Рішення № 93363076, 07.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. справа № 300/2135/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої в наслідок прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що визнаний неконституційним,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2020 року ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої в наслідок прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що визнаний неконституційним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Зазначила, що Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2018 №1-р/2018 визнав неконституційним положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів. Вважає, що оскільки з її щомісячного довічного грошового утримання у період жовтня 2016 року по лютий 2018 року утриманий податок на доходи фізичних осіб в розмірі 34 430,875 грн., то вона має право на відшкодування шкоди у розмірі здійснених утримань за вказаний період.

21.09.2020 від Державної казначейської служби України надійшов відзив на адміністративний позов. Згідно доводів відповідача Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2018 №1-р/2018 вирішив, що положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів, не відповідає частині 1 статті 126 Конституції України. Вказане рішення набрало законної сили з 27.02.2018. У зв`язку із цим, в період з 04.10.2016 по 27.02.2018 положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України були чинними та поширювали свою дію на спірні правовідносини. Як наслідок, відрахування податків з доходів фізичних осіб здійснювались у відповідності до чинного на той час законодавства. Враховуючи наведене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У поданих суду поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, вказала, що в період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримувався податок на доходи фізичних осіб, оскільки розмір такого забезпечення перевищував встановлений законодавством.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

На звернення позивача від 10.01.2019 Рожнятівський відділ обслуговування громадян Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 16.01.2019 за №6/Г-15 надав довідку №328 про утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання ОСОБА_1 .

Згідно вказаної довідки за період з 04.10.2046 по 27.02.2018 з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стягнено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 34 430,87 грн.

Відповідно до матеріалів справи 07.02.2020 позивач звернулася до територіального органу державної казначейської служби із заявою про повернення стягнутого із пенсії податку з доходу фізичних осіб.

Управлінням Державної казначейської служби України у Рожнятівському районі Івано-Франківській області листом №02-33/100 від 13.02.2020 відмовлено у задоволенні звернення позивача. Таку відмову мотивовано відсутністю законних підстав та відповідної компетенції щодо вирішення порушеного питання. Також роз`яснено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів.

Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку деліктним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Рішенням від 27.02.2018 №1-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Такі зміни до Податкового кодексу України були внесені Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ. "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".

Відповідно до статті 91 закону України 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Абзац 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнаний неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Спеціальна підстава відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади в результаті прийняття ним нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, визначена статтею 1175 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті у випадку прийняття нормативно-правового акта органом державної влади, що був визнаний незаконним, фізичні або юридичні особи мають право на відшкодування шкоди, завданої прийняттям такого акту, при цьому відповідальність органу державної влади настає незалежно від вини посадових і службових осіб. Шкода, завдана в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, відшкодовується державою.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (пункт 8 частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкода, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Внаслідок дії норми Податкового кодексу України (абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів), яка визнана неконституційною, порушене право позивача на мирне володіння своїм майном та останній заподіяна відповідна матеріальна шкода.

Європейська Комісія з прав людини при розгляді справи по заяві №5849/72 Мюллер проти Австрії (1975) "вирішила, що обов`язкові внески в пенсійний фонд можуть створити право власності, яке може бути порушено тим, як розподіляються кошти фонду".

Отже, визнавши неконституційними положення Податкового кодексу України, Конституційний Суд України припинив незаконне обмеження права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначеного у відповідності до вимог статті 130 Конституції України та закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів".

Як наслідок, кошти утримані з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є збитками в розумінні положення пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України.

Право на мирне володіння своїм майном передбачене статтею першою 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, шкода завдана утриманням податку на доходи фізичних з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню державою.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Державне казначейство України здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).

Відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 35 Порядку №845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема: шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Згідно з пунктом 41 Порядку №845, орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної: фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути з Державного бюджету шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 34 430,87 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується матеріалами справи, та, як наслідок, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі ст.1175 Цивільного кодексу України, Рішення КСУ від 27.02.2018 №1-р/2018, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 34 430 (тридцять чотири тисячі чотириста тридцять) грн 87 коп.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з 07.12.2020, як дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.