Рішення № 93352278, 02.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Справа № 501/2894/20

2/501/1202/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Чорноморськ

Іллічівський міський суд Одеської області, суддя Тюмін Ю.О.

Секретар судового засідання Морозова Л.Ю.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Представник відповідача - Марченко Дмитро Вікторович.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ».

Представник третьої особи - Павлуша Валерій Валентинович .

Вимоги позивача:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №260/0-29 від 28.07.2020 р. в частині звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 за ч. 1 ст.140 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді швейцара Готельного комплексу «Моряк» (надалі ГК «Моряк»);

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28.07.2020 року по час постановлення рішення суду;

- стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка працювала в ДП «МТП «Чорноморськ» (далі - Порт) швейцаром в Готельному комплексі «Моряк» (далі - Готель).

28.07.2020 року вона наказом в.о. директора порту за №260/0-29. була звільнена з підприємства за ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає, що наказ є незаконним з таких підстав:

- згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ» (далі - Профспілка) згоди на її звільнення не надала, і відмова є обґрунтованою, а тому вона підлягає поновленню на роботі;

- відповідач не вирішив питання щодо її переважного права на залишення на роботі, хоча вона є єдиним членом сім`ї з самостійним заробітком;

- відповідач не проводив консультації з Профспілкою стосовно заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень.

Стислий виклад пояснень третьої особи

Пояснення третьої особи (а.с. 38 - 41) узгоджуються з позицією позивачки, зазначеною в позовній заяві.

Представник третьої особи Павлуша Валерій Валентинович в судовому засіданні також пояснив, що відповідач порушив процедуру, яка має передувати звільненню відповідачки, а тому, отримавши відмову Профспілки, відповідачку мали заново за два місяці попередити про звільнення, запропонувати посади на переведення та звернутися до Профспілки за згодою на звільнення працівниці. Відмова обґрунтована фактичними обставинами. Порушення відповідачем процедури звільнення полягало в такому:

- п. 2.1.7 Колективного договору Порту вимагає не проводити цілеспрямованих скорочень працівників доти, доки не будуть використані всі можливості для збереження робочих місць і до цього не примусить економічна ситуація в порту. В такому випадку заздалегідь, не менше ніж за три місяці повідомляти профспілки та вести з ними перемови з дотримання прав та інтересів працівників, які підлягають скороченню;

- стаття 43 КЗпП України встановлює строк в 1 місяць, не пізніше якого Порт міг звільнити позивачку з дня одержання згоди Профспілки, натомість звільнив її через три місяці після відмови Профспілки;

- позивачці не запропонували всі наявні посади для переведення на день звільнення;

- згідно даним штатного розпису, на момент звільнення позивачка була переведена в Допоміжний підрозділ без її згоди, у зв`язку з чим Порт допустив її до роботи на новій посаді у Допоміжному підрозділі на нових умовах і не мав права звільняти.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 55-64), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на такі обставини.

Згідно наказу №355-О від 09.07.2010 року, ОСОБА_1 покоївку 1 розряду Готельного комплексу «Моряк» переведено постійно з 10.07.2019 року швейцаром ГК «Моряк», з оплатою за штатним розписом, ст..32 КЗпП України, режим роботи - багатозмінний цілодобовий.

- з кінця 2019 року порт знаходиться на етапі подолання фінансової кризи. Готель є збитковим структурним підрозділом порту, який не здійснює діяльність профільного напрямку виробничої сфери порту.

- Відповідно ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. п. 3 наказу в.о. директора порту від 16.12.2019 р. № 449 «Про зміни в організації виробництва праці» зі змінами згідно наказів в.о. директора порту «Про внесення змін до наказу від 16.12.2019 р. №449» від 20.12.2019р. №468 та 19.03.2020р. №85, структурний підрозділ порту ГК «Моряк» ліквідовано з 01.05.2020р. При ліквідації Готелю було проведено ліквідацію всіх робочих місць та посад в даному структурному підрозділі, що складають його штатний розпис.

- позивачці було запропоновано перевестися на одне із наявних вакантних робочих місць, однак вона не надала згоду на її переведення.

- на виконання вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, відповідач звернувся до Профспілки із поданням на звільнення позивачки, а відмова Профспілки є необґрунтованою, оскільки Порт дотримався процедури, передбаченої КЗпП.

В судовому засіданні представник відповідача Марченко Дмитро Вікторович просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві. Перелік запропонованих посад був актуальним на день звільнення позивачки. Позивачка не надала докази на підтвердження наявності у неї переважного права на залишення на роботі. Готель ліквідований 01 травня 2020 року, після чого жодної господарської діяльності не здійснював. Посади, що вивільняються, внесенням змін до штатного розпису вносяться до Допоміжного підрозділу, де працівники, посади яких вивільняються, перебувають до моменту звільнення. Допоміжний підрозділ не входить до організаційної структури Порту, його наявність у штатному розписі не прирівнює його з іншими структурними підрозділами. Відповідачка працювала на посаді швейцара. Всі посади швейцарів Готелю були ліквідовані, а в інших структурних підрозділах Порту відсутні такі посади, у зв`язку з чим роботодавець не міг врахувати переважне право відповідачки на залишення на посаді у зв`язку з відсутністю таких.

Заяви, клопотання

Позивачка в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявами про розгляд справи у її відсутності (а.с. 26, 189).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивачка працювала в Порту швейцаром в Готелі, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7 - 10).

Наявність у підприємства фінансових труднощів підтверджується розшифровкою дебіторської заборгованості (а.с. 84 - 85), Звітом про фінансові результати за 2019 рік (а.с. 86), Звітом про фінансові результаті за І Півріччя 2020 року (а.с. 90), а також відомостями про кількість коштів на рахунках підприємства (а.с. 87 - 89, 91 - 93)

Відповідно до п. 2.1.5 Колективного договору ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», при змінах в організації виробництва і праці, пов`язаних з ліквідацією структурних підрозділів порту (чи окремих об`єктів, які входять в структурні підрозділи порту) у зв`язку з укладенням портом договорів про спільну діяльність, управління майном, інвестиційних та інших договорів, за якими майно порту передається в користування іншим суб`єктам господарювання, передбачати в таких договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються, на рівні, не нижче чинного Колективного договору (а.с. 45).

П. 2.1.7 Колективного договору забороняє Порту проводити цілеспрямовані скорочення працівників доти, доки не будуть використані всі можливості для збереження робочих місць і до цього не примусить економічна ситуація в порту. В такому випадку заздалегідь, не менше ніж за три місяці повідомляти профспілки та вести з ними перемови з дотримання прав та інтересів працівників, які підлягають скороченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 494 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Адміністрація Порту спільно з Профспілками уклали Угоду про проведення спільних заходів по виводу Порту з фінансової кризи (а.с. 46).

Зокрема, відповідно до п/п «г» п. 2.1. Угоди Порт готує та подає до Міністерства інфраструктури України та Чорноморської міської ради документи про передачу на баланс міської громади, пакетом, наступні непрофільні активи, зокрема, ГК «Моряк».

П. 2.5. Угоди передбачає, що Порт готує та видає накази про зниження посадових окладів (тарифних ставок) керівного складу Порту на період подолання фінансової кризи підприємства; встановлює жорсткий контроль витрат, пов`язаних з закупівлями через систему прозоро та надає відповідну інформацію профспілкам за їх вимогою.

В Порту вживалися заходи з подолання фінансової кризи шляхом видання відповідних наказів:

- встановлений неповний робочий тиждень тривалістю 32 години (а.с. 73 - 74);

- скасовані надбавки за виконання особливо важливої роботи (а.с. 75 - 78);

- призупинено з 01.01.2020 р. нарахування та виплату оплат та доплат (а.с. 79-80)

На розгляді Чорноморської міської ради перебуває питання передачі об`єктів, які перебувають на балансі Порту, до комунальної власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області (а.с. 101 - 106).

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Безстроковий трудовий договір, тобто такий, що укладений на невизначений строк, є гарантією, що працівник буде звільнений та втратить роботу не з настанням певного визначеного терміну та не в будь-який момент в залежності від бажання роботодавця, а виключно у випадку, прямо передбаченому законом, та з дотриманням порядку, встановленого законом з метою дотримання прав та мінімальних гарантій для працівника.

Суд не ставить під сумнів право суб`єкта господарювання, який незалежно від форми власності вправі на власний розсуд визначати організаційні та виробничі умови своєї діяльності, в тому числі, приймати рішення про закриття збиткових структурних підрозділів та/або скорочувати чисельність та/або штат працівників.

Разом з тим, дотримання балансу між свободою господарської діяльності та правом громадян на працю вимагає від суду на виконання статті 43 Конституції України захистити працівника від незаконного звільнення, тобто звільнення з порушенням встановленого законом порядку.

Усталена судова практика, положення якої викладені у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», а також у постанові Верховного суду від 06.05.2020 р. у справі № 487/2191/17, полягає в тому, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до п. 3 наказу в.о. директора Порту від 16.12.2019р. №449 «Про зміни в організації виробництва праці» зі змінами згідно наказів в.о. директора порту «Про внесення змін до наказу від 16.12.2019 р. №449» від 20.12.2019р. №468 та 19.03.2020р. №85, прийнято рішення ліквідувати структурний підрозділ порту Готель з 01.05.2020р. (а.с.67 - 72).

Порт направив позивачці повідомлення про наступне звільнення (а.с. 97). В повідомленні зазначено, що позивача інформують, що відповідно до наказів в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 16.12.2019 №449 № «Про зміну в організації виробництва і праці» та від 20.12.2019 №468 «Про внесення змін до наказів від 16.12.2019 №449» структурний підрозділ порту «Готельний комплекс «Моряк» та її робоче місце буде ліквідовано 01 квітня 2020 р. В тексті повідомлення міститься розпис відповідачки про його отримання 19 березня 2020 року.

Частиною 1 статті 492 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Однак, позивачку повідомили, що вона буде звільнена у зв`язку з ліквідацією Готелю за 12 днів до дня запланованої ліквідації 01 квітня 2020 року.

Після того, як позивачка була повідомлена про звільнення у зв`язку з ліквідацією Готелю 01 квітня 2020 року, наказом від 19.03.2020 р. термін ліквідації було перенесено на місяць - на 01 травня 2020 року (а.с. 72), однак, навіть враховуючи ці зміни позивачка була повідомлена не за два, а за 1 місяць та 12 днів до ліквідації Готелю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

14 травня 2020 року Профспілка отримала подання на звільнення позивачки (а.с. 94).

20 травня 2020 року - Профспілка не надала згоди на звільнення позивачки (а.с. 12-14, 42 - 43). Виписка з протоколу була отримана відповідачем 25 травня 2020 року (а.с. 44).

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відмова Профспілки є необґрунтованою.

Інститут отримання згоди на розірвання трудового договору має на меті запобігти порушенням прав працівника, який є членом профспілкової організації, при звільненні такого представника. Цей захід є індивідуальним, тобто обґрунтування відмови в наданні згоди має стосуватися попередження порушення прав конкретного працівника.

Профспілка у відмові посилається на недотримання переважного права позивачки на залишення на роботі.

Такі твердження мають спиратися на обставини, що, по-перше, відповідачка належить до категорії осіб, які користуються переважним правом на залишення на роботі, а по-друге, що на такій самій посаді залишився працювати інший працівник, який не користується переважним правом на залишення на роботі. Однак, твердження Профспілки не ґрунтуються на таких обставинах. Також такі обставини не доведені позивачкою в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В тексті повідомлення позивачка попереджається, що у разі її відмови від переведення на одну з наявних вакантних штатних одиниць або у зв`язку з відсутністю у неї відповідної освіти та кваліфікації для її переведення то вона буде звільнена через два місяці з дня отримання повідомлення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про пропозицію посад для переведення, які були запропоновані позивачці одночасно з попередженням про наступне звільнення.

Натомість, Перелік робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 08 липня 2020 року, був наданий відповідачці 27 липня 2020 року (а.с. 98 - 99), тобто за один день до її звільнення.

Відмовляючи в наданні дозволу на звільнення позивачки Профспілка посилається на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 01.04.2015 р. по справі № 6-40цс15, зазначаючи, що роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом всього періоду і які існували на день звільнення.

Однак, встановлені судом обставини надання переліку посад напередодні звільнення навпаки свідчить про те, що зазначена правова позиція вказує на законність дій відповідача в цій частині. В справі, розглянутій Верховним Судом України, роботодавець не виконав вимоги ч. 3 ст. 492 КЗпП та запропонував працівникові іншу роботу не одночасно з попередженням про звільнення, а лише в день звільнення, що все одно було визнано Верховним Судом України виконанням роботодавцем обов`язку вжити заходів працевлаштування працівника.

Також спростовані встановленими судом обставинами аргументи Профспілки про не передачу Готелю на баланс міської громади, а також невжиття Портом інших заходів, спрямованих на подолання кризи без застосування скорочень. Крім того, такі твердження не стосуються особисто позивачки, а містять заперечення Профспілки проти скорочення штату працівників, як такого.

Однак, незважаючи на це, відповідач не мав права прийняти рішення про звільнення на підставі ч. 7 ст. 43 КЗпП України, оскільки ним були допущені порушення порядку звільнення позивачки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим на то органом у випадку змін в організації виробництва та праці, втому числі при скороченні чисельності або штату працівників.

В попередженні про звільнення позивачки, а також у наказі про її звільнення від 28.07.2020 р. підставою зазначене - зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників - ліквідація з 01.04.2020 р. Готелю з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис (а.с. 11, 100).

Однак, судом встановлено, що Готель не був ліквідований 01 квітня 2020 року, як це зазначено підставою для звільнення, не був він ліквідований також і 01 травня 2020 року відповідно до змін у відповідні накази. Таким чином, зміни в організації виробництва і праці, які були використані відповідачем як підстава для звільнення позивачки, насправді не були здійснені Портом.

По перше, позивачка була звільнена лише 28 липня 2020 року, тобто через чотири місяці після того, як її було попереджено про звільнення через два місяці. Звільнення відбулося через три місяці після запланованої ліквідації Готелю, тобто позивачка продовжувала працювати в Готелі після 01 травня 2020 року.

З метою встановлення обставин змін в організації праці відповідача судом була витребувана копія штатного розпису Готелю (а.с. 120 - 124), а також зміни штатних розписів (а.с. 123 - 173), відомості яких свідчать, що після 01 травня 2020 року штатний розпис Готелю містив посади.

Останні зміни штатного розпису Готелю датовані 13 липня 2020 року (а.с. 174 - 178) Відповідно до цих змін зі штатного розпису Готелю виключені штатні посади, які цими ж змінами включені до Допоміжного підрозділу (а.с. 176).

Відповідно до цих змін в штатному розписі ГК «Моряк» в розділі «Підрозділ 1405 (Служба номерного фонду)» в колонці «Виключити» вказано найменування професії «Швейцар», кількість штатних одиниць «4». Водночас, навпроти міститься колонка з назвою «Увести» 4 посади Швейцарів до Допоміжного підрозділу (підрозділ 6008). Тобто чотири посади Швейцарів, одну з яких займала позивачка, були переведені до Допоміжного підрозділу. Таким чином, в штатному розписі Порту досі обліковується чотири посади Швейцарів, які не були скорочені, а були переведені в Допоміжний підрозділ.

Представник Порту в судовому засіданні пояснив, що ці посади Порт планує скоротити, а закріплені вони до Допоміжного підрозділу лише тимчасово.

Оскільки підставою для звільнення позивачки було ліквідація Готелю та всіх штатних посад, однак рішення керівництва про ліквідацію Готелю фактично не було реалізовано у встановлені строки, відповідні посади працівників Готелю продовжують існувати в штатному розписі Порту. Це свідчить про те, що зміни в організації виробництва і праці у вигляді скорочення штату працівників «Швейцар» в Порту фактично не відбулося. Докази про дату, коли Порт має намір скоротити ці посади, суду надані не були, у зв`язку з чим, наміри Порту про їх скорочення в майбутньому не підтверджені.

Також, суд звертає увагу, що позивачка 19 березня 2020 року була попереджена про те, що буде звільнена через два місяці, однак продовжувала працювати протягом ще двох місяців після спливу цього строку.

Законодавець відводить два місяці на здійснення дій, якими супроводжується звільнення працівника. Протягом двох місяців роботодавець зобов`язаний вжити заходів з працевлаштування працівника, запропонувавши інші посади для переведення, врахувати переважне право на залишення працівника, отримати згоду профспілкової організації, після чого звільнити працівника.

Відповідач не звільнив позивачку у повідомлений строк, а це давало працівнику всі підстави правомірно розраховувати, що роботодавець відмовився від свого наміру звільнити її. Тому після спливу двомісячного строку, у випадку збереження наміру звільнити позивачку, роботодавець був зобов`язаний розпочати всю процедуру заново: знову попередити її за два місяці про наступне звільнення, запропонувати посади для переведення та звернутися за наданням згоди до Профспілки.

Однак, Порт не дотримався передбачених законом процедур - звільнив позивачку 28 липня 2020 року, не здійснивши протягом двох місяців, що передували звільненню попередження працівника про наступне звільнення, не звертався до Профспілки за отриманням згоди на звільнення працівника.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №260/0-29 від 28.07.2020р. в частині звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КЗпП України незаконний та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до пп. б) п. 4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст. ст. 44, 83, 120, 121,125 КЗпП України.

Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п. 3 даної Постанови включаються до розрахунку.

Тобто, всі виплати, в тому числі одноразові, які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

Відповідно до бухгалтерських довідок ДП «МТП «Чорноморськ» за Формою 2 (а.с.29) заробітна плата позивачки напередодні звільнення складала: травень 2020р. - 1721,64 грн., червень 2020р. - 1739,32 грн.

Середньомісячна заробітна плата складає (1721.64+1739,32):2 = 1730,32 грн.

В травні 2020 р. було 20,125 р/з, в червні 2020р. було 21,125 р/з, загальна кількість р/з складає 20,125+21,125= 41,250 р/з.

Середня кількість робочих змін складає 41,250:2 = 20,625 р/з.

Середньоденний заробіток працівника складає 1730,48:20,625= 83,90 грн.

Загальна середня кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 29.07.2020р. по 02.12.2020 р. складає 84,50 р/з. (20,625 * 4 + 2)

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.07.2020 р. по 02.12.2020 р. складає 83,90 грн. * 84,50 р/з = 7 089,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 878,80 грн., що підтверджується квитанцією від 20.08.2020р. (а.с.1).

Оскільки позовні вимоги мають бути повністю задоволені, то судовий збір має бути стягнений з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 274, 279, 263 - 266 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ».

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за №260/0-29 від 28.07.2020 р. в частині звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 за ч.1 ст.140 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді швейцара Готельного комплексу «Моряк».

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2020 р. по 02.12.2020 р. у розмірі 7 089,55 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 878,80 грн.

Рішення, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі, допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», код ЄДРПОУ 0001125672, місцезнаходження: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Праці, буд.6

Заінтересована особа - незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», код ЄДРПОУ 20987285, місцезнаходження: Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Корабельна, 1 каб.104.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року

Суддя Ю.О. Тюмін