Рішення № 93358233, 03.12.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15294/20

н/п 2/766/10051/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2020 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Войцеховської Я.В.,

при секретарі Кобець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Херсонській області, Головного сервісного Центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: скасувати арешт накладений постановою слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Кривов`яза Д.А. від 07.09.2012 року в рамках кримінального провадження № 42013000000000030 на автомобіль Chery Kimo,2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 ; причеп ПВА 1, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль BMW 540, 1999 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3 ; зобов`язати Головне управління національної поліції у Херсонській області повернути йому належні транспортні засоби в зв`язку із закриттям кримінального провадження; зобов`язати головний сервісний Центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області виключити з відповідних реєстрів відомості про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних йому вищезазначених транспортних засобів. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою слідчого СУ ГУНП в Херсонській області Купчака О.С. від 06.07.2016р. кримінальне провадження № 42013000000000030 відносно нього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч.4, 369 ч.3, 345 ч.2 КК України закрито у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування у постановою від 07.09.2012 р. слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 накладено арешт на належні йому вищезазначені транспортні засоби. Згідно інформації СУ ГУНП в Херсонській області від 31.08.2020 p. - 11.09.2012 р. співробітниками ДАІ МВС внесені відомості до системи АІС про заборону вчинення реєстраційних дій ОСОБА_1 щодо належних зазначених транспортних засобів. Наявність на даний час арешту підтверджено Регіональним сервісним центром ГСЦС МВС в Херсонській від 28.08.2020 р. На час накладання яких діяв Кримінально-процесуальний Кодексом 1960 року. В зв`язку з викладеним він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.10.2020 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Призначено судове засідання.

Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі була направлена позивачу та відповідачу. У зазначений в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2020р. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління національної поліції у Херсонській області повернути йому належні транспортні засоби в зв`язку із закриттям кримінального провадження - залишені без розгляду.

Ухвалою суду від 11.11.2020р. замінено відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області АРК, м.Севастополі на належного - Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі .

24.11.2020р. на адресу суду від Головного сервісного Центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що внесення інформації про арешт та інші обтяження до Єдиного державного реєстру МВС є владною управлінською функцією відповідача. Закриття кримінальної справи не є підставою для втрати чинності будь-яких постанов, що були винесені під час досудового слідства. В кримінально-процесуальному кодексі України є порядок скасування такого арешту, вважає судове провадження підлягає закриттю.

27.11.2020р. на адресу суду від Головного управління національної поліції у Херсонській області надійшов відзив в якому зазначено про те, що правовідносини з припинення арешту майна позивача поширюються норми КПК України 1960 р. Положеннями КПК передбачалось прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття ( ч.1 ст.214) або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба ( ч.6 ст.126). На теперішній час кримінальне провадження закрито та у ГУНП відсутні будь-які повноваження щодо зняття арешту зі спірного майна. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ГУНП права позивача не порушувало.

30.11.2020р. на адресу суду від Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі на адресу суду надійшов відзив в якому представник заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позовні вимоги до даного органу відсутні.

03.12.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначає, що метою звернення до суду в цивільному порядку є необґрунтовані обмеження його прав власності за постановою слідчого та вимога про звільнення майна з-під арешту виникають із цивільних правовідносин і вирішення даного питання за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог, просив їх задовольнити за наявними в справі доказами, справу розглядати без його участі. Відмовився від стягнення з відповідачів судових витрат на правову допомогу та судового збору.

Представник ГУНП в Херсонській області в судове засідання за викликом суду не з`явився, на адресу суду надано клопотання про проведення засідання без участі представника.

Представники інших відповідачів в судове засідання за викликом суду не з`явилися, причини неявки суду не відомі, клопотань на адресу суду від них не надходило.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. ст.4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого ОВС Генеральної прокуратури України Кривов`яза Д.А. від 07.09.2012р. в рамках кримінальної справи № 49-3573 порушеної відносно начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області ОСОБА_1 накладено арешт на усе належне останньому на праві власності майно . ( а.с.59)

Постановою слідчого СУ ГУНП в Херсонській області від 06.07.2016р. кримінальне провадження № 42013000000000030 відносно ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч.4 чт.27, ч.3 ст. 369, ч.2 ст. 345 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.( а.с.4-10)

З листа ГУНП в Херсонській області № 7247/8-2020 від 31.08.2020р. вбачається, що кримінальну справу № 49-3573 ( к/п № 42013000000000030) у якій постановою слідчого від 07.09.2012р. накладався арешт на майно ОСОБА_1 закрито 06.07.2016р. Винесена слідчим постанова вважається скасованою і винесення додаткових постанов не передбачено. Під час досудового розслідування з урахуванням вимог КПК України, які набрати чинність 19.11.2012р. судом арешт на майно позивача не накладався. 11.09.2012р. співробітниками ДАІ внесено до АІС відомості про заборону вчинення реєстраційних дій на транспорті засоби а саме: автомобіль Chery Kimo,2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_4 від 22.01.2011р.; причеп ПВА 1, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_5 від 11.04.2009р. та автомобіль BMW 540, 1999 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_6 від 26.12.2007р. ( а.с.11)

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській від 28.08.2020 р.№ 31/21/7-774 підтверджено наявність арештів на спірних транспортних засобах ( а.с.12)

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися я і розпоряджатися своєю власністю, Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людина і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Відповідно до частин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про виключення майна з опису» від 27.08,1976 №6 / в редакції від 30.06.1978 року №5/ надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з -під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлював.

Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Проте кримінальну справу, в межах якої на майно ОСОБА_1 накладено арешт, закрито на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Згідно зі статтею 174 нині чинного КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто з реабілітуючої підстави.

Суд може розглядати справу в кримінальному провадженні як цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Херсонській області, Головного сервісного Центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі про зняття арешту з майна - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого ОВС Генеральної прокуратури України Кривов`яза Д.А. від 07.09.2012 року в рамках кримінального провадження № 49-3573 ( к/п № 42013000000000030) на належне ОСОБА_1 рухоме майно а саме:

-автомібль Chery Kimo,2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_4 від 22.01.2011р.;

-причеп ПВА 1, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_5 від 11.04.2009р.

-автомобіль BMW 540, 1999 року випуску державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_6 від 26.12.2007р.

Зобов`язати головний сервісний Центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області виключити з відповідних реєстрів відомості про заборону вчинення реєстраційних дій щодо належних ОСОБА_1 вищезазначених транспортних засобів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі через Херсонській міський суд Херсонської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Головне управління національної поліції у Херсонській області адреса : м.Херсон вул. Лютеранська, 4, ЄДРПОУ 40108782.

Відповідач: Головний сервісний Центр МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦС МВС в Херсонській області адреса : м.Херсон вул. Вишнева, 22, ЄДРПОУ 43611912.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі адреса: м.Херсон проспект Ушакова, 75 ЄДРПОУ 39394259.

Суддя Я.В.Войцеховська

Повний текст рішення виготовлено 03.12.2020 року