Рішення № 93347343, 07.12.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1827/2020 Справа № 641/5897/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просять усунути їм перешкоди у користуванні власністю, визнавши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вони є власниками вказаного житлового приміщення, відповідачі за даною адресою зареєстровані, однак з кінця 2004 року в квартирі не мешкають, житлом не цікавиться, їх особисті речі відсутні, а їх реєстрація створює перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю на власний розсуд.

До суду надійшла заява представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Какосян Т.М. про розгляд справи за її відсутності із зазначенням щодо підтримання позовних вимог та розгляд справи за наявними у справі доказами.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не подавали.

Від третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшли пояснення, в яких зазначено, що підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є, зокрема судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили, подане до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в якості підстави для зняття з реєстрації місця проживання в порядку, встановленому Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 за № 206, є обов`язковим до виконання, не потребує додаткового зобов`язання щодо відповідного органу реєстрації в резолютивній частині рішення.

За згодою представника позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.08.1999 за № 3-99-187802.

Згідно інформації з Реєстру територіальної громади міста Харкова в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В червні 2004 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який було розірвано судовим рішення у серпні 2020 року.

Позивачі вказують, що з часу реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_3 та її рідною донькою ОСОБА_4 мешкали за іншою адресою: АДРЕСА_2 , хоча і були зареєстровані за спірною адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою фактично не мешкали, їх особисті речі відсутні, оплату за комунальні платежі не проводять, житлом не цікавляться.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав "Члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК)- Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права і користування житлом.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спірному жилому приміщенні відсутні з кінця 2004 року, тобто понад рік, оплату за житло не здійснюють, суд вважає, що є підстави для визнання їх такими, що втратили право користування спірною жилою площею.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, м. Харків, майдан Конституції,7.

Суддя: Д. Є. Боговський