Рішення № 93363113, 01.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року справа № 320/10515/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.11.2020 позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий документ, а саме виконавчий лист, виданий Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020 на підставі рішення від 22.09.2020 в адміністративній справі №П/320/451/20 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 28.09.2020), яким допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 23.12.2019, і розпочати примусове виконання судового рішення на підставі цього виконавчого документа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу був встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням необхідності зазначення у позовній заяві органу примусового виконання рішень, яким в даному випадку є Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код: 00015622, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Городецького, буд. 13).

Недоліки позовної заяви усунуті позивачем у строк, встановлений судом у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 26.11.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 судове засідання відкладено у зв`язку з витребуванням доказів від відповідача на 01.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20, з урахуванням ухвали суду від 28.09.2020 про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №4 від 19122019 №10 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2087ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 303701,20 грн.; допущено негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 24.12.2019 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 35486,83 грн.

При цьому позивач зазначає, що 25.09.2020 Київським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист №П/320/451/20 про примусове виконання рішення суду в частині негайного поновлення позивача на посаді, згідно якого позивач є стягувачем, а боржником є Генеральний прокурор із зазначенням місцезнаходження: вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ Офісу Генерального прокурора: 00034051.

Однак, не зважаючи на те, що позивачем як стягувачем за вказаним виконавчим документом були здійснені всі дії для примусового виконання даного виконавчого документу, відповідач повідомленням від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 повернув виконавчий документ стягувачу простим поштовим відправленням, виходячи з того, що виконавчий документ не відповідає вимогам, встановленим п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки за кодом юридичної особи 00034051 зареєстрований не Генеральний прокурор, а Офіс Генерального прокурора.

Позивач зазначає, що оскільки лише Генеральному прокурору належить право призначати на посади прокурорів Офісу Генерального прокурора, а так само і поновлювати на посаді незаконно звільнених працівників, суд при виданні виконавчого листа №П/320/451/20 про примусове виконання рішення суду в частині негайного поновлення позивача на посаді правильно визначив Генерального прокурора в якості боржника у виконавчому провадженні.

При цьому, на думку позивача, зазначення у виконавчому листі коду ЄДРПОУ Офісу Генерального прокурора 00034051 не є помилкою та не може слугувати причиною повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Позивач вважає, що повернення державним виконавцем виконавчого документа, виданого судом із дотриманням усіх необхідних вимог чинного законодавства, є спробою ухилитися від виконання своїх обов`язків з формальних причин, а оскаржуване повідомлення відповідача порушує права, свободи та законні інтереси позивача, оскільки перешкоджає відкриттю виконавчого провадження та здійсненню примусового виконання рішення, від чого боржник ухиляється.

Відповідач, заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву зазначив, що виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду, виданий 22.09.2020 №П/320/451/20, не відповідає вимогам Закону, а саме: відповідно до виконавчого листа №П/320/451/20 боржником є Генеральний прокурор з кодом ЄДРПОУ 00034051, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 00034051 зареєстровано Офіс Генерального прокурора, відповідно, державним виконавцем на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» цілком правомірно 12.10.2020 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Таким чином, на думку відповідача, дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання вчинені у спосіб та у порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

У судових засіданнях по справі, які відбулись 26.11.2020 та 01.12.2020 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях 26.11.2020 та 01.12.2020 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 07.05.2004 (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20 (а.с.15-24), з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 про виправлення описки в судовому рішенні (а.с.26-28), за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019. Допущено негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.01.2021.

25.09.2020 Київським окружним адміністративним судом на виконання зазначеного рішення у справі №П/320/451/20 видано виконавчий лист із вимогою: допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 (а.с. 25).

03.10.2020 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.09.2020 на підставі виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, згідно якого вирішено допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 (а.с.29-30).

12.10.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено повідомлення №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме - виконавчого листа №П/320/451/10, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, про: допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019.

Правовою підставою винесення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання зазначено пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 31-33).

У повідомленні державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 зазначено, що відповідно до виконавчого листа боржником є Генеральний прокурор за кодом ЄДРПОУ 00034051. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 00034051 зареєстровано Офіс Генерального прокурора. Згідно пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання».

Не погоджуючись із повідомленням державного виконавця про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду із заявленими позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Отже, у частинах 1, 3 статті 4 Закону №1404-VIII визначені вимоги, які пред`являються до виконавчих документів.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами (абзац 13 ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII).

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок (абзац 13 ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII).

Згідно із вимогами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Як вбачається з виконавчого листа №П/320/451/20, виданого Київським окружним адміністративному судом 25.09.2020, із вимогою: допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019, у даному виконавчому листі боржником є Генеральний прокурор, місцезнаходження (місце проживання) боржника: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ боржника: 00034051.

Стягувачем згідно даного виконавчого листа є ОСОБА_1 , місцезнаходження (місце проживання) стягувача: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код (номер): НОМЕР_2 .

Відповідачем на вимогу ухвали суду від 16.11.2020 про витребування доказів у справі, надано, копію матеріалів виконавчого провадження №63263602, з титульного аркуша (обкладинки) матеріалів виконавчого провадження №63263602 вбачається, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень зареєстровано виконавче провадження №63263602, за яким державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено оскаржуване повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с.118).

Вказані обставини свідчать, що за заявою позивача від 03.10.2020 про примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №П/320/451/20 в частині, що підлягає негайному виконанню, в автоматизованій системі виконавчих проваджень зареєстровано виконавче провадження №63263602, проте державний виконавець виніс повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Приймаючи оскаржуване повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець не зазначає про конкретні фактичні підстави, за наявності яких ним прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що невідповідність виконавчого документу вимогам, які пред`являються до виконавчих документів, полягає в тому, що код ЄДРПОУ боржника 00034051 не відповідає найменуванню боржника - Генеральному прокурору, оскільки за кодом ЄДРПОУ боржника 00034051 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований Офіс Генерального прокурора, що на думку відповідача є порушенням пункту 4 статті 1статті 4 Закону №1404-VIII, відповідно до якого у виконавчому документі зазначаються: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 23.12.2019 №351 "Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора" відповідно до п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, 2 січня 2020 року визначено днем початку роботи Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 26.11.2020, станом на 26.11.2020 за ідентифікаційним кодом юридичної особи 00034051 зареєстровано Офіс Генерального прокурора, місцезнаходження юридичної особи: 01011, м.Київ, Печерський район, вул. Різницька, буд. 13/15. Керівником юридичної особи - Офісу Генерального прокурора зазначено Венедиткову Ірину Валентинівну (а.с.93-100).

За твердженням представника відповідача у судовому засіданні зазначена підстава винесення повідомлення від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме невідповідність виконавчого листа №П/320/451/20, виданого Київським окружним адміністративному судом 25.09.2020, вимогам пункту 4 статті 1 статті 4 Закону №1404-VIII, виключає можливість відкриття виконавчого провадження за таким виконавчим документом.

Суд з таким твердженням погодитися не може та вважає, що відповідачем помилково повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, виходячи з такого.

Дослідивши зміст виконавчого листа №П/320/451/20 про негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Офісі Генерального прокурора, на відповідність вимогам статті 1 статті 4 Закону №1404-VIII, судом встановлено, що у даному виконавчому листі зазначені всі реквізити виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII, а саме: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові стягувача, його дата народження та адреса місця проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника; резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; зазначення того, що рішення підлягає негайному виконанню; строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, всі передбачені реквізити виконавчого документа, які повинні в ньому бути наявні згідно пунктів 1-7 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, спірний виконавчий лист містить.

При цьому невідповідність між собою вимог, які пред`являються до виконавчого документу, а саме код ЄДРПОУ боржника 00034051 не відповідає найменуванню боржника - Генеральному прокурору, оскільки за кодом ЄДРПОУ боржника 00034051 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований Офіс Генерального прокурора, на переконання суду не може свідчити про невідповідність самого виконавчого документу вимогам, які пред`являються до виконавчого документу.

Отже, за висновком суду про наявність всіх необхідних реквізитів виконавчого документу, вимоги до яких передбачені пунктами 1-7 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, не є підставою вважати, що вказаний виконавчий лист №П/320/451/20, виданий Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, не відповідає вимогам, які пред`являються до виконавчого документу згідно ч.1 ст. 4 Закону №1404-VIII.

Наведене свідчить, що у даному випадку виконавчий лист №П/320/451/20, виданий Київським окружним адміністративному судом 25.09.2020, із вказаних відповідачем підстав щодо не відповідності вимогам, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII, не може бути повернутий стягувачу без виконання.

Отже, приймаючи оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, з посиланням на те, що найменування боржника: «Генеральний прокурор» не відповідає ідентифікаційному коду боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: « 00034051», за яким зареєстровано «Офіс Генерального прокурора» - відповідач вчинив дії, що не ґрунтуються на вимогах Закону №1404-VIII.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявності у межах спірних правовідносин інших передбачених законом обставин, що виключають відкриття виконавчого провадження, та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а тому повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 у ВП №63263602 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання підлягають задоволенню.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За практикою застосування юридичних термінів та згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Враховуючи, що інших підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідачем не вказано, а судом не виявлено, суд вважає, що перешкод для відкриття виконавчого провадження в даному випадку немає, тому належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження №63263602 з примусового виконання виконавчого листа №П/320/451/20, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, яким допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частини друга статті 77 КАС України).

Згідно положень ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав і не довів наявності підстав для винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.10.2020 №63263602/6-20.1.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (2 група інвалідності) звільнений від сплати судового збору, а витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, тому судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

У судовому засіданні 01.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, повний текст судового рішення складено 07.12.2020.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 12.10.2020 №63263602/6-20.1 у виконавчому провадженні №63263602 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

3. Зобов`язати Міністерство юстиції України відкрити виконавче провадження №63263602 з примусового виконання виконавчого листа №П/320/451/20, виданого Київським окружним адміністративним судом 25.09.2020, яким допущено до негайного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24.12.2019.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2020.

Суддя Кушнова А.О.