Рішення № 93371890, 01.12.2020, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/1744/20

Провадження № 2/538/481/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Бондарь В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Дробот О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиці, Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамолпрод» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до ТОВ «Полтавамолпрод» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 07.12.2016 року по 01.08.2019 року, він знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Полтавамолпрод», що підтверджується записами у трудовій книжці. Під час перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але невиплачена заробітна плата у розмірі 46 739, 96 грн. 01.08.2019 року він був звільнений за згодою сторін, згідно наказу № 86-КП від 01.08.2019 року. Однак, в день звільнення 01.08.2019 року відповідач письмово не повідомив про нараховані суми та не здійснив виплату нарахованої і невиплаченої заробітної плати, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Згідно з посліднього розрахункового листа борг за підприємством становить 50 018, 95 грн. Ще провели виплату за грудень 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року у сумі 3278,99 грн. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку 46 739, 96 грн. Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, невиплачені при звільненні в сумі 46 739,96 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання представник відповідача не з"явився по невідомим суду причинам, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відзиву не подав.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з"явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював на посаді сторожа Лохвицького приймального пункта ТОВ «Полтавамолпрод» з 07.12.2016 по 01.08.2019 року, 01.08.2019 року звільнений за згодою сторін, згідно наказу № 86-КП від 01.08.2019 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Зі змісту листа Управління Держпраці у Полтавській області від 12.02.2019 року надісланого позивачу, вбачається, що як свідчать матеріали надані товариством наказом від 06.12.2016 року № 78-К ОСОБА_1 прийнятий сторожем в Лохвицький приймальний пункт з 07.12.2016 року. В ході проведення інспекційного відвідування виявлено порушення вимог законодавства про працю, а саме ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України щодо строків і періодичності виплати заробітної плати. Згідно розрахункового листка за січень 2019 року станом на 01.02.2019 року заборгованість по заробітній платі склала 38662,17 грн. (а.с.13,14).

Позивач направив на адресу ТОВ «Полтавамолпрод» звернення від 30.07.2020 року, в якому просив надати довідку встановленого зразка про розмір заборгованості з виплати заробітної плати та нараховану компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з невиплатою заробітної плати. Однак відповіді не отримав (а.с.7-9).

Згідно розрахункового листка за грудень 2019 року ОСОБА_1 борг за підприємством на кінець місяця становить 50 018, 95 грн. (а.с.6).

Однак як вказано позивачем у позовній заяві відповідачем проведено виплату за грудень 2019 року, січень, лютий, березень 2020 року у сумі 3278,99 грн.

За таких обставин, заборгованість ТОВ «Полтавамолпрод» перед позивачем по заробітній платі становить 46 739, 96 грн

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За вимогами ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч.1 ст. 47 та ч.1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондується із обов`язком роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, й виплатити їх, тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не надав довідки про розмір заборгованості з виплати заробітної плати, суд вважає за необхідне визнати факт невиплати відповідачем заробітної плати в тому розмірі, що просить позивач.

Судом встановлено, що заборгованість ТОВ «Полтавамолпрод» перед позивачем по заробітній платі становить 46 739, 96 грн, яка позивачу не виплачена, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають до задоволення.

Вказане твердження відповідачем не спростовано, підтвердження виплати позивачу, зазначених у розрахункових листах сум, станом на момент пред`явлення позивачем позову та ухвалення судом рішення у справі відсутнє.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України викладеної 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбаченістаттею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітка за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення.

Вказана вимога підлягає до задоволення, суд вбачає за доцільне здійснити розрахунок суми середнього заробітку за період затримки розрахунку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, з дня звільнення по день ухвалення судом рішення.

Позивач останні два місяці фактично працював у червні-липні 2019 року та його заробіток складав у червні 2019 року 4585,61 грн. за 14 робочих днів, у липні 2019 року 4539,59 грн. за 16 робочих днів, то таким чином, середньоденна заробітна плата позивача обчислюється наступним чином: 9125,20 грн. (заробітна плата згідно розрахункових листків) : 30 (робочі дні за цей період) = 304,17 грн. (середньоденна заробітна плата).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку). (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-648цс15 від 16.12.2015).

Середньомісячне число робочих днів становить 15 днів (30 робочих днів за цей період (два останні календарні місяці) : 2 = 15).

Середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді: 304,17 х15 = 4 562,55 грн. (за один календарний місяць).

З моменту звільнення позивача 01.08.2019 до ухвалення судом рішення за його позовом 01.12.2020, минуло 16 місяців, тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 73 000,80 грн. (4 562,55 грн. х 16 міс.).

Оскільки у судовому засіданні доведено, що з вини відповідача позивачу не було своєчасно виплачені розрахункові за період з 02.08.2019 року по день ухвалення судом рішення, тобто по 01.12.2020 року включно, то середній заробіток за цей період, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, складає у сумі: 304,17/середньоденна заробітна плата позивача/ х 240 (середньомісячне число робочих днів) = 73 000,80 грн.

Проте, вказана сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку позивача є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед нею.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати наступне (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 46 739, 96 грн., що дорівнює заборгованості по заробітній платі позивача за вказаний період прострочення її виплати. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

За таких обставин, оскільки з вини відповідача порушено, визначені ст. 116 КЗпП України строки виплати позивачу, належних йому сум при звільненні, зокрема заробітної плати, несплаченої йому станом на день ухвалення рішення, а отже відповідач крім вказаних сум зобов`язаний у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати вказаних сум в розмірі 46 739,96 грн., будь-яких доказів на спростування зазначених обставин суду надано не було, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути 840 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274 - 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 44, 83, 94, 116, 117 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамолпрод» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамолпрод» (37300, м. Гадяч, вул. Будька, 45А, Код ЄДРПОУ 36680673) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з невиплаченої заробітної плати в розмірі 46 739, 96 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамолпрод» (37300, м. Гадяч, вул. Будька, 45А, Код ЄДРПОУ 36680673) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46 739, 96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавамолпрод» (37300, м. Гадяч, вул. Будька, 45А, Код ЄДРПОУ 36680673) в дохід держави судові витрати, які складаються із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя Лохвицького

районного суду В.А.Бондарь