Рішення № 93347029, 30.11.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3033/20

Провадження № 2/639/1191/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/3033/20 за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

встановив:

Позивач КП «Жилкомсервіс» через свого представника – Дяк Т. І., що діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 9653,05 грн за період з 01.03.2007 по 30.04.2020.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що КП «Жилкомсервіс» надає послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків згідно чинного законодавства. За період з 01.03.2007 по 30.04.2020 відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг. Загальна сума заборгованості складає 9653,05 грн.

Окрім того, позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу та 24.06.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.07.2017по 01.06.2019 в сумі 2349,40 грн. Однак, заборгованість до цього часу не сплачено.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

22.05.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання (а.с. 35-36).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, посилаючись на обставини, які вказані у позові та на докази, що містяться в матеріалах справи. Після оголошеної у судовому засіданні 10.11.2020 року перерви , представником позивача 30.11.2020 подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні 30.11.2020 позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючсь на їх необгрунтованість

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками з Реєстру територіальної громади міста Харкова про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) від 13.05.2020 та 22.05.2020 (а.с. 11, 34).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за особовим рахунком НОМЕР_1 , за яким закріплена адреса: АДРЕСА_1 , існує заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01.03.2007 по 30.04.2020 в розмірі 9653 грн 05 коп. (а.с. 7-10).

24.06.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.07.2017 по 01.06.2019 у сумі 2349,40 грн (а.с. 31).Вказаний судовий наказ набув чинності 18.08.2019.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території санітарно-технічне обслуговування, обслуговування, внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо) відноситься до житлово-комунальних послуг.

А у відповідності до статті п`ятої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Також, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) передбачено право споживача одержувати вчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. А також визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконувалися обов`язки з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, якими користувався відповідач, однак ОСОБА_1 не здійснював оплату їх вартості своєчасно та в повному обсязі.

1 січня 2007 року набрав чинності публічний Договір про надання житлово-комунальних послуг між КП "Жилкомсервіс" та споживачами (власниками житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Вказане поняття також викладено в п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019).

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.

Частиною 5 ст. 13 цього ж Закону № 2189-VIII передбачено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови від оплати таких послуг споживачем, посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. КП «Жилкомсервіс» надавало послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а відповідач їх отримував, не надавши суду належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо невиконання КП «Жилкомсервіс» своїх обов`язків, передбачених договором.

Таким чином, між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються Цивільним Кодексом України та спеціальним законодавством – Законом України «Про житлово-комунальні послуги», позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, а відповідачі плату за надані послуги у встановленому порядку не вносить тривалий строк.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, обов`язок відповідача по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій випливає з наведених вище нормативних актів та ЦК України.

Частиною 2 ст. 205 Цивільного Кодексу України передбачено, що угода, для якої не встановлена обов`язкова письмова форма, враховується вчиненою, якщо поведінка сторін свідчить про їх волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідачі не відмовлялися від послуг водопостачання у письмовій формі. Таким чином, поведінка відповідачів свідчить про їх волю до настання відповідних правових наслідків, а саме того факту, що послуги водопостачання вони отримували.

Згідно положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також, пунктом п`ятим частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

А у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Проте, відповідач в порушення вимог закону за надані послуги в повному обсязі не сплачував кошти, що призвело до утворення заборгованості.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтями 79, 83 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідачем у судовому засіданні не надано жодних належних та допустимих доказів щодо підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості та не в повному обсязі.

З клопотанням щодо витребування доказів у порядку ст.84 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 до суду також не звертався.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 2, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В даному випадку суд позбавлений можливості застосувати позовну давність, оскільки заяви від відповідача про застосування позовної давності до суду не надходило.

Одночасно суд зазначає, що позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2349,40 грн, оскільки судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року за період з 01.07.2017 по 01.06.2019 стягнуто на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» з ОСОБА_1 заборгованість з утримання будинків , споруд та прибудинкових територій у розмірі 2349,40 грн ( а.с.31

Отже, аналізуючи вищевикладене, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість за період з 01.03.2007 по 30.04.2020, з урахуванням вже стягнутої суми за судовим наказом від 24 червня 2019 року за період з 01.07.2017 по 01.06.2019 у розмірі 2349,40 грн, на загальну суму 7303,65 грн (9653,05 – 2349,40 = 7303,65; де 9653,05 грн – загальна сума заборгованості за період з 01.03.2007 по 30.04.2020).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь КП «Жилкомсервіс» сплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 6), судовий збір у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог - 1590,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 205, 256, 257, 264, 322, 360, 509, 625 Цивільного Кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , за періоди з 01.03.2007 по 01.07.2017 та з 01.06.2019 по 30.04.2020 в загальному розмірі 7303 (сім тисяч триста три) грн 65 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1590 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», код ЄДРПОУ 34467793, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , банк одержувача ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07.12.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк