Рішення № 93363570, 04.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7512/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними рішень, зобов`язання до вчинення дій,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі – відповідач - 1), Львівської обласної медико-соціальної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі – відповідач - 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 05.03.2020 щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом ІІ групи;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської обласної медико-соціальної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації від 18.03.2020 щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом ІІ групи;

- зобов`язати міжрайонну спеціалізовану травматологічну медико-соціальну експертну комісію Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи безстроково;

- зобов`язати Львівську обласну медико-соціальну комісію № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи безстроково.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.03.2020 ОСОБА_2 оглядався міжрайонною спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації і за результатами не визнаний інвалідом. 18.03.2020 ОСОБА_2 оглядався Львівською обласною медико-соціальною комісією № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації і за результатами не визнаний інвалідом.

Звертає увагу, що протягом 2016-2020 років позивач неодноразово звертався зі скаргами до посадових осіб МСЕК-3, обласної МСЕК, начальника Департаменту охорони здоров`я Львівської області по оскарженню рішень міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК щодо продовження терміну інвалідності, встановленню іншої, 2-ї групи інвалідності безстроково. Вказані заяви розглянуті, у задоволенні надання 2-ї групи інвалідності безстроково відмовлено.

Вважає, що за беззмінних умов існування позивача, як особи, життєдіяльність якої обмежено, а стан здоров`я не покращився та залишається без динаміки на протязі чотирьох років, що було підставою для визнання його інвалідом ІІІ групи, оскаржені рішення відповідачів є незаконними та такими, що не ґрунтуються на даних об`єктивного дослідження та втрати позивачем працездатності.

Ухвалою від 21.09.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 05.10.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідачі подали відзив на позовну заяву від 05.11.2020 (вх. № 58226), у якому зазначають, що вперше ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК 30.11.2016. Комісія продовжила йому листок непрацездатності. Повторно ОСОБА_1 звернувся до Обласної МСЕК № 3 для проведення медико-соціальноії експертизи. Рішенням обласної МСЕК від 11.01.2017 № 3 його визнано особою з інвалідністю III групи від загального захворювання терміном на один рік (довідка МСЕК серії 12ААА № 352826).

09.01-08.02.2018 рішенням міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІ групи від загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату терміном на один рік (довідка МСЕК серії 12ААА № 660540). У даному випадку група інвалідності встановлена на один рік з приводу повторної травми (08.01.2018) на період післяопераційного реабілітаційно-відновного лікування, потребує динамічного спостереження через один рік. 25.01.-05.02.2019 ОСОБА_1 проходив чергову медико-соціальну експертизу. Міжрайонна спеціалізована травматологічна МСЕК передала мед-експертну справу ОСОБА_3 на обласну МСЕК № 3 на консультацію. Враховуючи рекомендації обласної МСЕК № 3, рішенням міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи від загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату терміном на один рік (довідка МСЕК серії 12ААА № 827953). Також, позивачу було повідомлено, що при сприятливому перебігу захворювання, ефективності реабілітаційних заходів група інвалідності через рік може бути знята. 03.03-05.03.2020 ОСОБА_1 проходив медико-соціальну експертну комісію. Рішенням міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК його не визнано особою з інвалідністю.

Вказують, що захворювання ОСОБА_1 , на підставі якого він був скерований на МСЕК 03.03.2020 КНП « 2-а міська поліклініка м. Львова», не є інвалідизуючим та не входить до Переліку захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду. Просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 06.11.2020 (вх. № 9990ел).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до довідки від 11.01.2017 серії 12 ААА № 352826 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання, інвалідність встановлена до 01.02.2018, дата чергового переогляду 11.01.2018.

Відповідно до довідки від 08.02.2018 серії 12 ААА № 660540 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання з ураженням ОРА, інвалідність встановлена до лютого 2019 року, дата чергового переогляду 09.01.2019.

ОСОБА_1 звернувся до голови травматологічного МСЕК з заявою від 25.01.2019 у якій просив надати ІІ групу інвалідності довічно.

Міжрайонна спеціалізована травматологічнна медико-соціальна експертна комісія Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації листом від 04.02.2020 № 5 повідомила, що при черговому переогляді травматологічною МСЕК 29.01.2019 по результатах огляду ОСОБА_1 , вивчення наданих медичних документів прийняте рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності від загального захворювання. У зв`язку з категоричною незгодою ОСОБА_1 комісія скерувала ОСОБА_1 на консультативний огляд обласної МСЕК № 3, де ОСОБА_1 був оглянутий 30.01.2019 і рекомендовано травматологічній МСЕК встановити ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності від загального захворювання терміном на 1 рік. При огляді надані роз`яснення та ознайомлено з наказом МОЗ № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».

18.02.2020 ОСОБА_1 скерований КПП 2-а міська поліклініка м. Львова до травматолога на консультацію на МСЕК з діагнозом післятравматичний лівобічний гонартроз 2 ступеню з вираженим больовим синдромом та порушенням статико-динамічної функції. Феморопателярний артроз лівого колінного суглоба 2 ступеню. Контрактура лівого колінного суглоба.

Відповідно до довідки про невизнання інвалідом, виданої міжрайонною спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації громадянин ОСОБА_1 , 1980 р.н., 05.03.2020 оглядався і за результатами не визнаний інвалідом.

Відповідно до довідки про невизнання інвалідом Львівської обласної медико-соціальної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації громадянин ОСОБА_1 , 1980 р.н., 18.03.2020 оглядався і за результатами не визнаний інвалідом. Рішення травматологічної МСЕК підтверджено.

Не погоджуючись із рішеннями відповідачів позивач звернувся до суду для захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.122009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.092011 року № 561.

Згідно з абзацом восьмим частини першої статті 1 Закон України № 2961-IV медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відповідно до частина третьої статті 7 Закон України № 2961-IV залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Пункт 3 Положення про медико-соціальну експертизу визначає, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 20 Положення про медико-соціальну експертизу Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Пункт 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачає, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Відповідно до пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Пунктом 1.10. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із рішеннями відповідачів щодо невизнання ОСОБА_1 інвалідом ІІ групи.

Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів у цих справах із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У постанові від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв`язку із незгодою позивача у цій сУ той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення процедури прийняття оскаржених рішень МСЕК праві із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

У зазначених справах висновки Верховного Суду здійснені, зокрема, на підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вправі перевірити законність рішення/висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення/висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як видно з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог; рішення прийняті після проведення необхідних досліджень ОСОБА_1 лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження ОСОБА_1 членами комісії.

У той же час, у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає про порушення процедури прийняття оскаржених рішень МСЕК, лише виявляє незгоду із рішеннями відповідачів щодо невизнання його інвалідом ІІ групи.

Проте, суд звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оскаржується рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржених висновків МСЕК, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до міжрайонної спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної медико-соціальної комісії № 3 Комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи” департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними рішень, зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 08.12.2020.

Суддя Кедик М.В.