Рішення № 93371640, 08.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/14156/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Музики Олега Григоровича (м. Березань Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцпроект" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Відкрите акціонерне товариство "Науково-дослідне медичне об`єднання "Діалір" (м. Київ)

про стягнення 92.873,87 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Музика Олег Григорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцпроект" про стягнення 92.873,87 грн, з яких: 92.483,87 грн основного боргу, 390,00 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 05/06-19 від 05.06.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.20. відкрито провадження у справі № 910/14156/20, залучено третю особу та постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за такою адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/14156/20, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.19. між третьою особою (Замовник), позивачем (Виконавець) та відповідачем (Платник) було укладено Договір № 05/06-19 про надання охоронних послуг (далі - Договір), за умовами якого (1.1) Замовник зобов`язується передати, а Виконавець зобов`язується прийняти під фізичну охорону територію та розміщені на ній будівлі, а також товарно-матеріальні цінності, що перебувають у власності Замовника і знаходяться на відповідній території, як цілісний майновий комплекс за місцезнаходженням: Житловий масив «Троєщина» в Деснянському районі міста Києва на вул. Милославській,58 (територія недобудованої клінічної лікарні) (далі - об`єкт охорони) та надавати охоронні послуги у порядку та на умовах Договору протягом терміну його дії. Платник за Договором зобов`язується своєчасно оплатити Виконавцеві вартість наданих послуг з охорони майна Замовника.

Строк дії Договору встановлено пунктом 11.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.19. включно. Якщо на дату закінчення строку дії Договору які-небудь зобов`язання сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 4 від 31.07.20. до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 31.07.2020. включно.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 92.483,87 грн по оплаті наданих послуг.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Загальна вартість надання охоронних послуг складає 45.000,00 грн без ПДВ (п. 7.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.10.19. розділ 7 Договору було доповнено пунктом 7.3 наступного змісту: загальна вартість надання охоронних послуг в період з першого числа місяця, в якому у м. Києві розпочато опалювальний сезон, та до останнього дня в місяці, в якому закінчено опалювальний сезон, складає 47.000,00 грн без ПДВ. При цьому оплата охоронних послуг проводиться Платником згідно з п. 7.2 Договору.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, відповідачем і третьою особою підписано та скріплено печатками акти № ОУ-0000009 та № ОУ-00000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за Договором за червень 2020 року на суму 47.000,00 грн та за липень 2020 року в сумі 45.483,87 грн, на загальну суму 92.483,87 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти є належним доказом надання послуг за Договором на загальну суму 92.483,87 грн.

Крім вказаного, додатковою угодою № 4 від 31.07.20. до Договору сторони підтвердили, що станом на 31.07.20. заборгованість відповідача перед позивачем за фактично надані послуги охорони за червень, липень 2020 року згідно Договору становить 92.483,87 грн.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що оплата проводиться Платником згідно рахунку-фактури Виконавця щомісячно до 5 числа місяця, що йде за місяцем надання послуг. Підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт (наданих послуг) за минулий місяць. Акт виконаних робіт надається Виконавцем в 3 екземплярах замовнику та Платнику не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач та третя особа прийняли замовлені послуги, однак відповідач не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 92.483,87 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 390,00 грн 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 390,00 грн.

Отже позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцпроект" (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; ідентифікаційний код 33603643) на користь Фізичної особи-підприємця Музики Олега Григоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 92.483 (дев`яносто дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн 87 коп. основного боргу, 390 (триста дев`яносто) грн 00 грн 3% річних, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко