потерпілого,адвоката Сидоренка Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019170260000589 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2, ч. 1 ст. 135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2019 року ОСОБА_1 близько 16.00 год. у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , належним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 , рухався по автодорозі Єрки - Любівщина - Миргород від села Єрки Миргородського району в напрямку села Любівщина Миргородського району.

Рухаючись в селі Єрки Миргородського району, перед залізничним переїздом ОСОБА_1 з власної необережності, порушуючи вимоги п. п. 10.1., 11.2., 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, якими передбачено. Відповідно п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.2. нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини; п. 1.1 Розділу 34 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умови руху до автомагістралей; лінію 1.1 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжній з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не додають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год.

Не переконавшись в тому, що на проїжджій частині немає перешкод для руху, в тому числі і велосипедистів, допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на велосипедиста ОСОБА_4 , який у межах його видимості рухався в попутному напрямку. Після вчинення наїзду на велосипедиста ОСОБА_1 залишив місце пригоди та зник.

Висновком судово - автотехнічної експертизи №499 від 17.09.2019 встановлено, що в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами п.п. 10.1., 11.2., 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням заданої пригоди.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 11.2, 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №160А від 11.09.2019 у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: крововиливи у м`які тканини голови лобної ділянки зліва (в проекції рани) та в лобно-тім`яній ділянці зліва та у м`яку мозкову оболонку скронево-тім`яно-потиличній ділянці справа, потиличній ділянці зліва та по всій поверхні мозочку; перелом ребер справа 7,8,9,10 по лопатковій лінії; перелом грудини у 2-му міжребір`ї; крововиливи у м`які тканини нижньої третини лівого стегна, верхньо - середньої третини лівої гомілки; задньої поверхні верхньої третини лівої гомілки; перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині; рана, що розташована у ділянці лівої бровної дуги; садна, що розташовані в надбрівній ділянці, зліва мається садно (на фоні синця); в скуловій ділянці зліва; на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу; на задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя; на задній поверхні нижньо - середньої третини лівого передпліччя, лінійної форми; на передній поверхні лівої гомілки, в середній третині; на задній поверхні лівої гомілки в середній третині; синці, що розташовані: в лобній, надбрівній ділянці зліва та навколо лівого ока; на зовнішній поверхні правого плеча в середній третині; на передній поверхні середньої третини правого плеча; на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, з розповсюдженням на задню поверхню колінного суглобу; на задній поверхні правого плечового суглобу, на задній поверхні лівого плечового суглобу, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті дорожньо-транспортної пригоди та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

Причиною смерті ОСОБА_4 стала тупа травма голови, що призвела до виникнення крововиливів у м`які тканини голови, у м`яку мозкову оболонку та ускладнилась набряком речовини головного мозку. При судово-токсикологічному досліджені крові від трупа ОСОБА_4 етиловий спирт та наркотичні речовини не виявлено.

Крім того, ОСОБА_1 , розуміючи, що він здійснив дорожньо-транспортну пригоду, своїми діями поставив потерпілого ОСОБА_4 в небезпечний для життя стан і позбавив можливості вжити заходів до самозбереження, умисно не виконав підпункти «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху України, якими встановлено: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров я;

г’) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєння та приховування факту вчиненого ним злочину, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та пішов до будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , де в подальшому був затриманий працівниками поліції.

Вказаними діями ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 та поставивши потерпілого в небезпечний для життя стан, завідомо залишив без допомоги останнього, який перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження,

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав. Суду пояснив, що насправді 28 липня 2019 року він разом з своєю дружиною, дитиною та родичем ОСОБА_5 відпочивали біля річки в селі Єрки Миргородського району. Він спиртні напої не вживав, пив лише безалкогольне пиво. Поверталися додому близько 16 години, він керував автомобілем ВАЗ днз. НОМЕР_1 . Перед залізничним переїздом він помітив автомобіль який рухався в зустрічному напрямку та на відстані 50 метрів помітив велосипедиста, який їхав попутному напрямку ближче до узбіччя дороги. Коли він мав намір об`їхати велосипедиста дружина «смикнула» за кермо автомобіля, і автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху, вирівнюючи автомобіль він не зміг об`їхати велосипедиста, так як йому завадив зустрічний автомобіль оскільки ширина проїжджої частини була не значною. Він вжив усіх заходів які можливі, загальмував, щоб зупинити автомобіль, однак відбулося зіткнення з велосипедистом. Після зупинки автомобіля підійшов до потерпілого і перебуваючи у стані психологічного стресу залишив місце пригоди та пішов в невідомому напрямку. Коли оговтався випив спиртні напої та повідомив працівникам поліції про місце свого перебування. Не заперечує факту наїзду на велосипедиста, однак вважає, що ДТП сталося внаслідок втручання сторонньої особи під час керування ним автомобілем.

Винність в скоєнні кримінального правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, які є належними та допустимими і узгоджуються між собою.

Свідченнями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що 28.07.2019 року близько 17 години із лікарні йому повідомили що його брат ОСОБА_4 потрапив до лікарні в наслідок ДТП. Прибувши до лікарні він побачив брата, у якого був пошкоджений бік голови та речі останнього які мали сліди крові. В лікарні він дізнався що брата збив автомобіль на залізничному переїзді в селі Єрки. В зв`язку з тяжким станом брата на пропозицію лікарів він придбавав ліки. Однак брата врятувати не змогли і він помер. Лікування та поховання брата він проводив за власні кошти. Смерть брата стала великою психологічної травмою, завдала значних моральних страждань для нього, оскільки у них були близькі родинні стосунки, останній надавав йому допомогу у вирішенні всіх життєвих проблем. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 23519 грн. 59 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 гривень підтримує в повному обсязі просить його задовольнити. Просить призначити покарання пов`язане з позбавленням волі.

Свідченнями свідка ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що 28.07.2019 року в денний час, після обіду вона рухалася на автомобілі в напрямку села Єрки. Переїхавши залізничний переїзд в селі Єрки побачила, як автомобіль ВАЗ жовтого кольору, що рухався на зустрічній смузі руху почав гальмувати, однак автомобіль «наздогнав» велосипедиста, який рухався в попутному напрямку ближче до правого узбіччя водій гальмував, однак швидкість була значною та здійснив на нього наїзд. Автомобілі мали можливість розминутися за умови якби швидкість автомобіля була меншою. Чи викликав швидку допомогу водій автомобіля, який допустив наїзд на велосипедиста, їй не відомо. Після ДТП велосипедист отримав травми і був без свідомості. Вона всіх дій водія автомобіля який здійснив наїзд на велосипедиста не фіксувала лише пам`ятає, що водій взявся за голову і пішов з місця події.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 28 липня 2019 року вона знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля яким керувала ОСОБА_6 в селі Єрки. Назустріч рухався велосипедист ближче до узбіччя та автомобіль ВАЗ оранжевого кольору. Переїхавши залізничний переїзд в селі Єрки, коли автомобілі розминулися вона почула звук удару. Вийшовши з автомобіля побачила, що велосипедист був закривавлений і лежав в кюветі. Водій який збив велосипедиста підійшов до потерпілого і пішов від нього. Допомогу потерпілому надавав пасажир цього автомобіля. Чи перебував водій автомобіля оранжевого кольору в стані сп`яніння їй невідомо.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що безпосереднім свідком ДТП вона не була, оскільки знаходилася в приміщенні поста на залізничному переїзді «Кибинці» в селі Єрки. Почувши свист та удар вийшла з приміщення і побачила автомобіль жовтого кольору з механічними пошкодженнями переднього стекла та автомобіль білого кольору який щойно проїхав переїзд з якого вийшла жінка і попросила викликати швидку допомогу та поліцію. Потерпілого вона не бачила, так як не залишала території залізничного поста. Водія який допустив наїзд на місці події не було і його шукали.

Свідченнями свідків, працівників поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили, що прибувши на місце ДТП на залізничний переїзд поблизу села Єрки Миргородського району виявили відсутність водія автомобіля, як стало пізніше відомо обвинуваченого ОСОБА_1 , який допустив наїзд на велосипедиста. Через деякий час при з`ясуванні місця знаходження ОСОБА_1 у осіб які були пасажирами автомобіля, обвинувачений зателефонував і повідомив місце свого знаходження. При затриманні ОСОБА_11 останній пояснив, що залишив місце пригоди оскільки злякався.

Свідок ОСОБА_12 стверджував, що ОСОБА_1 не вживав спиртні напої під час їхнього спільного відпочинку, а після ДТП він особисто надавав допомогу потерпілому. Вважав, що обвинувачений вжив усіх заходів з метою попередження наїзду на велосипедиста.

Свідчення свідків та потерпілого які узгоджуються між собою об`єктивно підтверджуються.

Витягом з ЄРДР №12019170260000589 від 28.07.2019 за ч.2 ст.286 КК України відповідно до якого внесені відомості про наїзд автомобілем ВАЗ 2101 днз. НОМЕР_2 , жовтого кольору, під керування ОСОБА_1 на автодорозі Єрки-Любівщина-Миргород неподалік залізничного переїзду «227км» на велосипедиста, що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку, закритий перелом нижнього лівого бедра в наслідок яких помер. Та витягом з ЄРДР №12019170260000749 від 19.09.2019 за ч. 1 ст. 135 КК України згідно якого внесені відомості про умисне недотримання ОСОБА_1 підпунків «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е» п. 2.10 Правил дорожнього руху України після здійснення дорожньо-транспортної пригоди, чим поставив потерпілого ОСОБА_4 в небезпечний для життя стан і позбавив можливості вжити заходів до самозбереження. Вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження постановою прокурора від 20.09.2019 року.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.07.2019 року відповідно до якого на регульованому залізничному переїзді №227 виявлено наїзд транспортним засобом автомобілем ВАЗ днз. НОМЕР_2 на велосипедиста який рухався на велосипеді «Турист», схемою місця ДТП та фото таблицею де зафіксовано місце пригоди та транспорті засоби з слідами механічних пошкоджень транспортних засобів.

Експертним висновком авто технічної експертизи №410 від 29.08.2019 року встановлено, що на момент огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «ВАЗ 2101» днз НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані.

Протоколом огляду трупу ОСОБА_4 від 29.07.2019 року та фото таблицями, яким об`єктивно підтверджується висновки судово-медичної експертизи №160 А від 11.09.2019 якими встановлено тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді крововиливи у м`які тканини голови лобної ділянки зліва (в проекції рани) та в лобно-тім`яній ділянці зліва та у м`яку мозкову оболонку скронево-тім`яно-потиличній ділянці справа, потиличній ділянці зліва та по всій поверхні мозочку; перелом ребер справа 7,8,9,10 по лопатковій лінії; перелом грудини у 2-му міжребір`ї; крововиливи у м`які тканини нижньої третини лівого стегна, верхньо - середньої третини лівої гомілки; задньої поверхні верхньої третини лівої гомілки; перелом лівої малогомілкової кістки у верхній третині; рана, що розташована у ділянці лівої бровної дуги; садна, що розташовані в надбрівній ділянці, зліва мається садно (на фоні синця); в скуловій ділянці зліва; на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу; на задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя; на задній поверхні нижньо - середньої третини лівого передпліччя, лінійної форми; на передній поверхні лівої гомілки, в середній третині; на задній поверхні лівої гомілки в середній третині; синці, що розташовані: в лобній, надбрівній ділянці зліва та навколо лівого ока; на зовнішній поверхні правого плеча в середній третині; на передній поверхні середньої третини правого плеча; на задній поверхні нижньої третини лівого стегна, з розповсюдженням на задню поверхню колінного суглобу; на задній поверхні правого плечового суглобу, на задній поверхні лівого плечового суглобу. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися від дії твердих тупих предметів, по давності утворення можуть відповідати даті дорожньо-транспортної пригоди та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті.

Висновками судової транспортно-трасологічної експертизи №418 від 21.08.2019 та №419 від 20.08.2019 встановлено, що місце зіткнення автомобіля ВАЗ модель 2101 днз НОМЕР_1 та велосипеда знаходиться на автодорозі Єрки – Любівщина -Миргород перед залізничним переїздом №227, перед кінцевим розташуванням автомобіля ВАЗ в районі кінцевого розташування велосипеда «Турист». Механічні пошкодження які маються на автомобілі ВАЗ 2101 днз. НОМЕР_1 – відсутнє лобове скло, деформація даху на капоті в передній правій частині у виді вм`ятин у напрямку спереду назад та зліва на право потертості пошкодження у вигляді загину передньої частини капоту, з верху в низ та з переду назад зі слідами нашарування лакофарбового покриття зеленого кольору. На момент зіткнення контактували капот та переднє праве крило автомобіля та заднє колесо задній брудно захисний щиток та багажник велосипеда повздовжні вісі яких були розташовані під кутом близько 45 +(-) 5 градусів.

Висновком авто технічної експертизи №499 від 17.09.2019 встановлено, що в заданій дорожній обстановці в діях водія ВАЗ модель 2101 днз НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності з вимогами Правил дорожнього руху України п. 10.1, 11.2, 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним вимог п.10.1 11.2, 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, для цього у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В діях велосипедиста ОСОБА_4 будь-яких невідповідностей ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку не вбачається. Технічна можливість запобігання даній події не залежала від односторонніх дій велосипедиста ОСОБА_4 а цілком визначалася діями водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_1 що не прийняв своєчасних мір до зниження швидкості автомобіля.

При проведенні слідчого експерименту 09.09.2019 року ОСОБА_1 на місці ДТП повідомив розташування автомобіля та велосипеда на момент зіткнення та погодився з розташуванням транспортних засобів у схемі огляду місця пригоди, де зафіксоване місце розташування транспортних засобів та місце їх зіткнення, надавши до пояснень графічне зображення місця розташування транспортних засобів в момент зіткнення. Стверджував, що він застосував екстрене гальмування, однак не зміг попередити наїзд на велосипедиста. Вийшовши з автомобіля через сильний стрес не пам`ятає як залишив місце події. Спиртні напої вживав після ДТП щоб зняти психологічну напругу.

Відповідно до посвідчення водія ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії А1, А, В.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль ВАЗ модель 2101 днз НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 .

Транспортний засіб автомобіль ВАЗ модель 2101 днз НОМЕР_1 забезпечений на випадок настання страхового випадку відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АО/0560497 Страхової компанії «Уніка».

Відповідно диспозиції частини 1 статті 135 КК України моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров`ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за статтею 135 КК.

Зважаю на вказане суд не приймає до уваги твердження захисту про відсутність в діях обвинуваченого складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, враховуючи відсутності у обвинуваченого належної кваліфікації яка б дозволила останньому надавати потерпілому кваліфіковану медичну допомогу та надання такої допомоги іншою особою.

Вирішуючи заяву захисника про недопустимість всіх доказів по кримінальному провадженню зібраних в ході досудового розслідування в зв`язку з не проведення фіксації всіх процесуальних дій, в тому числі висунення підозри та відкриття матеріалів кримінального провадження, за допомогою технічних засобів суд зазначає наступне.

Стаття 107 КПК України регламентує порядок застосування технічних засобів з метою фіксування кримінального провадження.

Зокрема ч. 1 ст. 107 КПК України передбачає, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим.

Зі змісту повідомлення слідчому поданого захисником Яковенко Г. М. 30.07.2019 року випливає, що захисник клопоче про необхідність повідомляти його про вчинення процесуальних дій по вказаному кримінальному провадженню та фіксацію всіх процесуальних дій за участю захисника та підзахисного ОСОБА_1 за допомогою технічних засобів. (а.п. 242 т.1).

Разом з тим, матеріали надані суду не містять будь-яких доказів які б свідчили що ОСОБА_1 та захисник приймаючи участь в проведенні процесуальної дії, в ході якої в цій частині його права чи права підзахисного були порушені слідчим, здійснював передбачені законом дії по захисту цих прав, зокрема звертався до слідчого судді зі скаргою чи зазначав про порушення в процесуальному документі, що підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.п. 247). Більше того, в поданих прокурору заявах і захисник і обвинувачений ОСОБА_1 зазначають, що під час ознайомлення з матеріалами провадження в порядку ст.290 КПК України заяв та клопотань не мають. а. п.250-253 т. 2)

Виходячи з вище викладеного, суд вважає безпідставною заяву захисника про визнання недопустимими всіх доказів наданих стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.

Суд розцінює свідчення ОСОБА_1 щодо обставин скоєння кримінального правопорушення надані в судовому засіданні способом захисту, оскільки в ході судового розгляду вони не підтвердженні будь-якими доказами та спростовуються поясненнями вищевказаних свідчень та позицією свідка ОСОБА_13 , який відмовився надавити свідчення при проведенні судом його додаткового допиту за клопотанням захисту з метою перевірки свідчень наданих суду обвинуваченим.

Разом з тим, суд вважає стороною обвинувачення не доведено перебування ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп`яніння виходячи з наступного.

Пунктом 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції де передбачено, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 28.07.2019 року о 16 годині, огляд обвинуваченого ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не проводився, а був проведений 28.07.2019 року в період з 21 год. 30 хв. до 21 год. 50 хв., зразки крові обвинуваченого не відбиралися, суд визнає висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 28.07.2019 року( а.п.231 т.1) недопустимим доказом.

Обов`язок доводити винуватість особи в межах кримінального провадження покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви по кримінальному провадженню трактуються на користь обвинуваченого. Стороною обвинувачення не доведена та обставина, що обвинувачений ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому дана обставина не враховується судом.

Таким чином, з`ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_4 та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, коли він сам поставив потерпілого ОСОБА_4 в небезпечний для життя стан, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень в тому числі тяжкого злочину, обставини скоєного злочину, що дорожня транспортна пригода була скоєна в світлий час доби, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наслідки, що настали внаслідок вчиненого, те, що він має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, його сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, міцні соціальні зв`язки, ставлення до наслідків злочину, який за суб`єктивною стороною є необережним, поведінку після вчинення злочину, не відшкодування шкоди завданої злочином, думку потерпілого, який погодився із думкою прокурора про призначення ОСОБА_1 покарання пов`язаного з позбавленням волі. Судом також врахована досудова доповідь органу пробації. Відповідно до якої, орган пробації вважає, що обвинувачений має середній рівень ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень та припускає можливість його виправлення без призначення покарання пов`язаного з ізоляцією.

Однак проаналізувавши вказане, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у розмірі визначеному санкціями частини 2 статті 286 та частини 1 статті 135 КК України, так як дані злочини не пов`язані з антисоціальними проявами особистості та поведінки, а лише з єдиним обов`язком особи, яка керує джерелом підвищеної небезпеки, чітко та без ризиків дотримуватись Правил дорожнього руху України.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, оскільки обвинуваченим при керуванні транспортним засобом були грубо порушені ПДР України, ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, та при цьому, хоча кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України і належить до таких, що вчиненні з необережності, однак в даній ситуації ОСОБА_1 свідомо керуючи транспортним засобом що є джерелом підвищеної небезпеки недотримався вимог ПДР, що призвело до тяжких наслідків - смерть людини.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Статтею 128 ч.5 КПК України передбачено розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані КПК, до них застосовуються норми ЦПК України що не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілим заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в зв`язку з скоєнням злочину в наслідок якого настала смерть його брата ОСОБА_14 (витрати на лікування, витрати на поховання та витрати на ритуальні послуги та обряди) в розмірі 22047 грн. 63 коп. (т.1 а.п.71-77).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Крім того, ст.1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується

В судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням та похованням його брата ОСОБА_4 в сумі 23519 грн. 59 коп , які документально підтверджені, тому суд вважає, що цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки підтверджений належними та допустимими доказами.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої в наслідок настання смерті його брата ОСОБА_4 також підлягають до часткового задоволення. Враховуючи встановлені обставини, суд вбачає наявність заподіяння моральної шкоди потерпілому. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу судом враховується характер моральних страждань, які він зазнав переживаючи смерть рідної людини, безповоротність втрати. Одночасно з цим при вирішенні цієї частини заявлених позовних вимог, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що розмір морального відшкодування потерпілому має становити 80000 гривень.

З аналізу положень ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Тому суд вважає безпідставні твердження сторони захисту, що обвинувачений не зобов`язаний відшкодовувати заподіяну шкоду потерпілому, оскільки цивільно-правова відповідальність на випадок настання страхового випадку за участю транспортного засобу яким керував обвинувачений забезпечена договором обов`язкового страхування власників транспортних засобів.

За наслідками розгляду справи, суд вважає що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню та приходить до переконання про доцільність обрати обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді домашній арешт, що в найбільшій мірі буде гарантувати його права та забезпечить виконання процесуальних обов`язків, в тому числі виконання вироку суду. При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що він має житло, міцні соціальні зв`язки, однак в період судового розгляду справи допускав неналежне виконання покладених на нього обов`язків, в зв`язку з чим до нього судом застосовувався привід.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368; 370; 374; 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України і призначити покарання

- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 2 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді 4 (чотири) роки 9 (дев`ять) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашній арешт з забороною покидати місце свого проживання АДРЕСА_1 , цілодобово терміном 2 місяці до 08 лютого 2021 року.

Направити Миргородському ВП ГУНП в Полтавській області вирок суду в частині запобіжного заходу негайно, для виконання.

Строк покарання обраховувати з моменту затримання засудженого ОСОБА_1 .

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 2669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев`ять) гривень 17 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 в рахунок відшкодування шкоди заподіяної злочином 103519 (сто три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 59 коп., з яких матеріальної шкоди 23519 грн. 59 коп. та моральної шкоди 80000 гривень.

Речові докази, які зберігаються на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області: Автомобіль марки «ВАЗ» модель «2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , передати власнику ОСОБА_3 , скасувавши арешт на автомобіль накладений ухвалою слідчого судді від 30.07.2019; велосипед марки «Турист» - передати потерпілому ОСОБА_2 , скасувавши арешт на велосипед накладений ухвалою слідчого судді від 30.07.2019.

Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області: чоловічі штани зеленого кольору з ременем коричневого кольору, чоловічі черевики коричневого, чоловіча сорочка в клітинку блакитного кольору, чоловіча майка в полосу чорного та білого кольору з трупа ОСОБА_4 – знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.

Суддя В. М. Куцин