Рішення № 93352272, 23.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5596/20 Справа №754/8193/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючої судді - Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Раєвського П.А.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32715,66 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» зазначило, що між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та відповідачем 30.11.2016 року було укладено Договір № 1040690 про надання кредиту у розмірі 2000,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» на рахунок ОСОБА_1 , із розрахунку - 0,01 річних від суми позики строком до 30.12.2016 року на 31 день та зі сплатою комісії. Позивач виконав своє зобов`язання за договором позики належним чином щодо надання грошових коштів відповідачу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення кредитних коштів із сплатою процентів за його користування та інших платежів у встановлені договором строки, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за договором позики в розмірі 32715,66 грн. та вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належний чином, подав заяву до суду в якій просив провести судове засідання без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, будь-яких пояснень та заперечень до суду не направила.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (Кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 30.11.2016 року між позивачем ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №1040690 на суму 2000,00 грн. строком до 30.12.2016 року на 31 день шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач, в свою чергу, зобов`язалася сплатити проценти за користування позикою, в розмірі 0,01% від суми позики, а також щомісячну комісію із розрахунку 1% від суми позики за кожний день користування позикою. Крім того, відповідно до умов договору позичальник зобов`язалася у випадку не повернення суми позики та прострочення виконання зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, сплатити відсотки та комісії, які встановлені договором та сплатити неустойку (пеню) в розмірі 10% від суми позики чи частини неповернутої позики, за кожний день прострочення до моменту виконання зобов`язань.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 01.06.2020 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 32715,66 грн., з яких: 2000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 25580,00 грн. - заборгованість за комісією; 3663,35 грн. - витрати по інфляції; 1472,34 грн. - заборгованість по 3% річних.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 2000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки такі кошти були фактично отримані, використані позичальником та неповернуті позивачу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також розмір процентів встановлений договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3663,35 грн. витрат по інфляції та 1472,34 грн. заборгованості по 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім основної суми заборгованості, витрат по інфляції та 3% річних позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією в розмірі 25580,00 грн.

Відносно даних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказаним вище договором позики, а саме п.п. 5.3.2 передбачено, що комісія за обслуговування позики нараховується за фактичну кількість днів користування позикою із розрахунку 1% від суми позики на кожний день користування позикою.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому, встановивши в договорі позики сплату щомісячної комісії, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються ОСОБА_1 , що є незаконним (правова позиція ВСУ в справі 6-1746цс16).

Таким чином, суд вважає, що вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Позов задоволено на 21,81% (7135,66х100:32715,66). Отже, судовий збір слід стягнути користь позивача в розмірі 458,44 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволеного позову в розмірі 458,44 грн.

Керуючись ст.ст.10, 2, 76-81, 89,141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7135,66 та судові витрати у розмірі 458,44 грн.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.Г. Таран