Постанова № 9335648, 16.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2010 року           15:05           № 2а-4555/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Горбан А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави

в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В.»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора в Печерському районі м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БАСФ Т.О.В.” (ТОВ «БАСФ», відповідач) про стягнення 171848,16 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі пені у розмірі 548,16 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2009 р. було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор та представник позивача під час судового розгляду підтримали позов у повному обсязі. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2008 році відповідач у відповідності до наведених положень законодавства мав працевлаштувати 1 інваліда, проте не працевлаштував. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 37 осіб, розмір середньої річної заробітної плати у ТОВ «БАСФ»становить 171300,00 грн. Оскільки у відповідача не було створено 1 робочого місця для інваліда й відповідно його не працевлаштоване, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 171300,00 грн., на яку була нарахована пеня у сумі 548,16 грн.

З урахуванням наведеного позивач стверджує, що вказана сума у розмірі 171848,16 грн. підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Оскільки відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин прокурор та позивач просять стягнути вказану суму у судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні, позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення на позов тим, що підприємство створило одне робоче місце для працевлаштування інваліда –перекладача, про що щомісяця повідомляв Печерський районний центр зайнятості. Проте пошуки на вакантну посаду не дали позитивного результату, центр зайнятості не направив для працевлаштування жодного інваліда, а обов’язок по створенню робочих місць не супроводжується обов’язком займатися пошуком інвалідів.

Таким чином, враховуючи відсутність вини з боку ТОВ «БАСФ», відповідач вважає, що дотримався і не порушив вимог ст. 19, 20 Закону України від 21.03.91р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в позові в зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі –Закон, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (копія знаходиться в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 37 осіб. Водночас у вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що підприємством не працевлаштоване одного інваліда. Чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу вказана у кількості однієї особи. У рядку за кодом 05 звіту зазначений розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 171 300,00 грн. При цьому у рядку за кодом 06 даного звіту підприємством самостійно не було визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів.

Виходячи з положень Закону, яким визначена сума адміністративно-господарських санкцій за робоче місце у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, сума штрафних санкцій за нестворене робоче місце для інваліда у ТОВ «БАСФ»дорівнює 171 300,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, ТОВ „БАСФ” відповідно до наведених положень законодавства мало створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте не виконав вимоги закону.

За твердженнями відповідача, створення ним вакантної посади перекладача англійської, німецької мови і як наслідок виконання обов’язку створення робочого місця для інваліда виключають можливість застосування до ТОВ «БАСФ»адміністративно-господарських санкцій.

Судом досліджено звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, які подавались відповідачем до Печерського районного центру зайнятості, у яких зазначено про наявне вакантне місце перекладача з/на англійську, німецьку мову. При цьому запропонована заробітна плата зазначена у розмірі 1500 гривень на місяць є значно нижчою ніж середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2008 році. Також відповіді з районних центрів зайнятості на запити прокурора щодо наявності на обліку у центрах зайнятості інвалідів з освітою (професією) перекладач англійської, німецької мови, свідчать про те, що такі особи не перебували на обліку, відтак не направлялись до ТОВ «БАСФ»у зв’язку з відсутністю запропонованих підприємств вакансій для інвалідів.

Як зазначалось вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

На думку суду, створення протягом 2007-2008 років єдиної вакантної посади перекладача на зазначених умовах праці не свідчить про те, що ТОВ «БАСФ»виконало усі можливі дії спрямовані на виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Крім того, що за повідомленнями районних центрів зайнятості у 2007-2008 роках особи з обмеженими фізичними можливостями, які мали освіту перекладача на обліку як безробітні не перебували.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у ТОВ „БАСФ” становить 171 300,00 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 1 робочого місця із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 171 300,00 грн., які станом на день розгляду справи відповідачем не сплачено.

Крім того, позивачем згідно з поданим розрахунком заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 548,16 грн. за період існування боргу з 16.04.2009 р. до 23.04.2009 р. включно.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В.»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, код ЄДРПОУ 20068365) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій та пені у розмірі 171 848,16 грн. (сто сімдесят одна тисяча вісімсот сорок вісім гривень 16 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.04.2010.