Рішення № 93363693, 08.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1703/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн-Продакшн” до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Протеїн-Продакшн” звернулося 04.05.2017 до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0003074816 про порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР із змінами та доповненнями внесеними п. 1 Постанови правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" № 342, від 14.09.2016 № 386 та від 28.07.2016 № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", якими нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по експортним операціям у розмірі 26784,16 грн, в частині нарахування 8928,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки, оформленої актом від 31.03.2017 №50/28-10-48-16/34448613 ТОВ "Протеїн-Продакшн" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним операціям у розмірі 26784,16 грн. Зазначає, що перевіркою встановлено, що оплата 19.09.2016 на суму 27840,00 дол. США по експортній операції від 10.05.2016, згідно митної декларації № 500040408/206/002251 поступила з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків. Граничний термін зарахування іноземної валюти за декларацією від 10.05.2016 № 500040408/206/002251 є 07.09.2016. Оскільки кошти перераховувались на рахунки товариства, які відкриті у банківській установі, то датою їх зарахування є дата зарахування на розподільчий рахунок 16.09.2017. Стверджує, що податковий орган допустив помилку при визначені дня для зарахування іноземної валюти.

Отже, кошти у сумі 27840 доларів США зараховані з порушенням строку на 8 днів, а не на 12 днів і сума пені становить 17856,11 грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийняте безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У поданому відзиві відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР із змінами та доповненнями внесеними п. 1 Постанови правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України" № 342, від 14.09.2016 № 386 та від 28.07.2016 № 361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" з нерезидентом L&U Traiding Limited (British Virgin Islands) по зовнішньоекономічному контракту від 21.04.2016 № SBM-1804KM, що відповідно до ст. 4 цього закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Крім того відповідно до п. 2.3 розділу 2 інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. Отже, датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів на поточний рахунок резидента, який здійснив експортну операцію. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.

Постановою від 27.07.2017 Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Ухвалою від 14.09.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн-Продакшн” задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у справі № 813/1703/17 (876/9012/17) скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 20.10.2020 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 20.10.2020 витребувано докази.

Від позивача та відповідача додаткових пояснень при новому розгляді справи не надійшло.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Офісом великих платників податків ДФС 31.03.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн-Продакшн” з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з нерезидентом L&U Trading Limited (British Virgin Islands) за контрактом від 21.04.2016 № SBM-1804KM за період з 21.04.2016 по 30.09.2016, результати якої оформлено актом від 31.03.2017 № 50/28-10-48-16/34448613 (а.с.8-11)

На підставі зазначеного акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0003074816, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 26784,16 грн (а.с.13).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у зв`язку з перевищенням законодавчо встановлених термінів надходження виручки в іноземній валюті за експортований товар за контрактом від 21.04.2016 № SBM-1804KM, укладеним з нерезидентом L&U Trading Limited (British Virgin Islands), у сумі 27840,00 доларів США на 12 календарних днів з 07.09.2016 по 19.09.2016.

Порушення полягає в тому, що оплата 19.09.2016 на суму 27840,00 дол. США по експортній операції від 10.05.2016, згідно митної декларації № 500040408/206/002251 поступила з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків. Граничний термін зарахування іноземної валюти за декларацією від 10.05.2016 № 500040408/206/002251 є 07.09.2016.

Позивач погоджується, що граничний термін зарахування іноземної валюти за декларацією від 10.05.2016 № 500040408/206/002251 є 07.09.2016, однак вважає, що оскільки кошти перераховувались на рахунки товариства, які відкриті у банківській установі, то датою їх зарахування є дата зарахування на розподільчий рахунок 16.09.2017. Відтак, податковий орган допустив помилку при визначені дня для зарахування іноземної валюти.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Судом встановлено укладення ТОВ "Протеїн-Продакшн" (Продавець) контракту від 21.04.2016 № SBM-1804KM з нерезидентом - фірмою L&U Traiding Limited ( British Virgin Islands) (Покупець). Згідно з п. 1 контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити шрот соєвий кормовий тостований негранульований насипом, врожаю 2015 року, країна походження – Україна.

На виконання умов договору ТОВ "Протеїн-Продакшн" на користь нерезидента здійснив поставку товару на суму 507840,00 дол. США згідно митної декларації від 10.05.2016 № 500040408/2016/002251.

Отже, граничний строк надходження валютної виручки за вказаною операцією - 07.09.2016.

Оплата за поставлений товар в сумі 507840,00 дол. США поступила на рахунки ТОВ "Протеїн-Продакшн" від нерезидента L&U Traiding Limited (British Virgin Islands) наступними платежами:

- 28.04.2016 платіж на суму 275000,00 дол. США;

- 29.04.2016 платіж на суму 205000,00 дол. США;

- 19.09.2016 платіж на суму 27840,00 дол. США.

Враховуючи зазначене, контролюючим органом нарахована пеня в сумі 26784,16 грн (з 07.09.2016-19.09.2016, 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення) за порушення позивачем валютного законодавства по контракту від 21.04.2016 № SBM-1804KM.

За змістом статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас цією нормою передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, Правлінням Національного банку України прийнято постанови від 07.06.2016 №342 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” і від 14.09.2016 № 386 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, пунктом 1 яких встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас пунктом 2 постанов Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” і від 14.09.2016 № 386 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” установлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 “Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання” (розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов`язаний здійснити обов`язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

За змістом пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи-резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб-резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 цієї Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з пунктом 5.3 названої Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються через розподільні рахунки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічного контракту.

Судом згідно ухвали про витребування доказів отримано від банківської установи АТ “ОТП Банк” довідку, відповідно до якої судом встановлено, що кошти в сумі 27840 дол. США надійшли на розподільчий рахунок саме 16.09.2016.

Отже датою зарахування валютної виручки в сумі 27840 дол вважається зарахування її на розподільчий рахунок саме 16.09.2016.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку про безпідставне нарахування контролюючим органом пені в сумі 26784,16 грн (з 07.09.2016-19.09.2016) 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення) за порушення позивачем валютного законодавства по контракту від 21.04.2016 № SBM-1804KM, оскільки зарахування валютної виручки в сумі 27840 дол на розподільчий рахунок відбулося 16.09.2016.

Відтак позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2017 № 0003074816 якими нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по експортним операціям в сумі 26784,16 грн, в частині нарахування 8928,05 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оскаржується рішення відповідача, суб`єкта владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призводить до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1600 грн, такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19.04.2017 № 0003074816 в частині нарахування пені в сумі 8928,05 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Протеїн-Продакшн” (79035, м. Львів, вул. Зелена 115-Б, каб. 414, ЄДРПОУ 34448613) з Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 11, ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.12.2020.

Суддя Коморний О.І.