Ухвала суду № 93363429, 07.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4426/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду доказів про сплату судового збору у розмірі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) гривень 94 копійки на вказані реквізити.

02.12.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 49559/2020 від позивача надійшло клопотання про відкриття провадження у справі, в якому зазначено наступне.

Із посиланням на положення статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункт 13 частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, оскільки дані норми не містять чіткого трактування та розуміння дійсного змісту.

Зазначає, що аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 11.10.2018 у справі № 805/3957/17-а, від 27.06.2018 по справі № 572/2088/17, від 20.05.2020 по справі № 640/14679/19, від 06.03.2020 по справі № 806/3267/17, від 10.07.2019 по справі № 753/6459/16.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, повернення судового збору, відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” з відповідними змінами (далі - Закон № 3674-VI).

Так, частиною першою статті 5 вказаного Закону № 3674-VI передбачений вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Вказаний перелік умов є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статус, права, пільги учасників бойових дій та Героїв України встановлені, відповідно, Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Законом України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, визначені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” .

Зокрема, за приписами пункту 18 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і пункту 2 статті 9 Закону України від 16.12.1993 № 3721-ХІІ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” такі особи мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Отже, наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства.

Разом з тим, частиною другою статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

З цією правовою нормою кореспондується пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Правовий аналіз змісту статті 5 Закону № 3674-VI свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв`язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (особи з інвалідністю, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.

Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій.

Конструкція пункту 13, в якому йдеться про “справи, пов`язані з порушенням їхніх прав”, вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.

Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов`язане саме зі статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які встановлені Конституцією України та іншими законами.

В даному спорі при зверненні до суду позивач, який є учасником бойових дій, просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнути з військової частини А0536 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 16.11.2017 по 10.11.2020 у розмірі 270 494,40 грн.

Суддя зазначає, що даний спір не відноситься до соціальних, не пов`язаний з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій та в даних правовідносинах відсутнє порушення права позивача, пов`язане саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.

Отже проаналізувавши викладені норми права у сукупності з наданими позивачем доказами та матеріалами адміністративного позову, суддя дійшов висновку про те, що позивач не підпадає під визначений Законом № 3674-VI перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Крім того, посилання позивача на правові позиції, наведені у постановах Верховного суду від 11.10.2018 у справі № 805/3957/17-а, від 27.06.2018 по справі № 572/2088/17, від 20.05.2020 по справі № 640/14679/19, від 06.03.2020 по справі № 806/3267/17, від 10.07.2019 по справі № 753/6459/16, суддею не приймаються до уваги, оскільки судом зазначено лише про відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання щодо відкриття провадження у відповідній справі, суддя вивчаючи зміст позовних вимог, вирішує питання наявності пільг щодо сплати судового збору. Тобто, пільги щодо сплати судового збору застосовуються в залежності від предмету спору та пов`язаність обставин спору саме зі статусом позивача як учасника бойових дій.

Таким чином, суддею не встановлено, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом заявлено вимоги про порушення його прав, передбачених статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а тому позивачем має бути сплачений судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову у розмірі 2704,94 грн.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (№ рішення в ЄДРСР 85412901), від 18.12.2019 у справі № ЗП/9901/4/19 (№ рішення в ЄДРСР 86877196) та від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (№ рішення в ЄДРСР 87641523).

Крім того, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом [1].

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань [2].

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

Положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету [4].

Позиція ЄСПЛ стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним».

Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Дослідження питань щодо функції та ролі інституту судових витрат в тому числі судового збору, є актуальним завданням процесуального права, успішне вирішення якого багато в чому буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування адміністративного процесу.

Тобто, законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 16.06.1991 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави [5]

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 19.10.1979) [5].

Як вже зазначалося судом раніше, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначені підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Таким чином, законодавець визначився із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов`язав із поняттям «майнового стану сторони».

Однак, в такій реакції поняття «майнового стану сторони» є оціночним в кожній окремій справі.

Таким чином, в законі визначено порядок учинення певних дій, такий порядок у силу вимог національного законодавства повинен дисциплінувати осіб, котрі звертаються до суду, та не допускати входження процесу в безладний рух, оскільки право на суд не є абсолютним.

Отже, залишивши позовну заяву без руху, суддя проінформував позивача про обов`язок виправити недоліки позовної заяви відповідно до положень процесуального закону.

Оскільки позивач не виконав зазначених вимоги і, отже, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 55, 57, 169, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяЄ.О. Кисельова