Рішення № 93358059, 21.09.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/1400/16-ц

н/п 2/766/3162/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхового товариства «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.09.2015 року близько 02:45 год. в Новомосковському районі Дніпропетровської області на автодорозі «Харків – Сімферополь», водій ОСОБА_2 , 1967 р.н., керуючи автомобілем «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у своїй смузі руху. Внаслідок даної ДТП ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №54821/1026 від 02.12.2016 року, отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тазу: закритого перелому лівої вертлюжної западини з центральним вивихом голівки лівої стегнової кістки та закритого перелому лівої сідничної кістки. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивачка отримала 3-тю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медика – соціальною експертною комісією №281304 від 02.03.2016 року, та направленням на медико-експертну комісію від 01 березня 2017 року, в якому зазначено, що травма отримана в результаті ДТП 03.09.2015 року, довідкою до акту огляду медика – соціальною експертною комісією № 291290 від 13.03.2017 року. Оскільки винна в ДТП особа - ОСОБА_2 мав поліс АЕ 2528372 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 04.09.2015 року чоловік ОСОБА_1 звернувся в її інтересах, оскільки вона фізично не мала такої можливості, до філії СТ «ДОМІНАНТА» Дніпропетровської області з заявою про настання страхового випадку, який стався 03.09.2015 року. В ході досудового розслідування доведено вину водія ОСОБА_2 , однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 стало неможливим притягнути останнього до кримінальної відповідальності, що підтверджується постановою від 21 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження ГУНП в Дніпропетровській області Новомосковського відділення поліції. 13.06.2017 року позивач звернулася з заявою до СТ «Домінанта» з проханням надати письмову відповідь на її заяву від 04.09.2015 року та про добровільне відшкодування їй матеріальної шкоди з боку СТ «Домінанта». Листом від 11.09.2017 року №2117 СТ «Домінанта» повідомили, що необхідно надати документи, які підтверджують її витрати у зв`язку з проведеною операцією та лікуванням. 07.10.2017 року позивач звернулася з заявою до СТ «Домінанта» з посиланням на норми діючого законодавства, які регулюють правовідносини між страховою компанією та споживачем цих послуг, та надала копії документів і чеків,просила страхову компанію виплатити шкоду, заподіяну здоров`ю: залікування у розмірі 6287,03 грн., 135000 грн. на проведення ендопротезування тазостегнового суглобу; за тимчасову втрату працездатності у сумі 1378 грн.; у застійку втрату працездатності у розмірі 16536 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн. В грудні 2017 року позивачу повідомили, що в січня 2018 року її включено до списку про виплату відшкодування. З середини січня 2018 до 10.09.2018 року страховою компанією виплат не проводилося. Позивач вважає, що в разі незгоди з її розрахунками відповідач повинен надати обґрунтовану письмову відмову, але позивач відповіді не отримала. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Державної Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг про здійснення перевірки СТ «Домінанта» щодо відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди. Листом від 02.07.2018 року №3456/13-12 Державна Національна комісія з регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила, що спір розглядається в суді, після того, як Товариству стане відомо про набрання рішення у цивільній справі законної сили, товариство має прийняти вмотивоване рішення по події, що відбулася 03.09.2015 року. У зв`язку з тим, що у позивача відсутні кошти на проведенняендопротезування тазостегнового суглобу, вона вимушена проходити консервативне лікування. Загальна сума витрат на лікування складає 33486 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки в результаті ДТП позивач стала інвалідом, тяжко змінилися умови її життя, у такому стані вона не може працювати, повноцінно спілкуватися з друзями, знайомими, змінилися умови життєвих стосунків, крім фізичних страждань позивач пережила глибокі душевні страждання.У зв`язку з викладеним, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.09.2018 року, просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» на свою користь: 33486 грн. матеріальної шкоди; 135000 грн. на проведення ендопротезування тазостегнового суглобу; 10000 грн. моральної шкоди.

22.03.2019 року позивач надала до суду заяву про збільшення позовних, в якій просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» на свою користь 43616 грн. матеріальної шкоди; 135000 грн. на проведення ендопротезування тазостегнового суглобу; 20000 грн. моральної шкоди. Зазначила, що внаслідок ДТП, яке сталося 03.09.2015 року близько 02:45 год. в Новомосковському районі Дніпропетровської області на автодорозі «Харків – Сімферополь», позивач отримала серйозні травми, діагноз «з/перелом дна лівої вертлюжної впадини з центральним вивихом головки лівого стегна, з/перелом лівої седалищної кістки», тому позивач вимушена продовжувати курс лікування в ортопедо-вертебрологічному центрі Херсонської обласної клінічної лікарні. Лікар призначав та направляв позивача на паравертебральну блокаду з веденням в сустав золедро-денку шляхом крапельної інфузії, вартість золедро-денку складає 2050 грн., вартість крапельної інфузії складає 205 грн., вартість однієї процедури складає 2255 грн. 26.11.2018 року вартість золедро-денку складає 2050 грн., вартість крапельної інфузії складає 205 грн., вартість однієї процедури складає 2255 грн. 26.12.2018 року вартість золедро-денку складає 2050 грн., вартість крапельної інфузії складає 205 грн., вартість однієї процедури складає 2255 грн. 26.01.2019 року вартість золедро-денку складає 2050 грн., вартість крапельної інфузії складає 205 грн. Після звернення до суду позивач додатково понесла витрати на лікування у розмірі 9020 грн. Крім того, ОСОБА_1 вимушена проходити рентгенівську денситометрію хребта та 2 стегнів, за допомогою якої встановлюється зниження структури кісток та порушення структури кісток, вартість якої складає 910,00 грн. З метою встановлення стану суглобів після лікування 26.01.2018 року позивач проходила рентгенографію правого і лівого тазостегнового суглобу, вартість обстеження складає 200 грн. Загальна сума витрат на лікуванняза період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року складає 10130 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.10.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.12.2018 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.04.2019 року залишено без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_1 , заявлену до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» надало до суду заперечення, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Зазначило, що 11.03.2015 року між ТОВ «Страхове Товариство «Домінанта» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2528372, яким забезпечено транспортний засіб «Сіат Кордоба», д.н. НОМЕР_1 . Позивач ні з повідомленням, ні з заявою про страхове відшкодування до ТОВ «Страхове Товариство «Домінанта» не звертався, документів, які передбачені ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховику не надав та своїми діями фактично позбавив можливості ТОВ «Страхове Товариство «Домінанта» встановити дійсні обставини справи, та з урахуванням положень Закону, визначити розмір страхового відшкодування, який завданий безпосередньо під час ДТП. Таким чином, права позивача зі сторони страхової компанії жодним чином не порушені, адже фактично відмови у виплаті страхового відшкодування не було, що виключає порушення прав та законних інтересів позивача. Відповідно до чинного законодавства належним доказом, який би встановлював факт протиправності поведінки водія ОСОБА_2 , а саме порушення ПДР, а відтак і наявність вини останнього у скоєнні ДТП, є постанова відповідного органу, прийнята за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, а у разі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – у кримінальному провадженні. Право на отримання страхового відшкодування позивача від страхової компанії виникає лише за умови, якщо ОСОБА_2 буде визнано судом винним у скоєнні ДТП, що сталось 03.09.2015 року. Позивач належним чином не довів позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, а тому у випадку дотримання процедури врегулювання страхової події, що встановлена Законом та надання документів до страховика, які передбачені Законом, сума страхового відшкодування, що підлягатиме до виплати страховою компанією становить 3940,48 грн. Страхова компанія не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в заявленому та підтвердженому розмірі та виплати на користь позивача страхового відшкодування за договором обов`язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. В останнє судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановлений законом порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до заперечення просив справу розглядати у відсутність відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з рапорту від 03.09.2015 року вбачається, що на 17 км. об`їзної автодороги м.Новомосковськ між автомобілями Івеко, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_1 та Сеат Кордоба, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , 1967 р.н., мешкає: АДРЕСА_2 , сталося ДТП.

Згідно витягу з кримінального провадження №12015040000000835 встановлено, що 03.09.2015 року 0 02-45 год. в Новомосковському районі, Дніпропетровської області, з боку м.Харків в напрямку м.Дніпропетровськ, по автошляху «Харків-Сімферополь», рухався автомобіль «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , 1967 р.н., який в районі кілометрового стовпчика №17 виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , 1971 р.н. Внаслідок ДТП водій автомобіля Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , пасажир автомобіля «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , а також пасажири автомобілю «Iveko – S2» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями різного ступеню тяжкості, госпіталізовані до Новомосковської центральної районної лікарні. Внесено відомості до ЄРСР 03.09.2015 року за ч.1 ст.286 КК України.

04.09.2015 року чоловік ОСОБА_1 звернувся в інтересах позивача, оскільки вона фізично за станом здоров`я не мала такої можливості, до філії СТ «ДОМІНАНТА» Дніпропетровської області з заявою про настання страхового випадку, та в подальшому з заявою про виплату страхового віжшкодування, який стався 03.09.2015 року, але виплати страхового відшкодування не відбулося.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №54821/1026 від 02.12.2015 року, внаслідок ДТП 03.09.2015 року ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тазу: закритого перелому лівої вертлюжної западини з центральним вивихом голівки лівої стегнової кістки та закритого перелому лівої сідничної кістки.

Згідно виписки №5038 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.09.2015 року по 30.10.2015 року з діагнозом закритого перелому лівої вертлюжної западини з центральним вивихом голівки лівої стегнової кістки та закритого перелому лівої сідничної кістки.

Відповідно до рахунку фактури №70 ФОП ОСОБА_9 від 16.06.2016 року, вартість ендопротез суглобу LIMA становить 135000 грн.

Відповідно до замовлення №601108 від 24.11.2015 року ОСОБА_1 сплатила за медичні препарати форевер кальцій та форевер Арктичне море у розмірі 350,85 грн.

Відповідно до довідки №03/02-01, виданої 03.02.2016 року ПП ОСОБА_10 , станом на 03.02.2016 року вартість ендопротезу кульшового суглобу Beznoska, s.r.o складає 40100,00 грн.

Згідно довідки №03/02, виданої 03.02.2016 року ПП ОСОБА_11 , вартість виробів медичного призначення для проведення оперативного втручання з ендопротезування тазостегнового суглоба станом на 03.02.2016 р становить 11500,00 грн.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №281304 від 02.03.2016 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність 3-ї групи загального захворювання. Протипоказана важка фізична праця, робота з тривалою ходьбою, стоянням.

Згідно довідки Міської лікарні від 21.06.2016 року ОСОБА_1 знаходилася на консультації в травматологічному відділені 21.06.2016 року.

З постанови про закриття кримінального провадження від 21.12.2016 року №12015040000000835 від 03.09.2015 року за ч.1 ст.286 КК України, вбачається, що вході досудового розслідування доведено вину водія ОСОБА_2 . Зі змісту постанови вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно слідчих експериментів за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проведені судово-автотехнічні експертизи за висновками №5/10.1-716 від 11.08.2016 року та 5/10.1-1029 від 12.12.2016 згідно показів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР України. Дії водія автомобіля «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 при заданому механізмі події, не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням ДТП. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог п.10.1 ПДР України, для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 та 12.3 ПДР. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 при заданому механізмі події не вбачається невідповідностей вимогам п.п.12.2 та 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 . Згідно показів ОСОБА_4 в частині того, що автомобіль «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 , виїхав на смугу для руху автомобіля «Seat – Cordoba», р.н. НОМЕР_1 , де відбулося зіткнення т/з, з механічної точки зору не спроможний та не може бути прийнятий для подальшого дослідження, так як місце зіткнення знаходилось на смузі руху для автомобіля «Iveko – S2», р.н. НОМЕР_2 . Так в ході досудового розслідування доведено вину водія ОСОБА_2 . Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнути останнього до кримінальної відповідальності не є можливим.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

08.07.2016 року позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

13.06.2017 року позивач повторно звернулася з заявою до СТ «Домінанта» з проханням надати письмову відповідь на її заяву від 04.09.2015 року та про добровільне відшкодування їй матеріальної шкоди з боку СТ «Домінанта».

З відповіді СТ «Домінанта» від 11.09.2017 року №2117 вбачається, що відповідні підстави для виплати страхового відшкодування, так як надані документи про понесення витрат не свідчать про необхідність їх здійснення та мають бути підтверджені документально відповідним закладом.

06.10.2017 року звернулася з заявою до СТ «Домінанта», в якій просила страхову компанію виплатити шкоду, заподіяну здоров`ю: з лікуванням у розмірі 6287,03 грн., 135000 грн. на проведення ендопротезування тазостегнового суглобу; з тимчасовою втратою працездатності у сумі 1378 грн.; із стійкою втратою працездатності у розмірі 16536 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

17.01.2018 року позивач звернулася з заявою до СТ «Домінанта», в якій просила страхову компанію надати письмову відповідь на заяву.

Листом від 02.07.2018 року №3456/13-12 Державна Національна комісія з регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила ОСОБА_1 , що спір розглядається в суді, після того, як Товариству стане відомо про набрання рішення у цивільній справі законної сили, товариство має прийняти вмотивоване рішення по події, що відбулася 03.09.2015 року.

Відповідно до виписки ортопедо-вертебрологічного центру від 16.08.2018 року ОСОБА_1 проходила курс консервативного лікування ортопедо-вертебрологічному центрі з 04.06.2018 року по 14.06.2018 року, з діагнозомпосттравматичний артроз лівого тазостегнового суглоба ІІІ ст., стійкий больовий синдром. Отримано лікування: траккомпьютерне витягування лівого кульшового суглоба №9; масаж поперекового відділу хребта №9.

Згідно договору короткострокової оренди обладнання від 04.06.2018 року ОСОБА_1 орендувала велотренажер. Сума витрат складає 345 грн., яку було сплачено згідно товарного чеку від 04.06.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати на лікуванні та придбання медичних препаратів у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, на загальну суму 22594,06 гривень, що підтверджується чеками, квитанціями (а.с. 35, 36, 37, 38, 39, 162, 165, 166, 169, 174, 289-294).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-176цс18.

Оскільки, в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримала інвалідність, тяжко змінилися умови її життя, у такому стані вона не може працювати, повноцінно спілкуватися з друзями, знайомими, змінилися умови в життєвих стосунків, крім фізичних страждань, вона переживала дуже глибокі душевні страждання. Шкода, заподіяна здоров`ю, яка була нанесена ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є страховим випадком, та була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тому позов в частині стягнення з відповідача відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю в розмірі 22594,06 гривень документально підтверджених витрат на лікування підлягають задоволенню.

Що стосується шкоди, яка пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то вона відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення IIІ групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Дані питання регулюються ст.26 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата на дату настання страхового випадку становила 1378,00 гривень. Шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності становить 12х1378= 16536,00 гривні.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, що складає 1378 грн.

А тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині щодо шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності та тимчасовою втратою працездатності, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вищевикладених правових позицій.

Щодо вимог про стягнення 135000 грн. на проведення ендопротезування тазостегнового суглобу, суд приходить до наступного.

Згідно ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Наданні позивачем виписки з історії хвороби та висновок експерта №5462L/1026 не містять даних щодо проведення операції ендопротезування тазостегнового суглобу.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, суд приходить до висновку, що витрати в сумі 135000,00 грн. необґрунтовані та не підтверджені, то у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Враховуючи, що відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню частково, у розмірі 5% з суми 40508,06 гривень (22594,06 грн.+16536 грн. +1378 грн.) = 2025,40 гривень, в решті вимог відмовити.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави частина судового збору, від сплати якого позивач був звільнений, пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги.

З урахуванням ставок судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» станом на день звернення до суду з позовом (08.07.2016 року), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди в сумі 551,20 гривень та за моральну шкоду – 1378,00 гривень, а всього 1929,20 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.23, 993, 1166, 1194 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Страхового товариства «Домінанта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпекизадовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 40508,06 гривень матеріальної шкоди та 2025,40 гривень моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство «Домінанта» на користь держави судовий збір в сумі 1929,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан