Рішення № 93351412, 07.12.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2595/20

Провадження № 2/727/866/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Желик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги посилаючись на те, що 29.01.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг мобільного зв`язку №4089317/1.10240448 на номер телефону № НОМЕР_1 (контракт №395369401037).

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку відповідачу присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 . З технічних причин, у зв`язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента замінено на НОМЕР_3 .

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що абонент має право користуватись послугами, що надаються за цим договором, в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв`язку оператора, а у разі замовлення абонентом послуги міжнародного роумінгу - користуватись цією послугою у країнах, з операторами яких оператор уклав договори з роумінгу.

Згідно з п.3.5. договору, кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Факт надання послуг підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги, які автоматично були сформовані із автоматизованої системи розрахунків за послуги (білінгова система) та надіслані відповідачу, а саме: рахунок НОМЕР_4 від 30.09.2015 року на загальну суму 2149,88 грн., рахунок НОМЕР_5 від 31.01.2016 року на загальну суму 484,12 грн.

Відповідно до п.3.3 договору рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з договором, абонент своїм підписом підтвердив правильність заповнених наданих ним відомостей та отримав Тарифи та Умови (Правила) користування мережами мобільного зв`язку.

Відповідно до звіту по історії балансу рахунка абонента № НОМЕР_3 , 01.09.2015 року відповідачем частково погашено заборгованість на суму 98 грн., залишок заборгованості за надані послуги становить 2540,45 грн.

27.07.2016 року відповідачу надіслано претензію з проханням терміново погасити прострочену заборгованість, однак заборгованість не було погашено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.08.2018 року відмовлено у видачі судового наказу.

Станом на 01.03.2020 року сума заборгованості становить 3906,60 грн., з яких: 2540,45 грн. - сума боргу, 1033,96 грн. - сума втрат на інфляційних процесах, 332,19 грн. - сума 3% річних.

А тому просив стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість в сумі 3906,60 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 квітня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заперечення на клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, в якому зазначила, що подання товариством 21.08.2018 року заяви про видачу судового наказу до суду, перервало перебіг строку позовної давності, а тому просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, надали суду клопотання, в якому просили застосувати строк позовної давності, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за послуги з 01.09.2015 року по 31.01.2016 року та з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року, а позовна заява подана до суду 17.03.2020 року, тобто поза межами строку позовної давності, подання заяви про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності. Крім того, представником відповідача надано клопотання, в якому вона просить розглянути справу в її відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 29.01.2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Український мобільний зв`язок», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», укладено договір про надання послуг мобільного зв`язку №4089317/1.10240448 (а.с.3) на номер телефону № НОМЕР_1 (контракт №395369401037).

Згідно з п.п.1.1, 1.2 договору, оператор згідно з цим договором надає абоненту послуги мобільного зв`язку в межах України. Міжнародний телефонний зв`язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора. Загальні умови та порядок надання послуг мобільного зв`язку в повному обсязі визначаються Умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв`язку оператора, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що абонент має право користуватись послугами, що надаються за цим договором, в межах районів України, зазначених на карті зон дії мереж мобільного зв`язку оператора, а у разі замовлення абонентом послуги міжнародного роумінгу - користуватись цією послугою у країнах, з операторами яких оператор уклав договори з роумінгу.

Згідно з п. 3.5. договору, що кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних оператору технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Відповідно до абзацу 4 п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295, автоматизована система розрахунків за послуги (білінгова система) - сукупність технічних і програмних засобів, що виконують функції з тарифікації, розрахунку платежів за надані послуги, формування платіжних документів для абонентів тощо.

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку відповідачу присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 . З технічних причин, у зв`язку з переходом ПрАТ «ВФ Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента замінено на НОМЕР_3 .

Згідно з п.2.4.2. договору, абонент зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку.

Відповідно до п.2.4.6. договору, абонент у разі не одержання рахунків до 15 числа місяця, наступного за розрахунковий, має зателефонувати до оператора за тел. 111 (з мобільного оператора, безкоштовно в Україні цілодобово) для одержання інформації щодо подальших розрахунків.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з договору, абонент - відповідач ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив правильність заповнених наданих ним відомостей та отримав Тарифи та Умови (Правила) користування мережами мобільного зв`язку.

01.09.2015 року відповідачем частково погашено заборгованість на суму 98 грн. (а.с.6).

Відповідно до рахунку за телекомунікаційні послуги (а.с.4зв.-5) вартість наданих відповідачу послуг мобільного зв`язку станом на 30.09.2015 року по рахунку № НОМЕР_4 становить 2056,33 грн., станом на 31.01.2016 року по рахунку № НОМЕР_5 становить 484,12 грн.

27.07.2016 року на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслано претензію (а.с.4) з проханням терміново погасити прострочену заборгованість, однак відповідачем заборгованість не погашена.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.08.2018 року (а.с.8), Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги з ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем (а.с.9), станом на 01.03.2020 року сума заборгованості становить 3906,60 грн., з яких: 2540,45 грн. - сума боргу, 1033,96 грн. - сума втрат на інфляційних процесах, 332,19 грн. - сума 3% річних.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 1, 32, 37 ч.2 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що абонент - це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: 1) державний захист своїх прав; 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг; 6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг; оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів; відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Правовими основами діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій є пріоритет інтересів споживачів телекомунікаційних послуг, що кореспондує загальному змісту законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов`язані: здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства; надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають; вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

Вимогами ч.1 та ч.9 ст.15 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

У пункті 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, надано ряд визначень, відповідно до яких: послуги рухомого (мобільного) зв`язку - послуги, які надаються оператором рухомого (мобільного) зв`язку і під час отримання яких кінцеве обладнання абонента може вільно переміщатися в межах телекомунікаційної мережі такого оператора або його роумінг-партнера із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача.

Договором про надання послуг вважається правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).

Згодою споживача є волевиявлення, виражене споживачем у будь-який спосіб, у тому числі вчинення дій, які можуть бути зафіксовані обладнанням оператора, провайдера (голосове, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 3 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ОСОБА_1 та його представником надано суду клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача, дане клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку (а.с.5), заборгованість відповідача за надані телекомунікаційні послуги виникла за розрахунковий період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року. Позовна заява подана до суду 17.03.2020 року, що підтверджується поштовим відправленням (а.с.16), тобто ПАТ «ВФ Україна» звернулось до суду з пропуском трьохрічного строку позовної давності.

Суд вважає, що посилання представника позивача на те, що відбулось переривання строку позовної давності, оскільки товариство зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою суду від 31.08.2018 року було відмовлено у видачі судового наказу, є безпідставним у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд вважає, що подання заяви про видачу судового наказу заявник не може використовувати з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису ч.2 ст.264 ЦК України, переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року по справі №712/8916/17.

Як вбачається з позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2018 року по справі №369/6892/15-ц, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки, якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Суд вважає, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене, наявні підстави для задоволення позовних вимог, однак позивачем ПАТ «ВФ Україна» не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити через сплив позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем та його представником у справі, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за надані телекомунікаційні послуги виникла за розрахунковий період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року, позовна заява подана до суду 17.03.2020 року, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності, поважних причин пропуску цього строку ПАТ «ВФ Україна» наведено не було, а тому в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги необхідно відмовити через сплив позовної давності.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 15, 32, 33, 37, 39 Закону України «Про телекомунікації», ст.ст.253, 256, 257, 261, 264, 267, 612, 625, 626, 628, 634, 638 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 08 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: