Рішення № 93363073, 08.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. справа № 300/2297/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» (далі - позивач, ТзОВ «Галагро-Доба») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України(далі - відповідач-2) про визнання протиправними і скасування рішень комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.07.2020 за №1776422/41670358 та №1776421/41670358 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №1 від 07.02.2020 на загальну суму 255 446,40 грн., в тому числі ПДВ - 42 574,40 грн.; податкову накладну позивача №2 від 08.02.2020 на загальну суму 124 377,60 грн., в тому числі ПДВ - 20 729,60 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» в реєстрації податкової накладної №1 від 07.02.2020 та податкової накладної №2 від 08.02.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято безпідставно та всупереч вимогам підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Так, позивачем зазначено, що контролюючим органом в оскаржених рішеннях не вказано конкретного чіткого критерію (критеріїв) оцінки ступеня ризиків. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу було надано пояснення та всі необхідні документи, які підтверджують проведення господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» з контрагентом - ТзОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив», що є достатніми підставами для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію вищевказаних податкових накладних№1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.10.2020 представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подала відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач-1 заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Зазначає, що ТзОВ «Галагро-Доба» подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №1 від 07.02.2020 на загальну суму 255 446,40 грн. та податкову накладну №2 від 08.02.2020 на загальну суму 124377,60 грн. Оскільки, ТзОВ «Галагро-Доба» на вимогу ДПС України не подано усі необхідні документи, Комісія ГУ ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прийняла рішення від 29.07.2020 за №1776422/41670358 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 07.02.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення від 29.07.2020 за №1776421/41670358 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 08.02.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Причиною відмови в реєстрації вказаних податкових накладних є надання платником видаткових накладних, відповідно до яких неможливо ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарських операцій. Також представник податкового органу вказує на те, що до позовної заяви позивачем представлено зовсім інший пакет документів, ніж той, який був наданий на розгляд комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідно такі документи не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки рішення комісії, які оскаржуються в адміністративній справі не ґрунтуються на таких документах, а члени комісії не досліджували такі документи. За вказаних обставин представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області вважає, що оскаржені рішення від 29.07.2020 є правомірним, прийнятими контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства. У задоволені позову просила відмовити (а.с. 157-160).

Державна податкова служба України своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

28.10.2020 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно змісту якої позивач позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а.с. 164-167).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» зареєстроване 18.10.2017 як юридична особа та перебуває на податковому обліку, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 13-14). Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових та олійних культур (код КВЕД 01.11). Окрім цього, підприємство займається іншими видами діяльності, зокрема, допоміжною діяльністю у рослинництві (Код КВЕД 01.61), складське господарство (Код КВЕД 52.10), оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами для тварин (Код КВЕД 46.21).

08.07.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український сільськогосподарський кооператив» (Покупець) укладено договір на поставку сільськогосподарської продукції №08/07/2019-ПЗРК, згідно умов якого (із урахуванням Доповнення до Договору №2 від 16.01.2020 (а.с. 53)) Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця насипом сільськогосподарську продукцію, зокрема ячмінь українського виробництва у кількості 350 тонн за ціною 4 920,00 грн. за тонну, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар (а.с. 51-52).

Пунктом 1.4 договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019 визначено, що уповноваженою особою по виконанню та контролю за додержанням умов даного договору зі сторони Покупця є менеджер із збуту ОСОБА_1 (із зазначеними його контактними даними), зі сторони Постачальника - директор (із зазначеними його контактними даними).

Перевезення ячменю зі складу ТзОВ «Галагро-Доба» до покупця здійснено автомобільним транспортом із залученням ТОВ «Агротех» (код ЄДРПОУ 31715423), що підтверджується копією договору №1-01/19 про надання транспортних послуг від 01.01.2019 (а.с. 55).

Суд встановив, що позивач згідно договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019 поставив частину продукції згідно, серед іншого, видаткових накладних№7 від 07.02.2020 та №8 від 08.02.2020, а Покупець отримав та оплатив вартість продукції, що підтверджується копією договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019, копіями видаткових накладних №7 від 07.02.2020 та №8 від 08.02.2020, а також копіями товарно-транспортних накладних №86, №87 від 07.02.2020 та №88 від 08.02.2020 (а.с. 77-79, 83-84).

На виконання вищевказаного договору позивачем, серед іншого,сформовано податкову накладну №1від 07.02.2020 на загальну суму 255 446,40 грн., в тому числі ПДВ - 42 574,40 грн. та податкову накладну №2 від 08.02.2020, які направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 81, 86).

Згідно повідомлення Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України від 27.02.2020 податкова накладна №1 від 07.02.2020 прийнята, однак реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена через відсутність в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 82).

Аналогічно, згідно повідомлення Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України від 27.02.2020 податкова накладна №2 від 08.02.2020 прийнята, однак реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена через відсутність в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладні для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 87).

20.07.2020 позивач надіслав контролюючому органу пояснення №200720/1 із підтверджуючими документами (46 додатків) з метою розблокування податкових накладних №1 та №2 та підтвердження реальності здійснених господарських операцій по них (а.с. 105-111).

До вказаного пояснення долучено, серед іншого, копії: договору №28/18/3 контрактації сільськогосподарської продукції від 28.03.2018; додатків №1/1, 1/2, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору контрактації №28/18/3 від 28.03 2018; договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019; доповнень №1-№2 до Договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; додаткової угоди №01 від 21.01.2020 до договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; договору №1-01/19 про надання транспортних послуг від 01.01.2019; видаткової накладної №7 від 07.02.2020; товарно-транспортних накладних №86 та 87 від 07.02.2020; акту №ОУ-000009 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020; видаткової накладної №8 від 08.02.2020; товарно-транспортної накладної №88 від 08.02.2020; акту №ОУ-000010 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020.

За наслідками розгляду поданих пояснень рішенням комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1776422/41670358 від 29.07.2020 відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 07.02.2020, а рішенням комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №1776421/41670358 від 29.07.2020 відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 08.02.2020 (а.с. 18, 19).

Згідно змісту оскаржених рішень від 29.07.2020, підставою для відмови у реєстрації є надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» вказано: «Згідно наданих видаткових документів неможливо ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції».

Не погодившись з такими рішеннями Комісії, позивачем 06.08.2020 подано на них скарги до ДПС України разом із письмовими поясненнями до них та 51 додатком (а.с.112-117, 119-122).

За наслідками розгляду скарг податковим органом прийнято рішення від 14.08.2020 за №42283/41670358/2 та №42513/41670358/2, згідно яких скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. Підставами прийняття рішень від 14.08.2020 зазначено неподання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/фактури/інвойси, акти приймання-передачі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с. 118, 123).

Не погоджуючись з оскарженими рішеннями комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Стаття 185 Кодексу визначає об`єкти оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт «а»); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б»).

Згідно з пунктом 187.1 пункту 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт «а»); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт «б»).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

В свою чергу, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1246, податкова накладна це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі -платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 13 Порядку №1246).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також пунктом 17 Порядку № 1246 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Судом встановлено, що після отримання податкових накладних№1від 07.02.2020 та №2від 08.02.2020, контролюючий орган в повідомленнях Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України сформував висновок про невідповідність зазначених податкових накладних пункту 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 82, 87).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів, визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за №1165 (далі - Порядок №1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризикованості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризикованості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризикованості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, Критерії ризикованості здійснення операцій визначені в додатку 3 до Порядку №1165.

Так, пунктом 1 Критерії ризикованості здійснення операцій передбачено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризикованості платника податку та/або ризикованості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

В даному випадку, як уже зазначено судом, згідно повідомлень Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України, податкові накладні№1від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020 прийняті, однак реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена через відсутність в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20.07.2020 позивач надіслав контролюючому органу пояснення №200720/1 із підтверджуючими документами (46 додатків) з метою підтвердження реальності здійснених господарських операцій по них (а.с. 105-111). До вказаного пояснення долучено, серед іншого, копії: договору №28/18/3 контрактації сільськогосподарської продукції від 28.03.2018; додатків №1/1, 1/2, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору контрактації №28/18/3 від 28.03 2018; договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019; доповнень №1-№2 до Договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; додаткової угоди №01 від 21.01.2020 до договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; договору №1-01/19 про надання транспортних послуг від 01.01.2019; видаткової накладної №7 від 07.02.2020; товарно-транспортних накладних №86 та 87 від 07.02.2020; акту №ОУ-000009 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020; видаткової накладної №8 від 08.02.2020; товарно-транспортної накладної №88 від 08.02.2020; акту №ОУ-000010 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за №520 (далі - Порядок №520).

Відповідно до пункту 2 Порядку №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Згідно пункту 3 Порядку №520, комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктом 4 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Пунктом 11 Порядку №520 встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Комісією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 29.07.2020 за №1776422/41670358 та №1776421/41670358 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020 (а.с. 18-19).

Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено: надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» вказано: «Згідно наданих видаткових документів неможливо ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції».

Як встановлено судом вище, позивач надіслав контролюючому органу в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020, реєстрацію яких було зупинено.

Тобто, позивачем подано контролюючому органу пояснення та відповідні первинні документи в підтвердження постачання товару, зазначеного в податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020.

З урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу доводи Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про те, що до позовної заяви позивачем представлено зовсім інший пакет документів, ніж той, який був наданий на розгляд комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а тому члени комісії не досліджували такі документи. Матеріалами справи підтверджено, що після зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020 податковому органу надавались разом із поясненнями документи, долучені позивачем до матеріалів даної справи. Так, серед іншого, контролюючому органу позивачем 20.07.2020 разом із поясненнями №200720/1 надано копії: договору №28/18/3 контрактації сільськогосподарської продукції від 28.03.2018; додатків №1/1, 1/2, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору контрактації №28/18/3 від 28.03 2018; договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019; доповнень №1-№2 до Договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; додаткової угоди №01 від 21.01.2020 до договору поставки №08/07/2019-ПЗРК; договору №1-01/19 про надання транспортних послуг від 01.01.2019; видаткової накладної №7 від 07.02.2020; товарно-транспортних накладних №86 та 87 від 07.02.2020; акту №ОУ-000009 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020; видаткової накладної №8 від 08.02.2020; товарно-транспортної накладної №88 від 08.02.2020; акту №ОУ-000010 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.03.2020.

Крім того, суд вказує на те, що повідомлення Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» Державної податкової служби України від 27.02.2020 не містять конкретного переліку документів, які запропоновано позивачу надати.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем 06.08.2020 подано скарги до ДПС України, до яких долучено ряд первинних документів (51 додаток).

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункту 1 Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 18.06.2019 за результатом розгляду справи №0740/804/18, та в постанові від 23.10.2018 за результатом розгляду справи №822/1817/18.

В даному випадку, позивач надав контролюючому органу копії документів, які передбачені пунктом 5 Порядку №520.

Вищевказані первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Будь-яких доказів на спростування вищевказаних фактів представник відповідача суду не надав.

Таким чином, первинні документи, які позивачем долучені до повідомлення, а також до скарг на оскаржені рішення Комісії, засвідчують факт реального виконання позивачем господарських зобов`язань перед контрагентом.

При цьому, як свідчать матеріали справи, до моменту зупинення податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020, податковим органом було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за наслідками аналогічної поставки продукції згідно договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019 від позивача до ТОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив» ячменю, а саме: податкову накладну №3 від 29.01.2020; податкову накладну№4 від 30.01.2020; податкову накладну №7 від 31.01.2020, а також після зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020 податковим органом без зауважень (зупинення) проведено реєстрацію податкових накладних №3 від 10.02.2020 та №7 від 27.02.2020 по поставці ячменю згідно того ж договору поставки №08/07/2019-ПЗРК від 08.07.2019.

Як наслідок, суд зазначає, що Комісією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, безпідставно не враховано пояснення позивача щодо підтвердження реальності здійснення операцій, за якими складено податкові накладні №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством первинних документів, які були надані контролюючому органу, з яких, серед іншого, можливо ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції, як зі сторони постачальника (ТзОВ «Галагро-Доба»), так і зі сторони покупця (ТзОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив»), а також які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТзОВ «Перший український сільськогосподарський кооператив»), суд дійшов висновку, що в контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд констатує, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень не обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а саме не довели суду правомірність рішень про відмову в реєстрації податкових накладних№1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020, при цьому, позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З огляду на вищенаведене, комісія Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла оскаржені рішення про відмову в реєстрації податковихнакладних№1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020безпідставно та необґрунтовано, а тому вони підлягають до скасування.

Щодо заявленої позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №1 від 07.02.2020 та податкову накладну позивача№2 від 08.02.2020, то суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією Державної фіскальної служби. У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Отже, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем податкові накладні №1 від 07.02.2020 та №2 від 08.02.2020, буде ефективним способом відновлення порушених відповідачем-1 прав позивача, оскільки забезпечить достатні гарантії того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, а також враховуючи, що до двох відповідачів заявлено по дві позовні вимоги немайнового характеру, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України на користь позивача підлягають стягненню пропорційно з кожного із відповідачів судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 8 408,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1810, виданого 19.12.2003 Бакуну А.Ю. (а.с. 148); копія ордера серії АА №0002614 про надання правничої допомоги ТзОВ «Галагро-Доба» від 04.09.2020 (а.с. 154); копія договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.06.2020 за №ГАД/20-06 (а.с. 149-151); копію додатку №1 від 03.03.020 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.06.2020 (а.с. 152); копія акту здачі-приймання виконаної роботи (а.с. 153). При цьому, жодної квитанції, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо про оплату правової допомоги в матеріалах справи немає.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заява №19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як уже зазначено судом, такий факт може бути доведено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана позиція узгоджується із висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №810/795/18 (адміністративне провадження №К/9901/8770/19) та від 20.06.2019 по справі №821/440/17 (адміністративне провадження №К/9901/34320/18).

Беручи до уваги наведене, а також відсутність в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» (вул. Наукова, 16, с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78254, код ЄДРПОУ 41670358) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.07.2020 за №1776422/41670358 про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» у реєстрації податкової накладної №1 від 07.02.2020 на загальну суму 255 446,40 грн., в тому числі ПДВ - 42 574,40 грн.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.07.2020 за №1776421/41670358 про відмову товариству з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» у реєстрації податкової накладної №2 від 08.02.2020 на загальну суму 124 377,60 грн., в тому числі ПДВ - 20 729,60 грн.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену товариством з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» податкову накладну №1 від 07.02.2020.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену товариством з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» податкову накладну №2 від 08.02.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» (вул. Наукова, 16, с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78254, код ЄДРПОУ 41670358) частину сплаченого судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» (вул. Наукова, 16, с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78254, код ЄДРПОУ 41670358) частину сплаченого судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.