Рішення № 93359243, 04.12.2020, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1183/20

Єдиний унікальний № 742/2370/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Бездідька В.М., при секретарі Голушко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсій, -

встановив:

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього переплату пенсії у розмірі 251639,72 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач з 11.09.2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі - Головне управління), як отримувач пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». У листопаді 2016 року відповідач звернувся до Прилуцького міськрайонного суду із позовною заявою про визнання неправомірними дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 02.11.2016 року по справі № 742/3161/16-а позовні вимоги відповідача задоволено, визнано протиправними дії Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови відповідачу в проведенні перерахунку пенсії за вислу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків заробітної плати, згідно довідки Прокуратури Чернігівської області від 2 лютого 2016 року №18ф-77 та зобов`язано Прилуцьке об`єднане управлінь Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків заробітної плати без обмеження максимального розміру, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від грудня 2015 року №1013, згідно довідки Прокуратури Чернігівської області в 22 лютого 2016 року №18ф-77 з 01 січня 2016 року. 25.06.2019 року на адресу Прилуцького відділу з питань призначення перерахунків пенсій № 18 Головного управління надійшов лист за № 422/03-26, згідно якого зобов`язано привести у відповідність пенсійну справу відповідача, а саме розмір пенсії повинен обмежуватись десятьма, прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратур) № 1789-ХІІ (в редакції на час проведення перерахунку). Як вбачається із статті 50-1 Закону України «Про прокуратур» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з вищенаведеним 15.07.2019 року пенсійна справа відповідача приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Сума переплати пенсії за період із 01.01.2016 року по 31.07.2019 року становить 251639,72 грн. Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. У зв`язку з чим позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04.09.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

28.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги повністю заперечуються, з таких підстав.

Відповідач зазначив, що жодних грошових коштів безпідставно не набував. Пенсія відповідачеві виплачувалась позивачем відповідно до постанови Прилуцького міськрайонного суду від 02.11.2016 року по справі № 742/3161/16-а без обмеження максимального розміру. Проте 15.07.2019 року на підставі листа позивача його структурний підрозділ - Прилуцький відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 18, всупереч судовому рішенню здійснив перерахунок розміру пенсії, застосувавши максимальний розмір пенсії. При цьому зробив він це і за минулий час, починаючи з 01.01.2016 року. 15 січня 2020 року відповідачем подана позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення позивача про перерахунок пенсії № 974290152735 від 15.07.2019 року. 03 березня 2020 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/274/20 зазначений адміністративний позов задоволено частково, рішення ГУ ПФУ в Чернігівській обл. щодо перерахунку пенсії відповідача визнано протиправним та скасовано. Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року зазначене рішення скасовано, прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 № 974290152735 від 15.07.2019 у частині застосування ГУ ПФУ в Чернігівській області при нарахуванні та виплати пенсії ОСОБА_1 її обмеження максимальним розміром за період з 01.01.2016 по 26.12.2016. Щодо надлишково, на думку позивача, виплачених відповідачеві грошових коштів (пенсії) за період з 27.12.2016 року по 31.07.2019 року у сумі 163 203,44 грн., то вони не підлягають поверненню відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Також відповідно до спеціального законодавства - ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо). Жодних зловживань відповідач не вчиняв, всі подані ним документи правдиві, не допустив будь-якої недобросовісної поведінки, не подавав до органів ПФУ жодної інформації та не вчиняв жодних дій, які призвели або могли призвести до виникнення переплати пенсії. Сума так званої переплати, у випадку відповідача, виникла не внаслідок рахункової помилки, а внаслідок того, що спочатку позивач виконував постанову Прилуцького міськрайонного суду від 02.11.2016 року по справі №742/3161/16-а добровільно і виплачував пенсію без обмеження максимального розміру, а потім у липні 2019 року вирішив на власний розсуд провести перерахунок і виплачувати пенсію у меншому розмірі з застосуванням обмеження - максимального розміру, при цьому ще й здійснити перерахунок за минулий період. За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту допущення ними рахункової помилки, а також факту недобросовісного набуття коштів, відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити. Також, відповідач зазначає, що щодо частини позовних вимог пропущений строк позовної давності і він просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 05.10.2020 року, позивач наполягає на задоволенні позову. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву вважає необґрунтованими.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, проте згідно заяви, яка надійшла до суду, просить суд розглянути справу без його участі. Заявлені позовні вимоги повністю підтримує.

Відповідача в судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявна заява, згідно якої просить відмовити у задоволенні позову на підставах зазначених у відзиві, справу просить розглянути без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

02 листопада 2016 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 742/3161/16-а (провадження № 2-а/742/191/16) зобов`язано Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків заробітної плати без обмежень максимального розміру, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013, згідно довідки Прокуратури Чернігівської області від 22 лютого 2016 року № 18ф-77 з 01 січня 2016 року.

Постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.11.2016 по справі № 742/3161/16-а набрала законної сили 14 грудня 2016 року.

Зазначена постанова суду спочатку була виконана відповідачем в добровільному порядку.

25.06.2019 року на адресу Прилуцького відділу з питань призначення перерахунків пенсій № 18 Головного управління надійшов лист за № 422/03-26, згідно якого зобов`язано привести у відповідність пенсійну справу ОСОБА_1 , а саме, розмір пенсії повинен обмежуватись десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратив працездатність, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратур».

Однією з основних засад судочинства згідно з ст. 129 Конституції України є обов`язковість судового рішення. Стаття 129-1 Конституції визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

При проведенні перерахунку пенсії відповідачу позивач самовільно, без жодних правових підстав, переглянув постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.11.2016 по справі № 742/3161/16-а, і фактично, без будь-якого додаткового рішення суду, здійснив поворот виконання вказаного рішення, здійснивши перерахунок пенсії за минулий період, починаючи з 01.01.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Частиною першою ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі наявності недобросовісності з боку набувача виплати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство не визначає такого поняття, як рахункова помилка.

Разом з тим, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення визначенню поняття лічильної (рахункової) помилки, під якою розуміється помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Виходячи з доводів позовної заяви виплата відповідачу переплати пенсії пов`язана з тим, що внаслідок того, що спочатку позивач виконував постанову Прилуцького міськрайонного суду від 02.11.2016 року по справі № 742/3161/16-а добровільно і виплачував відповідачеві пенсію без обмеження максимального розміру, а потім у липні 2019 року вирішив на власний розсуд провести перерахунок і виплачувати пенсію у меншому розмірі з застосуванням обмеження - максимального розміру, при цьому здійснивши перерахунок за минулий період.

Таким чином, така помилка не є рахунковою.

Крім того, у § 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Установивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України та ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), слід дійти висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 530/95/17 (провадження № 61-14755св18).

Оскільки підстави для стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів відсутні, позов слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсій - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя В.М. Бездідько