Рішення № 93371397, 23.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 м. КиївСправа № 910/2607/20

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕЗИДЕНТ - СЕРВІС";

до відповідача-1: комунального підприємства "КИЇВБЛАГОУСТРІЙ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ);

до відповідача-2: ДЕПАРТАМЕНТУ МІСЬКОГО БЛАГОУСТРОЮ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ);

до відповідача-3: ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М.КИЄВІ;

про: стягнення 809.784,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Часовська М.С.

Представники:

позивача: Цвера І.С., Стемпковський І.Г.;

відповідача-1: Косянчук Л.Г.;

відповідача-2: Ходорич О.М.;

відповідача-3: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕЗИДЕНТ - СЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до комунального підприємства "КИЇВБЛАГОУСТРІЙ" ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (далі - відповідач-1), ДЕПАРТАМЕНТУ МІСЬКОГО БЛАГОУСТРОЮ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (далі - відповідач-2) та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М.КИЄВІ (далі - відповідач-3) про стягнення 809.784,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-1 та відповідачем-2 завдано збитків позивачу на підставі рішень, які в подальшому скасовані в судовому порядку, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення солідарно з відповідачів 809.784,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2607/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 23.03.2020.

Відповідач-1 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: відповідач-1 підпорядкований відповідачу-2 та не приймає рішень про демонтаж тимчасових споруд, а лише виконує доручення останнього; відповідач-1 не є органом державної влади, а є комунальним підприємством, відтак є неналежним у даному спорі; ідентифікувати реквізити місця розташування нерухомості позивача на місцевості неможливо; обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 у справі № 826/17042/16 не є преюдиційними.

Ухвалою-повідомленням від 12.03.2020 № 910/2607/20 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 01.04.2020.

Відповідач-3 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що в бюджеті міста Києва на 2019 не передбачено окремої бюджетної програми чи відповідних бюджетних призначень для відшкодування шкоди або збитків.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду справи.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-3, в якій вказано про наступне: посилання відповідача-3 про відсутність відповідних бюджетних призначень для відшкодування шкоди або збитків не спростовують доводів позивача про наявність всіх елементів правопорушення в діях відповідача-1 та відповідача-2 та не спростовують настання відповідальності за вчинене правопорушення; протиправність дій та вина відповідача-1 встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: судами при розгляді справи № 826/17042/16 не були дотримані вимоги статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України; при складанні припису відповідачем-1 були дотримані вимоги Правил благоустрою м. Києва; позивачем не подано до суду доказів, що підтверджують заявлену до стягнення суму збитків. Також до поданого відзиву відповідачем-2 додане клопотання про витребування доказів.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуальних строків, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Ухвалою-повідомленням від 13.08.2020 № 910/2607/20 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 14.09.2020.

До господарського суду надійшла заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності.

До господарського суду надійшла заява відповідача-1 про залучення до участі у справі товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА БІЗНЕС ГРУП" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-1.

До господарського суду надійшли заперечення позивача на заяву про застосування строку позовної давності, в яких останній зазначив про те, що строк позовної давності не пропущений, враховуючи дату набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/17042/16.

В підготовчому засіданні 14.09.2020 суд на місці, зокрема, ухвалив:

- відхилити клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, оскільки рішення суду жодним чином не вплине на права та обов`язки такої особи;

- відхилити клопотання про витребування доказів, оскільки останнє не відповідає вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України;

- оголосити перерву в підготовчому засіданні до 05.10.2020.

В підготовчому засіданні 05.10.2020 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.11.2020.

В судовому засіданні 02.11.2020 оголошено перерву до 23.11.2020.

В судовому засіданні 23.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи уповноважених представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МОДЕКС-ЛТД", як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 561, відповідно до предмету якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв від продавця у власність об`єкт нерухомого майна, яким є нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, буд. 46/48Б, загальною площею 319,0 кв.м., в літері "А" (далі - нежитлове приміщення) (п. 1 договору).

Інспектором I категорії відповідача-1 Ранковським Я.Н. складено припис від 25.10.2016 № 1617356, в якому зафіксовані порушення підпунктів 20.1.1, 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва, які є додатком до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 "Про Правила благоустрою міста Києва", та зобов`язано надати проектно-дозвільну документацію на ТС.

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення від 28.10.2016 (доручення) № 064-10393 про вжиття заходів, шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі й нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 46/48 Б.

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання припису № 1600070 від 11.01.2016 було прийнято рішення від 28.10.2016 № 064-10393 про вжиття заходів, шляхом демонтажу нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лагерна, 46/48 Б.

Вказаний припис та рішення-доручення скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили.

Позивач зазначає, що 01.11.2016 працівниками відповідача-1 було зруйноване нежитлове приміщення, що завдало позивачу збитки, які складаються з:

- вартості нежитлового приміщення, відповідно до купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.05.2016, становить 179.784,00 грн.;

- вартості отриманих послуг та матеріалів з реконструкції нежитлового приміщення складає 630.000,00 грн., відповідно до договору на виконання робіт від 31.08.2016 № ЛТД-35, кошторисом, додатковою угодою від 04.11.2016 № 2 та актом від 25.10.2016 № ЛТ-0000081.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів суми завданих позивачу збитків в розмірі 809.784,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Статутом відповідача-1, зокрема, визначено, що останній підпорядкований відповідачу-2 з питань, визначених статутом.

При цьому, відповідач-1 є комунальним підприємством, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування та не є суб`єктом владних повноважень.

Приписами частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, відповідач-1 у даному спорі є неналежним.

Приписами пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювана збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Положеннями частини 2 статті 86 Господарського кодексу України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи декількох актів здійснення демонтажу нежитлового приміщення впродовж листопада 2016, суд дійшов висновку про те, що демонтаж нежитлового приміщення вірогідно мав місце на протязі листопада 2016.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 826/17042/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 та постановою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017, припис та рішення-доручення, на підставі яких здійснено демонтаж нежитлового приміщення, скасовані.

Оскільки вказаною постановою припис та рішення-доручення, на підставі яких здійснено демонтаж нежитлового приміщення, скасовані, суд дійшов висновку про наявність завдання збитків позивачу в результаті незаконного рішення та дій відповідача-2 щодо демонтажу нежитлового приміщення.

При цьому, статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено вище, демонтаж нежитлового приміщення мав місце на протязі листопада 2016, тобто право позивача було порушено саме у такому періоді.

Відповідно до відмітки відділення поштового зв`язку на конверті в якому надісланий позов до суду, останній поданий до суду - 19.02.2020.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами позивача у даному спорі, закінчився на протязі листопада 2019, тобто позивач звернувся до суду з пропуском такого строку, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову повністю в розумінні частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення позивача на заяву про застосування строку позовної давності судом відхилені з огляду на наступне.

Приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Проте, дата набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 826/17042/16 (20.02.2017) не може слугувати датою початку перебігу строку позовної давності, в розумінні приписів частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки про порушення права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, позивач дізнався саме в період листопада 2016, тобто, в період фактичного здійснення демонтажу нежитлового приміщення.

Решта доводів та заперечень сторін, в тому числі щодо розміру заподіяних збитків, не приймаються до уваги судом, оскільки мають значення для вирішення спору.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07 грудня 2020 року

Суддя С.В. Балац