Рішення № 93363557, 03.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7133/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Джуфера Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

03.09.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.07.2020 № 134850004723 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді видувальника скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор» з 26.05.2001 по 10.09.2007, з 14.12.2007 по 30.09.2008, з 17.06.2009 по 08.05.2011, з 21.07.2011 по 29.11.2011, як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та призначити мені з 01.07.2020 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців на зазначених роботах, як норми прямої дії згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15).

Ухвалою від 08.09.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинними законами передбачено одночасно два різних правила призначення пенсії за Списком № 1 щодо вікового цензу. Позивач вважає, що найбільш сприятливим для неї є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років. Позивач вказала, що досягла 45 років та має необхідний стаж роботи, що свідчить про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії.

05.10.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила. Відзив обґрунтований тим, що питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись після досягнення нею 49 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивача працювала на посаді видувальника скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор» з 26.05.2001 по 10.09.2007, з 14.12.2007 по 30.09.2008, з 17.06.2009 по 08.05.2011, з 21.07.2011 по 29.11.2011.

01.07.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви прийняв рішення від 07.07.2020 №134850004723 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ, пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі – оскаржене рішення). Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивач не досягла 49 років, що передбачено абзацом другим пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV).

Так, статею 2 Закону України № 1788-XII визначено, що за вказаним Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII (у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим вказаного пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.

Суд звертає увагу на те, що до внесення змін Законом України № 213-VIII у статтю 13 Закону України № 1788-XII, передбачалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII віковий ценз для жінок у 45 років збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років.

У свою чергу, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі – Закон України № 2148-VIII), Закон України № 1058-ІV доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.

Так, зокрема, згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV (в редакції Закону України № 2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим вказаного пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Разом з цим, Законом України № 2148-VIII у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до вказаного Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного Закону.

Крім цього, у відповідності до спеціальної вказівки у Законі України № 2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України № 1788 у редакції до внесення змін Законом України №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788 зі змінами, внесеними Законом України № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статею 12 вказаного Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам …».

Проаналізувавши наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт “а” статті 13 Закону України № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.

Суд зауважує, що вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 1 щодо вікового цензу, який складає 45 років, за пунктом “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII, та - 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” (заяви №846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі “Броньовський проти Польщі” (“Broniowski v. Poland”), заява № 31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, зокрема пункт “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України № 2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для вказаних осіб підхід.

Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд встановив, що на момент звернення до пенсійного органу (01.07.2020) про призначення пенсії, позивач досягнула 45 років, мала стаж роботи за Списком № 1 – 9 років 4 місяці, загальний страховий стаж – 20 років.

З огляду на викладене суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача від 07.07.2020 № 134850004723 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ, пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, з метою повного за ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи на посаді видувальника скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор» з 26.05.2001 по 10.09.2007, з 14.12.2007 по 30.09.2008, з 17.06.2009 по 08.05.2011, з 21.07.2011 по 29.11.2011, як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та призначити з 01.07.2020 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1681,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 31.08.2020 № 13.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.07.2020 № 134850004723.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді видувальника скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор» з 26.05.2001 по 10.09.2007, з 14.12.2007 по 30.09.2008, з 17.06.2009 по 08.05.2011, з 21.07.2011 по 29.11.2011, як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та призначити з 01.07.2020 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213- VIII за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду складене 07 грудня 2020 року.

Суддя Мричко Н.І.