Рішення № 93352192, 07.12.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/340/20

Номер провадження 2/573/164/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Замченко А.О.,

з участю секретаря – Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області, Орган опіки та піклування Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області, Орган опіки та піклування Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, про визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином,

в с т а н о в и в :

25 лютого 2020 року до суду поштою надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином, в якій останній вказує, що 12 липня 2014 року вони з відповідачкою зареєстрували шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу народження дитини вони разом мешкали в квартирі АДРЕСА_1 . Починаючи з 2018 року шлюбні відносини фактично припинилися і ОСОБА_2 , забравши сина, переїхала до свого нового чоловіка, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2018 року їхній із ОСОБА_2 шлюб розірвано, а рішенням цього ж суду від 02 жовтня 2018 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина. На підставі його звернення Виконавчим комітетом Улянівської селищної ради Білопільського району 28 вересня 2018 року прийнято рішення №74, відповідно до якого йому надано дозвіл брати участь у вихованні сина шляхом підтримання з останнім регулярних особистих стосунків кожні вихідні з 10 години суботи до 10 години неділі та два дні під час релігійних і державних свят, а також надано дозвіл на участь в оздоровленні сина протягом двох тижнів на рік за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 . Але відповідачка та інші особи, які проживають разом з його сином, до теперішнього часу чинять йому перешкоди в спілкуванні з дитиною та прийнятті участі в його вихованні. Зазначає, що він виконує і надалі бажає виконувати свої батьківські обов`язки щодо сина, бажає безперешкодно спілкуватися з ним, для чого має все необхідне: гарне місце роботи та стабільну заробітну плату, власне житло з усіма умовами для життя дитини.

Посилаючись на викладене, декілька разів уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в спілкуванні із сином, встановивши йому такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожної суботи з 10 до 18 години; у літній (червень-серпень) та зимній (грудень-лютий) період не менше ніж по 10 діб для спілкування, відпочинку або оздоровлення на території України за письмовою домовленістю між батьками.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 02 березня 2020 року відкрито провадження в даній справі. Справу призначено до підготовчого судового засідання. До участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області, Орган опіки та піклування Улянівської селищної ради Білопільського району.

24 квітня 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якій позивачка вказувала, що останній нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо участі у вихованні сина, а тому просила визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини в формі систематичних побачень за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням віку та стану здоров`я дитини, інших обставин, що мають істотне значення, кожної суботи з 10 до 18 години за місцем проживання дитини або за домовленістю між батьками в іншому місті; не менше ніж 25 днів на рік поспіль для спільного відпочинку в лікувально-профілактичних або санаторно-курортних закладах за письмовою домовленістю між батьками.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 27 квітня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 27 квітня 2020 року зустрічну позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 05 травня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 10 серпня 2020 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 05 жовтня 2020 року, у справі було оголошено перерву до 21 жовтня 2020 року у зв`язку з неявкою свідків.

У судове засідання, яке відбулося 21 жовтня 2020 року, представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Конорєв В.О. не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з посиленням у м. Суми карантинних заходів. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 жовтня 2020 року в справі №922/2575/19, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів. Адвокат Конорєв В.О. не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до ст. 212 ЦПК України, але своїм правом не скористався. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Доказів того, що адвокат з поважної причини не може з`явитися до суду або взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції суду надано не було. У зв`язку з неявкою свідків ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2020 року їх було піддано приводу, а в справі оголошено перерву до 12 листопада 2020 року.

У судове засідання, яке відбулося 12 листопада 2020 року, представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Конорєв В.О. не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що діти ОСОБА_2 мають явні симптоми захворювання COVID-19, що є підставою стверджувати про наявність вказаного захворювання й у інших членів сім`ї – ОСОБА_2 , чоловіка ОСОБА_4 , матері ОСОБА_5 . У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки доказів того, що хтось з родини ОСОБА_2 дійсно хворіє суду надано не було. Сам адвокат не позбавлений був можливості прибути в судове засідання або взяти в ньому участь у режимі відеоконференції. Крім того, у судове засідання викликалися інші свідки, а з огляду на положення ч. 8 ст. 223 ЦПК України у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явилися. Після допиту свідків у справі було оголошено перерву до 04 грудня 2020 року.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його представники - адвокати Максименко Е.П., Нестеренко М.В. первісний уточнений позов підтримали в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 зустрічний позов підтримала в повному обсязі. Проти задоволення первісного позову в частині можливості батька брати участь у вихованні сина шляхом підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожної суботи з 10:00 до 18:00 години не заперечувала. В іншій частині позовних вимог просила відмовити мотивуючи тим, що лікар рекомендував щороку возити дитину на море, а з урахуванням часу акліматизації та на дорогу ОСОБА_1 повинен возити сина до відповідних закладів не менше ніж на 25 днів поспіль, хоча сама цього не робила жодного разу.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Конорєв В.О. зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Що стосується первісного позову, то проти його задоволення не заперечував лише у випадку, якщо кожна зі сторін не буде претендувати на компенсацію понесених витрат. У випадку ж якщо позивач і його адвокати наполягатимуть на стягненні із ОСОБА_2 судового збору та витрат на правову допомогу, то в задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представники Служби у справах дітей Білопільської РДА, Органу опіки та піклування Білопільської міської ради, Органу опіки та піклування Улянівської селищної ради в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (том 2 а. с. 30, 39, 40, 41). Представники Органу опіки та піклування Улянівської селищної ради, Служби у справах дітей Білопільської РДА подали заяви про розгляд справи без їх участі (том 2 а. с. 42, 43).

Заслухавши відповідачку ОСОБА_2 , адвокатів, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що з 12 липня 2014 року по 31 жовтня 2018 року сторони перебували в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11, 12, 15). Після укладення шлюбу із ОСОБА_4 відповідачці було присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а. с. 159 зв.).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_6 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 13-14).

У зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області із заявою про визначення способів його участі у вихованні та спілкуванні із сином 23 вересня 2018 року вказаним органом прийнято рішення №74, відповідно до якого ОСОБА_1 надано дозвіл брати участь у вихованні ОСОБА_6 шляхом підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожні вихідні з 10 години суботи до 10 години неділі, два дні під час релігійних та державних свят, а також надано дозвіл на участь в оздоровленні сина протягом двох тижнів на рік за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 (а. с. 17).

Як вбачається з актів, складених 23 листопада 2018 року, 02 лютого та 26 жовтня 2019 року працівниками Улянівської селищної ради, комісію для обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_2 та дитина, відповідачка до будинку не впустила, у здійсненні побачень ОСОБА_1 із сином чинить перешкоди (а. с. 18-21).

З акту обстеження умов проживання квартири АДРЕСА_1 від 12 березня 2020 року вбачається, що в зазначеній квартирі постійно проживає ОСОБА_1 . Під час перевірки до квартири зайшли ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та чоловіком ОСОБА_4 із задоволенням спілкувався та грався з батьком (а. с. 60).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працює електромонтером у ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» з 08:00 до 17:.00 години з понеділка по п`ятницю, вихідний субота та неділя (а. с. 26, 28).

За місцем роботи і проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (а. с. 29-30).

Згідно з довідкою Улянівського дошкільного навчального закладу «Світанок» від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 постійно цікавить життям сина в садочку, періодичного його відвідує. ОСОБА_3 завжди чекає зустрічі з батьком, між ними є взаєморозуміння (а. с. 32).

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування Улянівської селищної ради від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл брати участь у вихованні сина ОСОБА_6 шляхом підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожні вихідні з 10:00 години суботи до 10:00 години неділі, 2 дні під час релігійних та державних свят, 2-3 день після дня народження, протягом перших та третіх вихідних місяця з 9:00 години суботи до 17:00 години неділі за місцем проживання батька та його батьків. Також надано дозвіл ОСОБА_1 брати участь в оздоровленні сина протягом двох тижнів на рік за попередньою домовленістю з матір`ю (а. с. 79).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Білопільської міської ради від 10 квітня 2020 року, складеного на підставі обстеження умов проживання дитини за місцем проживання її батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , зазначений орган вважає доцільним визначити ОСОБА_1 дні спілкування з дитиною ОСОБА_6 кожної суботи з 10:00 до 18:00 години за попередньою домовленістю з матір`ю; надати батьку можливість не менше ніж 25 днів на рік поспіль перебувати з дитиною з метою спілкування та оздоровлення в санаторно-курортних закладах на території України за попередньою домовленістю з матір`ю дитини. З метою забезпечення всебічного та сімейного виховання дитини надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право змінювати порядок побачень батька з дитиною за їх взаємною згодою (а. с. 81-82).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 10 лютого 2020 року, встановлено, що між сторонами існує спір з приводу того, з ким буде проживати дитина. Цим же рішенням встановлено, що 21 червня 2019 року до Служби в справах дітей Білопільської РДА звертався ОСОБА_1 з приводу врегулювання питання виховання дитини. Крім того, останній також звертався з приводу того, що колишня дружина не дає йому бачитися із сином, на що йому була надана консультація щодо вирішення вказаного питання (а. с. 159-161).

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він являється батьком позивача ОСОБА_1 і дідом малолітнього ОСОБА_3 . Колишня дружина його сина ОСОБА_2 не дає останньому можливості бачитися із сином, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушений був звертатися до органу опіки. За попередньою домовленістю з ОСОБА_12 він із сином і представниками органу опіки приїздили до останньої. Коли приїхали, то ОСОБА_2 сказала, що дитина спить і щоб очікували. Через годину сказала, що ОСОБА_13 захворів і не дала можливості побачити. Крім того, на день народження ОСОБА_14 купив іграшки, хотів привітати сина, про що домовився з ОСОБА_12 . Але вона знову його не пустила.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона являється мамою ОСОБА_1 і бабою малолітнього ОСОБА_3 . ОСОБА_1 давно не спілкувався зі своїм сином, оскільки йому не дає колишня дружина ОСОБА_2 . Неоднократно вона була свідком того, як син телефонував ОСОБА_12 , але вона не бере слухавку. Навесні 2020 року ОСОБА_14 домовився із ОСОБА_2 про побачення із сином. Вона разом з ОСОБА_14 поїхала на ту зустріч, але ОСОБА_12 не вийшла.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 . Колишня дружина ОСОБА_2 не дає можливості брату бачитися із сином ОСОБА_3 . У червні 2019 року ОСОБА_14 домовився із ОСОБА_12 про побачення із сином. Вона разом з братом поїхала на ту зустріч, але ОСОБА_12 двері не відкрила. Крім того, у 2019 році вона була свідком розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_12 . Остання сказала, що б з усіма питаннями брат звертався до її адвоката.

Крім того, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 показали, що між ОСОБА_1 і його сином ОСОБА_3 чудові стосунки.

Покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 суд вважає належними та допустимими, оскільки вони є послідовними та підтверджуються письмовими матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що працює вихователем у дитячому садочку. У 2019-2020 навчальному роках до її групи ходив ОСОБА_18 . Але з кінця 2019 року останнього в садочку не було через хворобу та карантин. Коли ОСОБА_1 хотів поспілкуватися з дитиною, то він телефонував їй, запитував дозволу та приходив до садочку протягом навчального дня. Аналогічно робили й дідусь з бабусею по лінії батька. Батько не пояснював чому приходить до дитини протягом робочого дня, а не ввечері. Даня завжди був радий, коли приходив батько. Із садочку дитину забирала мама, а інколи вітчим. Свідком конфліктних ситуацій між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_17 не була. ОСОБА_2 ніколи не казала їй, що батько не хоче бачитися з дитиною.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що працює на посаді інспектора Улянівської селищної ради. ОСОБА_1 неодноразово писав заяви, в яких просив встановити години зустрічі із сином ОСОБА_3 , у зв`язку з чим було прийняте відповідне рішення та надано батьку дозвіл брати участь у вихованні сина. Вказане рішення не виконується. На даний час існують перешкоди в спілкуванні батька із сином. Одного разу вона приходила в службових справах до дитячого садочку та бачила як ОСОБА_13 грався з батьком. При цьому дитина була спокійна. Невдовзі приїхала ОСОБА_2 , силою забрала сина, у зв`язку з чим останній почав кричати і плакати. Коли ОСОБА_2 не дає дитину батькові, то він телефонує їй і вони разом їдуть до ОСОБА_2 . Але остання одразу дитину не дає, каже, щоб батько приїхав через годину. Свідок цікавилася у відповідачки чому та не виконує рішення Виконавчого комітету Улянівської селищної ради від 23 вересня 2018 року, але та їй ніяких поважних причин його невиконання не називала. ОСОБА_2 ніколи не зверталася до селищної ради з приводу того, що батько не хоче бачитися з дитиною.

Таким чином, свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , які були допитані за клопотанням сторони відповідача, спростували доводи відповідачки ОСОБА_2 щодо того, що ОСОБА_1 нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо участі у вихованні сина. Навпаки зазначені свідки підтвердили, що позивач любить, цікавиться та спілкується зі своєю дитиною, а ОСОБА_2 чинить йому в цьому перешкоди.

Допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_2 суду показала, що з 12 липня 2014 року по 03 жовтня 2018 року перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 . На даний час вона проживає з чоловіком ОСОБА_4 , сином від першого шлюбу ОСОБА_3 та дочкою від другого шлюбу в будинку чоловіка в АДРЕСА_2 .

Після розірвання шлюбу позивач перестав спілкуватися із сином, хоча вона цьому не перешкоджає. Їх син часто хворіє, у зв`язку з чим лікар рекомендував щороку возити дитину на море або до іншого лікувального закладу. Незважаючи на те, що вона жодного разу цього не робила, ОСОБА_1 зобов`язаний возити сина до відповідних закладів не менше ніж на 25 днів поспіль, оскільки являється батьком і дитина не повинна підлаштовуватися під його робочий графік.

Проте, до показів свідка ОСОБА_2 в тій частині, що позивач ухиляється від спілкування з дитиною та що вона не чинить перешкод у спілкуванні, суд ставиться критично і не бере до уваги, оскільки вони суперечать як показам свідків сторони позивача - ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , так і показам свідків сторони відповідача - ОСОБА_17 , ОСОБА_19 . Також вони спростовуються письмовими матеріалами справи. Крім того, сама ОСОБА_2 суду показала, що в липні 2020 року ОСОБА_1 зателефонував їй і попросив побачити дитину, на що вона відповіла, що б це питання він погодив з адвокатами. Також вихователь у дитячому садочку їй розповідала, що позивач телефонує в садочок і спілкується з дитиною телефоном. Із запровадженням карантинних заходів на території України батьків до садочка не пускають, дітей вихователь забирає на вулиці.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що він являється чоловіком відповідачки ОСОБА_2 . На даний час він проживає у власному будинку в АДРЕСА_2 , разом з дружиною, їх спільною дочкою та сином дружини від першого шлюбу ОСОБА_20 . Між позивачем і відповідачкою існує конфлікт. ОСОБА_1 дитиною не цікавиться, бажання бачитися з ним не проявляє, хоча ОСОБА_13 любить батька. Варіант зустрічі батька ОСОБА_1 із сином кожної суботи з 10 до 18 години в його будинку, як це просить у своєму позові ОСОБА_2 , його мало влаштовує.

Проте, до показів свідка ОСОБА_4 щодо того, що батько не цікавиться сином, суд ставиться критично і не бере до уваги, оскільки вони являються суперечливими. Так свідок спочатку пояснював, що батько дитині не телефонує, а потім пояснював, що ОСОБА_1 спілкується із сином у садочку. Також свідок показав, що позивач просив ОСОБА_2 побачитись із сином, на що остання відповіла, щоб він звертався до адвокатів. Крім того, покази вказаного свідка суперечать письмовим матеріалам справи, та показам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_2 являється її дочкою, а ОСОБА_3 – онуком. ОСОБА_1 не бачиться з дитиною, останній раз батько відвідував дитячий садочок у лютому 2020 року. До запровадження карантину було багато випадків, що батько приходив до садочку, забирав сина і грався з ним.

До показів свідка ОСОБА_5 щодо того, що батько не бажає спілкуватися з дитиною, суд ставиться критично і не бере до уваги, оскільки сама свідок показала, що до запровадження карантину ОСОБА_1 часто відвідував садочок, де грався із сином. Крім того, про те, що останній не бажає бачитися із сином знає лише зі слів дочки. З приводу спілкування позивача з дитиною з ОСОБА_1 свідок не спілкувалася.

Відповідачка ОСОБА_2 та її адвокат Конорєва В.О. просили допитати в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . У подальшому від допиту вказаних свідків відповідачка, її адвокат відмовилися, проти чого не заперечували адвокати позивача, і відмова прийнята судом.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо участі позивача у вихованні сина, а відповідачка ухиляється від виконання рішення Виконавчого комітету Улянівської селищної ради від 23 вересня 2018 року, чинить ОСОБА_1 перешкоди в спілкуванні з дитиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141, ч. 1 ст. 151, ст. 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Як вбачається зі ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року в справі «М.С. проти України» (заява №291/13, п. 76) суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення в справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року, «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

У п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення в справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення в справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, §78).

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт, що відповідачка чинить перешкоди в спілкуванні батька з дитиною, сторони самостійно не можуть дійти згоди щодо графіку побачень батька із сином, а особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі. При цьому, враховуючи ставлення сина до батька, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що спілкування позивача із сином не матиме негативного впливу на нормальний розвиток останнього.

Задовольняючи первісний позов суд також враховує, що відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення первісного позову в частині можливості батька брати участь у вихованні сина шляхом підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожної суботи з 10:00 до 18:00 години.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 , то суд приходить наступних висновків.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі №165/2839/17 будь-хто з батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

З огляду на викладене ОСОБА_2 має право звертатися до суду з даним позовом.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі №640/7778/18 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в спілкуванні із сином та прийнятті участі в його вихованні. Остання ж мотивувала позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 навпаки нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо участі у вихованні сина.

З огляду на викладене позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є тотожними.

Оскільки ОСОБА_2 не довела, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківські обов`язки, не спілкується із сином, не бажає брати участі в його вихованні, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з копії квитанції від 21 лютого 2020 року №260 ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_23 4000 грн. за надання правничої допомоги (а. с. 35). Також ним було сплачено 840 грн. 80 коп. судового збору при зверненні з позовом до суду (а. с. 1).

Як зазначено в правових позиція Верховного Суду в постановах від 24 листопада 2020 року в справі №911/4242/15, від 18 грудня 2018 року в справі №910/4881/18зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе лише в разі заявлення відповідного клопотання сторони.

Враховуючи викладене вище, те що ні відповідачка, ні її адвокат не заявляли клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 4000 грн. за надання правничої допомоги та 840 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), третя особа: Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 35), Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70), Орган опіки та піклування Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області (41856, Сумська область, Білопільський район), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в спілкуванні із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) брати участь у вихованні сина шляхом підтримання з дитиною регулярних особистих стосунків і прямих контактів кожної суботи з 10:00 до 18:00 години;

2) у літній (червень-серпень) і зимній (грудень-лютий) період по 10 діб для спілкування, відпочинку або оздоровлення на території України за письмовою домовленістю між батьками.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4840 грн. 80 коп. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області, Орган опіки та піклування Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, про визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з малолітнім сином відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Суддя –