Ухвала суду № 93362939, 08.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 280/5495/20 : Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1

до – Заводського відділу ДВС у м. Запоріжжі Південно – східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2020 ВП № 62703314,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця від 04.08.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62703314.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №280/5495/20 – скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 62703314 від 04.08.2020 – визнано неправомірною та скасовано.

30.11.2020 представником позивача була подана заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судове засідання з питання ухвалення додаткового судового рішення призначено на 07.12.2020 об 10 год. 30 хв., про що сторони повідомлені належним чином.

07.12.2020 засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшов лист, в якому відповідач просить суд перенести розгляд справи у зв`язку з отриманням виклику лише 04.12.2020 та неможливістю своєчасно підготувати відзив на позовну заяву.

З цього приводу суд зазначає, що 01.12.2020 судом на офіційну електронну адресу була направлена повістка про виклик, що підтверджується супровідним листом.

Окрім того, 07.12.2020 до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява в порядку ст. 166 КАС України про залишення без розгляду заяву ОСОБА_1 про розподіл понесених витрат та винесення додаткового рішення. В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на пропущення строку подання такої заяви та ненаданням доказів, підтверджуючих сплату зазначеної суми позивачем адвокату.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця від 04.08.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62703314. У позовній заяві позивачем було зазначено про намір просити суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу. До позовної заяви був доданий договір про надання правничої допомоги від 05.08.2020 б/н.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №280/5495/20 – скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 62703314 від 04.08.2020 – визнано неправомірною та скасовано.

30.11.2020 представником позивача була подана заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Дана заява була відправлена 24.11.2020 засобами поштового зв`язку, що підтверджено трекінг кодом №6107208648170, тобто у 5-ти денний термін з моменту прийняття рішення. Таким чином, строк для подачі зазначеної заяви представником позивача дотриманий.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень частин 5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката навдено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2020.

Згідно п. 3.1 розділу 3 Договору, про виконання послуг за даним Договором Адвокат надає Клієнту Акт прийому – передачі наданих послуг.

За умовами п. 5.1 цього договору, за за правничу допомогу, надану за Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, розрахованому відповідно до додатку до цього договору.

Клієнт здійснює оплату за цим Договором будь – яким способом, зокрема, з поточних рахунків Клієнта у банках, рахунків представника Клієнта, банківських карток (п. 5.8 Договору).

На виконання умов договору, позивачем наданий акт прийому – передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 19.11.2020, винагорода (гонорар) за надання правової допомоги по даному Договору визначена Сторонами наступним чином:

- правовий аналіз наданих клієнтом документів-3 години - 3153,00 грн;

- складання заяви до керівника ВДВС про проведення перевірки - 1 година, 1051,00 грн

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 4 години — 4204,00 грн;

- підготовка позовної заяви - 4 години - 4204,00 грн;

- підготовка заяви про усунення недоліків - 2 години - 2102,00 грн;

- підготовка заяви з процесуального питання (про участь у режимі відео конференції) 2 години - 2102,00 грн;

- складання заяви-повідомлення про відправку заяви з процесуального питання 1 година, 1051,00 грн;

- підготовка до участі у судовому засіданні 2 години- 2102,00 грн.

Усього на загальну суму- 19969,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості піддтвердження сплачених судових витрт, адвокатом ОСОБА_3 подано довідку про сплату судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від адвокатської діяльності, незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, або в адвокатському об`єднанні шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів України від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218, або відповідних бухгалтерських документів обліку доходів юридичної особи у випадку отримання гонорару за послугами адвокатського об`єднання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17 (провадження №К/9901/39873/18) та від 8 травня 2018 року у справі №810/2823/17 (провадження №К/9901/7937/18).

Враховуючи те, що наданими представником позивача, до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Тобто, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження сплати 19969,00 грн за надані послуги адвокату Захаровій О.О. (квитанція, платіжне доручення тощо).

Довідка про сплату судових витрат з надання професійної правничої допомоги у даному випадку є неналежним доказом, да судом до уваги не приймається (ст. 73 КАСУкраїни).

Зважаючи на викладені обставини задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 132, 139, 241, 244, 252, 255, 295 Кодекса адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Заводського відділу ДВС у м. Запоріжжі Південно – східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69067, м. Запоріжжя, вул. Сеченова, буд. 25 – А, код ЄДРПОУ 35037081), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2020 ВП № 62703314 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове судове рішення у повному обсязі виготовлено та підписано суддею 07.12.2020.

Суддя Р.В. Сацький