Рішення № 93355604, 07.12.2020, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/555/20

Провадження по справі № 2/514/260/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Тончевої Н.М.

при секретарі – Образенко Т.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «ОДЕСАГАЗ», представником якого є адвокат Волохатий Володимир Петрович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Волохатий В.П. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь позивача завдані збитки у розмірі 17011 гривень 07 копійок та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 о 15 годині 50 хвилин керуючи автомобілем марки «ГАЗ 3309» номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Садова села Підгірне Тарутинського районного суду Одеської області, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з наземним газопроводом. В результаті дтп газопровід було пошкоджено, а ОСОБА_1 самовільно залишив місце дтп. Вина ОСОБА_1 доведена постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 12 грудня 2019 року. Розмір шкоди, завданої відповідачем позивачу дорівнює 17011 гривень 07 копійок. Відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати завдані ним збитки, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на розгляд суду від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явився. На адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що дійсно ним 18 листопада 2019 року о 15 годині 50 хвилин під час керування автомобілем марки «ГАЗ 3309» номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Садова села Підгірне Тарутинського районного суду Одеської області було скоєно дтп, внаслідок чого він здійснив зіткнення з наземним газопроводом. Однак, він не є відповідачем по зазначеній справі та не повинен відшкодовувати завдані внаслідок дтп збитки, оскільки на момент скоєння дтп він перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що підтверджується Трудовим договором №11 від 01 червня 2019 року, а саме працював водієм. Просив у задоволенні позову відмовити з зазначених підстав, справу розглянути за його відсутністю.

Третя особа по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Надав суду пояснення, в яких зазначив, що він не може бути третьою особою по справі на стороні відповідача ОСОБА_1 , оскільки останній не є відповідачем по зазначеній справі з підстав, викладених ним у відзиві та транспортний засіб марки «ГАЗ 3309» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого він є, відповідно страхового полісу № АМ/9427753 є застрахованим транспортним засобом у ПАТ «Страхова група «ТАС», а тому позивач має звернутись до ПАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про відшкодування збитків. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, справу розглядати за його відсутністю.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 18 листопада 2019 року о 15 годині 50 хвилин керуючи автомобілем марки «ГАЗ 3309» номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Садова села Підгірне Тарутинського району Одеської області, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з наземним газопроводом.

Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 12 грудня 2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі якої його піддали адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 (триста сорок) гривень (а.с.17-18).

З Акту на виконання будівельно-монтажних робіт, врізання та пуск газу №3, розмір збитків, завданих внаслідок дтп, яка мала місце 18 листопада 2019 року, складає 17011 гривень 07 копійок (а.с.19).

Зважаючи на положення частини шостої статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18 листопада 2019 року додатковому доказуванню не підлягає.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За положеннями ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки «ГАЗ 3309» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 з 24 вересня 2009 року (а.с.39).

З Трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №11 від 01 червня 2019 року вбачається, що останній було укладено безстроково між ОСОБА_2 , як особою яка використовує найману працю та ОСОБА_1 , який зобов`язаний виконувати обов`язки водія у робочі дні з 08 години до 18 години, вихідні дні субота, неділя.

Зазначений трудовий договір знято з реєстрації 31 серпня 2020 року.

Таким чином, на момент дтп, яа мала місце 18 листопада 2019 року о 15 годині 50 хвилин по вулиці Садова села Підгірне Тарутинського району Одеської області відповідач ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки, визначені Трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №11 від 01 червня 2019 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-933цс16.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права залучати з власної ініціативи співвідповідачів, які є належними за вимогами позивача .

За приписами статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.

З оцінки наданих відповідачем доказів вбачається наявність між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудових правовідносин на момент вчинення ДТП, так як ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ГАЗ 3309» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 як водій та в той момент виконував свої трудові обов`язки, передбачені Трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю №11 від 01 червня 2019 року.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки він на момент скоєння дтп перебував у трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки.

Позивач не скористався своїм правом звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного Товариства «ОДЕСАГАЗ», представником якого є адвокат Волохатий Володимир Петрович до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева