Ухвала суду № 93363579, 07.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11263/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

07 грудня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Ірокс» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанов про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

приватне акціонерне товариство “Ірокс” звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд визнати постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № JIB26347/1425/АВ-ЛВ14136/П/1425/ФС-1, № ЛВ26347/1425/АВ-ЛВ14136/П/1425/ФС-2 від 18.11.2020 Головного управління Держпраці у Львівській області протиправними та скасувати їх.

03.12.2020 позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 64961), відповідно до якої просить суд зупинити дію постанов Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ26347/1425/АВ-ЛВ14136/П/1425/ФС-1, № ЛВ26347/1425/АВ-ЛВ 14136/П/1425/ФС-2 від 18.11.2020 до моменту розгляду справи Львівським окружним адміністративним судом, справа № 380/11263/20 та набрання ним законної сили.

Заява обґрунтована тим, що для позивача суми для стягнення оскаржуваними постановами Головного управління Держпраці у Львівській області є суттєвими. Рішення по справі не прийнято. З метою недопущення можливого стягнення суми штрафу, а саме 150000,00 грн і 5000,00 грн проситьвжити заходи до забезпечення позову.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

За приписами п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом розгляду у даній справі є, визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № JIB26347/1425/АВ-ЛВ14136/П/1425/ФС-1, № ЛВ26347/1425/АВ-ЛВ14136/П/1425/ФС-2 від 18.11.2020.

Відповідно до пункту дев`ятого Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 11 цього ж Порядку не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Стаття 10 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом другим статті 34 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що Головне управління Держпраці у Львівській області звернулось за примусовим виконанням оскаржених постанов до відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд зазначає, що позивач не надав до суду постанов про відкриття виконавчих проваджень на підставі спірних постанов про накладення штрафу.

Отже, станом на момент вирішення судом заяви про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення відповідачем активних дій щодо стягнення з позивача штрафних санкцій, накладених спірними постановами про накладення штрафу.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

За таких обставин, у випадку відкриття виконавчого провадження на підставі спірних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивач матиме право відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України подати заяву про забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Ірокс» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 07.12.2020.

Суддя Костецький Н.В.