Рішення № 93359275, 04.12.2020, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1706/20

Провадження № 2-а/743/233/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: представника позивача Мельника М.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»), відповідача - громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ, за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»), перекладача Кєнжебаєвої Алмагуль Абдісаметівни,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про продовження строку затримання,

ВСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 про продовження строку затримання. Позовні вимоги мотивовані тим, що останнього, згідно рішення Іванківського районного суду Київської області від 19.12.2019, примусово видворено за межі території України та затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців. 15.06.2020 рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області було продовжено строк затримання громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 на 6 місяців. Рішення набрало законної сили. Позивачем були вжиті всі заходи щодо ідентифікації відповідача. Так, Посольством Республіки Казахстан листом від 21.10.2020 було надано відповідь, що відповідач може бути визнаний громадянином Республіки Казахстан. Однак через обставини, що пов`язані з пандемією COVID-19 та превентивними заходами із обмеження/зупинення авіасполучення, позивач не може виконати рішення про примусове видворення відповідача, а оскільки строк затримання відповідача закінчується, позивач просить продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити. На додаткові питання головуючої судді, представник позивача пояснив, що оформлення відповідачу свідоцтва про повернення на батківщину є недоцільним на даний час, оскільки відсутня можливість придбання авіаквитка. Єдиною причиною продовження строку затримання є відсутність авіасполучення між державами, у зв`язку з чим неможливо виконати рішення про примусове видворення ОСОБА_1 .

Відповідач - громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та пояснив, що він зобов`язаний сплачувати в Україні аліменти на дитину та має намір самостійно оформити документи для виїзду.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Іванківського районного суду Київської області від 19.12.2019 відповідача примусово видворено за межі території України та затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 зазначене рішення суду залишено без змін.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15.06.2020 було продовжено строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Приписи ч. 11 ст. 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 ст. 289 КАС України умов з урахуванням обставин справи є достатнього підставою для затримання іноземця або продовження строку такого затримання.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за 5-ть днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності вищевказаних умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що особу відповідача ідентифіковано, а також підтверджено його належність до громадянства Республіки Казахстан, що підтверджується листом від 21.10.2020 Консульського відділу Посольства Казахстану в Києві, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина Республіки Казахстан № НОМЕР_1 , який у зв`язку з закінченням терміну дії 01.07.2017 був визнаний недійсним.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Наслідком встановлення карантину є, зокрема, заборона перевезень авіаційним транспортом, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 228 «Питання перевезень авіаційним транспортом».

Також, згідно підпункту 1 пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента від 13.03.2020 №87/2020, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення» від 13.03.2020 № 288-р, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 14.03.2020 № 287-р тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, а також тимчасово припинено пішохідне сполучення у пунктах пропуску через державний кордон.

Поряд з цим, з 15 червня 2020 року Урядом України скасовано обмеження на міжнародні авіаперельоти у зв`язку з послабленням карантину.

Тобто, посилання міграційного органу на карантинні обмеження та закриття державного кордону на час пандемії коронавірусу, як на обставину недоцільності виготовлення свідоцтва про повернення відповідача до Республіки Казахстан, а відтак на причину, із – за якої не може бути виконано рішення по примусове видворення, не є підставою для продовження строку затримання іноземця, адже не відносяться до підстав, передбачених приписами ст. 289 КАС України, які є вичерпними.

Крім того, продовження строку затримання відповідача, без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже, покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській областіпро продовження строку затримання громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 9, 90, 241-246, 250, 289КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код: ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4А) до громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання – відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Павленко