Ухвала суду № 93365479, 04.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про призначення підготовчого засідання

04 грудня 2020 року м. Київ № 640/24640/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи №640/24640/20 за позовом

ОСОБА_1

до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -

Головне управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправними та скасування Генерального плану та рішень про його затвердження

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі по тексту - відповідач), адреса: 07342, Київська область, Вишгородський район, село Пірнове, вулиця Спортивна, будинок 1, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі по тексту - третя особа), адреса: 03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього Генерального плану.

Підставою позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок затвердження Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Наведене в сукупності свідчить, що до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

В Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року визначено:

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1);

- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1).

Відповідно до положень абзаців 1-3 частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 9 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання (частина 10 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року)

У відповідності до частини 11 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Аналіз наведених вище положень статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволяє дійти висновку, що генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляюются права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 520/14995/16-а

Відповідно до частини 1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Частинами 4-6 цієї ж статті передбачено, що У разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Зважаючи на підстави та предмет позову, суд дійшов висновку про вихід зі спрощеного позовного провадження та призначення у даній адміністративній справі підготовчого засідання.

Крім того, на адресу суду надійшло клопотання позивача про витребування у відповідача належним чином засвідчені копії картографічних матеріалів Генерального плану села Пірново/Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» у 2014 та 2017 роках, а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про затвердження Генерального плану №477-45-VII від 16 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи, суд постановляє ухвалу.

Враховуючи підстави та предмет позову, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи належним чином засвідчених копій картографічних матеріалів Генерального плану села Пірново/Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» у 2014 та 2017 роках, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії цих документів.

В той же час, суд зазначає, що відповідачем було надано суду належним чином засвідчену копію рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про затвердження Генерального плану №477-45-VII від 16 жовтня 2015 року, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про її витребування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 80, 171, 241, 243, 248, 255, 264 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

2. Призначити підготовче засідання на 23 грудня 2020 року о 13 год. 30 хв. Підготовче засідання відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1, зал судових засідань №2.

3. В підготовче засідання викликати повноважних представників сторін.

4. Витребувати у Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області належним чином засвідчені копії картографічних матеріалів Генерального плану села Пірново/Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» у 2014 та 2017 роках.

5. У задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.

5. Зобов`язати Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №640/24640/20 за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування Генерального плану та рішень про його затвердження у виданні, в якому були офіційно оприлюднені рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього Генерального плану.

6. Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, за веб-адресою сторінки http://adm.ki.court.gov.ua/sud2670/.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя К.Ю. Гарник