Рішення № 93363813, 07.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 р. № 400/5320/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030

про:визнання протиправною, такою що не підлягає виконанню та скасування постанови від 18.11.2020 ВП № 59299396,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) про визнання протиправною, такою, що не підлягає виконанню та скасуванню постанову головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Носової О.Г. від 18.11.2020 у виконавчому провадженні № 59299396 «Про стягнення виконавчого збору» в розмірі 45786,81грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що фактичного стягнення коштів за виконавчим листом на дату повернення не відбулось, тому у відповідача не було правових підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Позивач посилається на постанову ВС від 16.04.2020 по справі № 640/8425/19 та постанову Великої Палати ВС від 11.03.2020 № 2540/3203/18.

Відповідач, надав суду відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору винесена на підставі норм Закону України « Про виконавче провадження». Доводи позивача щодо посилання на судову практику ВПВС від 11.03.2020 та постанову ВС від 16.04.2020 є необґрунтованими, оскільки правовідносини не є тотожними. Також є постанова КАС ВС від 17.09.2020 № 640/16620/19, в якій зроблено висновок про обґрунтованість продовження стягнення виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження».

У відповіді на відзив позивач зазначив, що нормами КАС України не передбачена можливість для суду відступати від правового висновку Великої палати Верховного суду від 11.03.2020 по справі № 640/8425/19.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України). Дослідив докази, суд встановив:

10.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59299396 з виконання виконавчого листа № 487/4816/16-ц виданого 18.04.2019 Заводським районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» -451129,79 грн., заборгованість по відсотках в сумі 27924,02грн.

18.11.2020 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу, у зв`язку із його заявою про повернення виконавчого документа, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження».

18.11.2020 державним виконавцем прийнята постанова про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 45786,81грн. на підставі ст.ст.3,27,40 Закону України « Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст.3 Закону України « Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Окрім цього, відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

На підставі пункту восьмого Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

18.11.2020 державний виконавець прийняв постанову про повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа. В той же день 18.11.2020 державний виконавець прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, як то передбачено ч.3 ст.40 Закону України « Про виконавче провадження». Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України « Про виконавче провадження» у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання, що унеможливлює подвійне стягнення виконавчого збору, на що позивач посилається у позові, як підставу для задоволення позовних вимог.

Стосовно посилань позивача , що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, суд відноситься критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Частина друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 18.11.2020.

Також, помилковим є посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі 2540/3203/18 з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у вказаній справі були прийняті 03.08.2018 тобто до внесення змін до ст.27 Закону України № 1404-VIII.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при здійсненні виконавчих дій.

Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору від 18.11.2020 винесена відповідно до норм статей 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження" (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 26.06.2020 по справі № 360/3324/19,від 17.09.2020 по справі № 640/16620/19, які суд застосовує до спірних правовідносин у цій справі і які прийняті пізніше, ніж постанова ВС від 16.04.2020, на яку посилається позивач у позові.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду належних доказів протиправності спірної постанови.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 34993162) про визнання протиправною, такою що не підлягає виконанню та скасування постанови від 18.11.2020 ВП № 59299396 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко