Ухвала суду № 93353245, 30.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17528/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України)

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. ( ч. 1 статті 4 ЦПК України)

Відповідно до частини першої ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 27-30 ЦПК).

Пунктом 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3 передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 726/2102/16-ц.

Як вбачається із абз. 2 п. 39 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року, правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено статтею 532 Цивільного кодексу України, При цьому слід урахувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.

Будівельний підряд, окрім родових ознак договору підряду, має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет будівельних робіт, характер здійснення цих робіт, які нерозривно пов`язані з місцезнаходження об`єкта.

Виходячи з підстав та предмету позову позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за Договором підряду №7/09 від 07 вересня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кванті», об`єктом якого виступає будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 , що територіально розташоване в межах Голосіївського району міста Києва.

Таким чином, у відповідності до ст. ст. 27-30 ЦПК України дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпровського районного суду м. Києва.

У зв`язку з викладеним та враховуючи положення ст. 30 ЦПК України, дана заява повинна пред`явлена за правилами виключної підсудності, визначеним ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки між сторонами виник спір із Договору підряду, місце виконання якого нерозривно пов`язано із місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, в той же час, з урахуванням положень ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, наявні підстави передати справу для подальшого розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва, за місцезнаходженням майна.

Керуючись ст. 2, 4, 27, 28, 31, 260, 354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу № 755/17528/20 (провадження № 2/755/6816/20) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кванті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: