Рішення № 93354925, 18.11.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21800/19

Провадження № 2/522/2356/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО І КО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті знищення майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду 26.12.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « КРЕДО І КО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті знищення майна.

Згідно обґрунтування позовних вимог, за адресою АДРЕСА_1 , була розташована рятувальна станція Одеської обласної рятувальної служби. З 1999 року ОСОБА_2 був визначений начальником цієї станції.

Наказом від 2000 року ОСОБА_1 було виділено приміщення для проживання та зберігання майна на зазначеній рятувальній станції. Це приміщення було єдиним об`єктом нерухомості, що використовувався для проживання ОСОБА_1 , його дружини – ОСОБА_3 та їх малолітньої дитини – ОСОБА_4 . У приміщенні знаходилось все майно родини.

У результаті вчинення демонтажних робіт будівельною технікою за адресою АДРЕСА_1 , 01 жовтня 2019 року було зруйновано будівлю, яким розпоряджався позивач, разом із усім його майном. При цьому посилався на те, що його завчасно не було попереджено за для того, щоб він звільнив приміщення від свого майна, та перевіз сім`ю з цього об`єкту для їх безпеки.

Посилався на те, що унаслідок проведення будівельних робіт ОСОБА_3 зламала ногу та була вимушена звернутись за лікуванням до клініки сімейного лікаря ТОВ «Медея» та діагностичного центру «Вітамед-І», тим самим зазнала фізичну та моральну шкоду. Унаслідок будівельних робіт 01.10.2019 року було знищено майно ОСОБА_2 , а саме два телевізори, холодильник, дитячі іграшки та ковзанки; особисті речі (верхній одяг, обув тощо), меблі (стіл, чотири стільці, ліжко, диван), посуд та особисті накоплення - грошові кошти у сумі 425 000 грн.. За розрахунком позивача на загальну суму 435 000 грн.. Також, разом із родиною позивач вимушений орендувати житло за адресою АДРЕСА_2 , та сплачувати орендну плату у розмірі 6000 грн. на місяць.

Посилався на те, що факт знешкодження підтверджується фото фіксацією руйнування будівельною технікою та показаннями свідків, а також його заявами до Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області від 01.10-03.10.2019 року, які між тим не були зареєстровані в ЄРДР.

Від дільничного офіцера поліції сектору превенції Київського ВМ у м.Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції О.М. Брадарського О.М. позивачем було отримано довідку, згідно якої вказано, що з 2015 року майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , належить ТОВ «КРЕДО і КО» та в 2019 році було видано дозвіл на виконання будівельних робіт. Іншим листом відділення поліції позивачу було рекомендовано вирішувати всі спірні питання мирним шляхом або звертатись до суду.

За викладених обставин, посилаючись на те, що йому були завдані як матеріальні збитки у результаті руйнування будівлі разом із його майном та наявних у ньому грошових коштів у розмірі 435 000 грн. та і збитки унаслідок оренди квартири за два місяці у розмірі 12 000 грн., вважає, що останні мають бути стягненні з ТОВ «КРЕДО І КО». Також позивач вважає, що має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що його житло було зруйновано, він разом із сім`єю залишився без житла, унаслідок чого вимушений переїхати до орендованого житла, постійно перебуває у стресовому та нервозному стані. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у сумі 10 000 грн..

Ухвалою суду від 03.01.2020 року позов було залишено без руху, недоліки позову були усунуті 24.01.2020 року.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку в підготовчому засіданні

Розгляд справи через неявку сторін 02.03.20 року, 15.04.2020 року, 15.06.2020 року відкладався.

У підготовче засідання 20.07.20 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. З боку сторони позивача суду 20.07.20 року надана заява про проведення засідання у їх відсутність, а з боку відповідача - заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 18.11.2020 року.

До суду 23.10.2020 року надійшов відзив на позов від представника відповідача, згідно якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що 05 грудня 2015 року ТОВ “Кредо і Ко” набуло у власність нежитлову будівлю, загальною площею 132 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 05 грудня 2015 року. 23 лютого 2018 року між Одеською міською радою та ТОВ “Кредо і Ко” було укладено Договір оренди землі, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 248. У відповідності до п. 1.1. вказаного Договору оренди “Орендодавець на підставі ЗУ “Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 2822-VII від 14.12.2017 року надає, а Орендар приймає у платне строкове користування земельну ділянку, площею 0,3099 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:35:001:0028, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель адміністративного призначення та благоустрою території”. Частина 1 пункту 2.2. Договору оренди землі вказує, що “На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належить ТОВ “Кредо і Ко”, а саме: нежитлова будівля – на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 05.12.2015 року Одеським міським управлінням юстиції, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Одеським міським управлінням юстиції, номер запису про право власності: 12383412, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796243051101”.

Також згідно відзиву, 29 серпня 2019 року Відповідачем було отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт з “Нового будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Коригування”. Отже, відповідач набув у власність нежитлову будівлю відповідно до положень законодавства та розпочав на орендованій земельній ділянці будівельні роботи зі знесенням існуючих будівель та споруд. За викладених обставин позов ОСОБА_1 вважає необґрунтованим, факти, на які посилається Позивач, вважає непідтвердженими жодними доказами, та Відповідачеві взагалі невідома особа Позивача та яке відношення останній має до нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . ТОВ “Кредо і Ко” вважає, що в позові має бути відмовлено в повному обсязі, виходячи з наступного. Вважає, що позивач не надав доказів як самого факту проживання у нежитловій будівлі, так і правових підстав для такого можливого проживання. ТОВ “Кредо і Ко” взагалі не відома особа Позивача та у Відповідача відсутня будь-яка інформація щодо того, що останній проживав у нежитловій будівлі, власником якої є Відповідач. У свою чергу, ТОВ “Кредо і Ко” вправі розпоряджатися належним йому нерухомим майном відповідно до положень законодавства. Позивач зазначає у позові перелік майна, яке нібито було знищене Відповідачем. При цьому Позивач не наводить жодних доказів щодо того, що вказане майно взагалі існувало. Як встановлено з матеріалів доданих до позовної заяви, Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів щодо неправомірних дій відносно того, що Відповідач незаконно здійснює знесення об`єкта нерухомого майна, але жодних відомостей про знищення належного йому майна, в матеріалах звернень не міститься. Також вважає необґрунтованими та не підтвердженими вимоги та посилання позивача на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, він вимушений винаймати квартиру та сплачувати за нею оренду плату у розмірі 6000 грн. щомісячно. Безпідставними вважає посилання позивача на положення ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України, оскільки позивач фактично не є власником нерухомого майна. За викладених обставин просив відмовити у позові.

У судове засідання 18.11.2020 року сторони не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача поважність причин неявки суду не повідомив та жодних клопотань до суду не заявляв.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обізнаність сторін про існування відповідного спору, суд вважає за можливе вирішити спір по суті за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 05 грудня 2015 року ТОВ “Кредо і Ко” набуло у власність нежитлову будівлю, загальною площею 132 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 05 грудня 2015 року.

23 лютого 2018 року між Одеською міською радою та ТОВ “Кредо і Ко” було укладено Договір оренди землі, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 248.

У відповідності до п.1.1. вказаного Договору оренди “Орендодавець на підставі ЗУ “Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 2822-VII від 14.12.2017 року надає, а Орендар приймає у платне строкове користування земельну ділянку, площею 0,3099 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:35:001:0028, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель адміністративного призначення та благоустрою території”.

Частина 1 пункту 2.2. Договору оренди землі вказує, що “На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належить ТОВ “Кредо і Ко”, а саме: нежитлова будівля – на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 05.12.2015 року Одеським міським управлінням юстиції, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Одеським міським управлінням юстиції, номер запису про право власності: 12383412, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 796243051101”.

У подальшому, 29 серпня 2019 року ТОВ “Кредо і Ко” було отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт з “Нового будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Коригування”.

Звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач просив відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, завдану відповідачем унаслідок руйнації нежитлової будівлі, в якій він проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Відповідно до положень ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

За правилами ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно ч.1 до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За встановлених судом обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд вбачає доведеним той факт, що відповідач в 2015 році набув у власність нежитлову будівлю, загальною площею 132 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень законодавства та розпочав на орендованій земельній ділянці будівельні роботи зі знесенням існуючих будівель та споруд.

Окрім того, зазначено підтверджується довідкою дільничного офіцера поліції сектору превенції Київського ВМ у м. Одесі ГУНП в Одеській області ст. лейтенанта поліції О.М. Брадарського О.М. (а.с.17). Зокрема, згідно якої вбачається, що дійсно за вказаною адресою була рятувальна станція, яка припинила свою дію в 1998 році та керівником якої був ОСОБА_1 .

Між тим, достеменних та безспірних доказів того, що позивач набув право користування вказаною нежитловою будівлею позивачем до суду не надано і що відповідач не визнає. Також матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що позивач разом із родинною проживав на законних підставах у вказаній нежитловому приміщенні і підстав, а також того, що таке проживання було законним.

Більше того, Позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

За викладених обставин суд погоджується із доводами сторони відповідача із приводу того, що позивачем не доведено факт вчинення неправомірних дій Товариства, факт того, що позивач проживав у спірній будівлі на законних підставах та останні були зобов`язані його сповіщати про відповідні будівельні роботи.

Також матеріали позову містять лише опис майна, яке нібито знаходилось в нежитловій будівлі, а також суми коштів у розмірі 425 000 грн., проте доказів щодо вартості такого майна та їх беззаперечної наявності у позивача матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за розглядом справи на знайшов свого підтвердження склад деліктного правопорушення відповідача в завданні збитків позивача, а тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє.

Утім, матеріали справи не містять жодного доказу, щоб свідчив про заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань, а також винних дій відповідача в спричиненні такої моральної шкоди, а отже позивачем не доведено позовні вимоги у цій частині також.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На вимогу зазначених норм процесуального права, а також зважаючи на те, що суддя з 23.11.2020 року по 04.12.2020 року перебувала на лікарняному, датою складення цього судового рішення є 07.12.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 15-16, 22-23, 319, 321, 381, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 43, 44, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДО І КО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті знищення майна- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 07 грудня 2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.