Ухвала суду № 93351306, 04.12.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5790/20

Провадження № 6/727/90/20

У Х В А Л А

04 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Желик І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, -

встановив:

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження посилаючись на те, що 29.01.2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці ухвалено рішення по справі №2-306/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/0036/8240903 від 31.07.2007 року.

26.02.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір №114/70, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за вказаним договором.

19.07.2019 року між товариством та АТ «Оксі Банк» укладено договір №114/70/1, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №014/0036/8240903 від 31.07.2007 року.

Відповідно до ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

А тому просив замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах №2-306.

Представник заявника в судове засідання заявник не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій вимоги заяви підтримав та просив справу розглядати у його відсутність.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з`явився.

Боржник ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, надали суду письмові пояснення, в яких просили розглянути справу в їх відсутності та відмовити в задоволенні вимог заяви.

Згідно з ч.3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 січня 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0036/8240903 від 31.07.2007 року в загальній сумі 27555,77 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно сумі 220109,98 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16, в якій зазначено, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з ч.1 ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також, розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26.02.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/70 (а.с.43-50).

19.07.2019 року між АТ «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір №114/70/1 (а.с.51-58).

Відповідно до пункту 3.2. Договорів, новий кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок Первісного кредитора протягом 5 робочих днів з моменту укладення цього Договору.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором.

Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 910/16109/14.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що про недоведеність факту переходу права вимоги за зобов`язаннями ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до АТ «Оксі Банк» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», оскільки суду не надано реєстру з датою та документу, який підтверджує оплату договору відступлення, а тому в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.512, 514, 526, 656, 1077, 1078, 1079 ЦК України, ст.ст.12, 76, 77, 79, 81, 442 ЦПУ України, суд, -

Постановив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: