Рішення № 93363830, 07.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 р. № 400/4081/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним та скасування наказу від 05.08.2020 № 122-УБД; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 , дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка), за заявою від 16.06.2020 р.

Ухвалою від 25.09.2020р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обгрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу із заявою від 16.06.2020 р. в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка), проте отримав відмову з підстав того, що на бажану земельну ділянку встановлені обмеження – прибережна захисна смуга, що відноситься до земель водного фонду та не відноситься до земель сільськогосподарського призначення. На думку позивача, зазначене рішення не відповідає ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), де визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, позивач вказує, що на його запит до відповідача про надання інформації щодо прибережної зони, її смуги (в метрах), відповідач не надав відповідної інформації пославшись на її відсутність в Головному управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві вказав на безпідставність позовних вимог, оскільки підставою відмови позивачу у наданні дозволу в даному випадку є те, що бажана земельна ділянка входить до умовної прибережної

смуги навколо річки Інгул. Така прибережна смуга відноситься до водоохоронної зони та має встановлений особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст.60 ЗК України, ст.80 Водного кодексу України). Розпорядження землями водного фонду належить до повноважень облдержадміністрацій та не відноситься до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке згідно вимог чинного законодавства розпоряджається землями сільськогосподарського призначення.

Позивач в позові просив суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на адміністративний позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.06.2020р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка).

До заяви позивач надав такі документи: графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія посвідчення учасника УБД, копію паспорта та ідентифікаційного коду, витяг з рішення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.08.2020 р. № 122-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах Софіївської ОТГ Новобузького району Миколаївської області, з таких підстав:

- на земельну ділянку встановлено обмеження - прибережна захисна смуга і прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами належать до земель водного фонду та не відносяться до земель сільськогосподарського призначення;

- площа бажаної земельної ділянки перевищує норми передбачені для безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

В зв`язку з одержанням відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Павлова Ю.В., направив на адресу відповідача адвокатський запит від 21.08.2020 р. згідно якого, запитувалась інформація:

- про ширину прибережної захисної смуги (в метрах), зазначеної в наказі від 05.08.2020 р. № 122-УБД;

- про наявність проекта землеустрою, яким встановлено прибережну захисну смугу та про особу, якою він розроблений;

- план зон обмежень або інші графічні матеріали, що підтверджують накладання прибережної захисної смуги на земельну ділянку, зображену на графічних матеріалах, доданих до моєї заяви;

- про площу земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження, зазначеного в наказі від 05.08.2020 р. № 122-УБД;

- відомості про обчислення площі земельної ділянки, зображеної на графічних матеріалах, що були додані до моєї заяви, за результатами яких було встановлено перевищення норм, передбачених для безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Листом від 03.09.2020 р. № 29-14-0.22-6204/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надіслало на адресу позивача копію заяви позивача від 16.06.2020 р., копії графічних матеріалів у 2-х примірниках, що були додані до його заяви від 16.06.2020 р.. та інформацію щодо наявних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, передбачених до передачі у власність громадянам України - учасникам АТО/ООС. Стосовно надання вищезазначеної інформації в даному листі сказано, що така інформація в Головному управлінні відсутня.

Позивач вважає рішення відповідача у формі наказу від 05.08.2020 р. № 122-УБД протиправним, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми свідчить, що земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Пунктами «а», «б» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачає, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частиною 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Натомість ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України передбачає, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт,

догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Отже, землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, а земельні ділянки прибережних захисних смуг, які відносяться до земель водного фонду, можуть передаватись на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, що виключає їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у наданні земельної ділянки, загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, так як на дану земельну ділянку діють обмеження, вона знаходиться у прибережній смузі річки Інгулта не може надаватись у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частиною 2 ст. 60 Земельного кодексу України передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Аналогічні норми містить Водний кодекс України.

Так, ст. 88 Водного кодексу України передбачає, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Пунктом «а» частини 2 статті 61 Земельного кодексу України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Також ч. 1 ст. 89 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Пунктом «а» частини 2 статті 89 Водного кодексу України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Порядок розроблення документації із землеустрою визначено Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-1V.

Так, відповідно до ст. 25 вказаного Закону видами документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

При цьому згідно ч. 1 ст. 26 вказаного Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Отже, по берегу річки Інгул повинна бути встановлена прибережна захисна смуга уздовж урізу води (у меженний період) щонайменше 25 метрів, згідно з проектом землеустрою, документацією із землеустрою, кадастровим планом земельної ділянки чи містобудівною документацією.

Відповідач не надав до суду вказаних документів, які б визначали прибережну захисну смугу. До відзиву відповідач надав викопіювання відповідно до якого судом вбачається, що поряд з бажаною земельною ділянкою позивача, розташовані та розділені інші земельні ділянки приблизно такого ж розміру та на такій же відставі від річки Інгул. Доказів того, що земельні ділянка, яку вказав позивач відноситься до земель водного фонду відповідачем не надано. Будь-яких інших обґрунтованих доказів на підтвердження даної обставини відповідачем не надано та і відзиві не вказано.

На підставі вищезазначених норм суд дійшов висновку, що визначення відповідачем прибережної захисної смуги у вказаний спосіб не відповідає вимогам ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Отже, та обставина, що земельна ділянка, яку позивач вказав в своїй заяві від 26.06.2020р. орієнтовною площею 2 га, перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Інгул відповідачем не доведена, тому наказ відповідача від 05.08.2020р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, до повноважень суду відноситься лише здійснення перевірки прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено перед судом тих обставин, що бажана з боку позивача земельна ділянка належить до прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голоного управління Держгеокадастру у Миколавїській області від 05.0.82020р. № 122-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 29825404) прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах Баратівського старостинського округу Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка), за заявою від 16.06.2020 р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов