Ухвала суду № 93352706, 04.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/422/20

Справа № 754/8118/18

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю прокурора Гаврилової А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представників третіх осіб Дубів Ю.Я., Мельниченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду по цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», про визнання особи такою, що не набула право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: КП «Дарницьке лісопаркове господарство», про визнання особи такою, що не набула право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки.

До суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду. Дане клопотання представник відповідача мотивує тим, що в даному випадку прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду і не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є Київська міська рада, а тому прокурор не є суб`єктом, якому належить право звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні прокурор Гаврилова А.О. заперечувала проти даних тверджень представника відповідача, оскільки вважає, що інтереси держави повинні бути захищені, а Київська міська рада допустила бездіяльність, яка доводиться фактом не звернення до суду з приводу спірного майна протягом тривалого часу.

Представник відповідача ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив залишити позовну заяву без розгляду.

Представники третіх осіб Дубів Ю.Я. та Мельниченко С.О. проти задоволення клопотання заперечували.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність інших сторін.

Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Про необхідність надання суду доказів невиконання або неналежного виконання державним органом своїх повноважень для підтвердження представництва прокурора в суді висловися Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18, де у п.30 вказано, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018 року, де вказано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W.v.Fгаnсе) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

У Рекомендаціях Парламентської Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Судом встановлено, що прокуратурою в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» до Київської міської ради 20.06.2018 року було направлено відповідний запит. В той де час, даний позов надійшов до суду вже 21.06.2018 року (а.с.60).

Таким чином, всупереч наведеним нормам ЗУ «Про прокуратуру», позивач в даному випадку не обґрунтував належним чином та не надав належних та допустимих доказів того, що Київська міська рада не виконує або ж неналежним чином виконує свої повноваження з моменту отримання відповідного повідомлення, а посилання позивача на це у позовній заяві має вигляд припущення.

Крім того, заперечуючи проти клопотання, представник позивача послалась на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Однак, зазначена постанова також свідчить про правильність висновків суду.

Так, у п.п.76-83 цієї постанови наголошено на тому, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Тобто, Верховним Судом звернуто увагу на обов`язкове дотримання прокуратурою положень ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» та виникнення у прокуратури підстав для звернення лише в разі, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Так, як вже зазначено вище, повідомлення до Київської міської ради в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» позивачем було датовано 20.06.2018 року, а даний позов подано до суду вже 21.06.2018 року. Крім того, докази направлення повідомлення від 20.06.2018 року відсутні, відповідно, відсутні докази отримання Київською міською радою такого повідомлення на момент подання позову до суду. В сукупності ці обставини свідчать про недотримання позивачем ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», а тому відсутні правові підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відтак, суд, перевіривши доводи клопотання та заслухавши представників сторін, з урахуванням наведених правових норм приходить до висновку про відсутність у Київської місцевої прокуратури № 3 повноважень на звернення до суду з даним позовом.

Згідно п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

При таких обставинах, суд вважає можливим залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст. ст.247, 257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «Дарницьке лісопаркове господарство», про визнання особи такою, що не набула право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: